Справа № 2-371/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2009 року Попаснянский районний суд Луганської області
в складі головуючого судді Григоренко Л.М.
при секретарі Корабльова Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна
справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Донецька залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу ст. Попасна Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці про визнання незаконним розпорядження про покриття матеріальної шкоди та стягнення безпідставно утриманої заробітної плати
суд
Встановив:
Позивачка, працювала у відповідача з 08.10.1997 року старшим прийомо- здавальником вантажу та багажу в Попаснянский виробничій дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці та звільнена згідно наказу № 2-ОС від 10.02.2009 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП у зв’язку з виходом на пенсію.
Протоколом оперативної наради від 16.05.2008 року було встановлено, що 14.05.2008 року поїздом № 3504 в 14 часов20 хв. Зі ст.. Дебальцеве прибули вагони № 67879684 та № 66752817 – вантаж стрілочні переводи, отримувач ПСМ-134 з попутними актами загальної форми зі ст.. Яснувата № 6, 7 в яких було зазначено про виявлення часткової відсутності вантажу в вагоні № 66752817. Також вказаним протоколом було постановлено, що порушень в діях працівників ст.. Попасна не було встановлено.
Однак наказом № 29 від 30.01.2009 року позивачка була визнана винною в порушенні вимог розділу 1& 6 п.6.1 Порядку оформлення розслідування та обліку не збережених перевезень вантажу та не направила в 5-денний добовий строк комерційні акти № 7,8 в вантажний відділ ДНУ–3 для подальшого розслідування у зв’язку з чим стягнуто з позивачки у часткове погашення заподіяної матеріальної шкоди її середньомісячний заробіток у розмірі 2295 грн.98 коп.
Позивачка посилаючись на вимоги ст. 132 КЗпП України, яка передбачає підстави та умови стягнення з працівника прямої дійсної шкоди у розмірі не більше середньомісячного заробітку лише за наявності прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки працівника, наявності причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) працівника і шкодою, та вини працівника в спричиненні збитків діями чи бездіяльністю звернулась до суду з позовом в якому просить визнати незаконним наказ виконуючого обов’язки начальника станції Попасна № 29 від 03.01.2009 року про покладання на неї матеріальної відповідальності у розмірі стягнення з неї середньомісячного заробітку, посилаючись як на відсутність підстав для стягнення з неї майнової шкоди так і на відсутність письмового договору відповідно до ст. 1351 КЗпП про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Та просить стягнути на її користь 2295,98 грн. незаконно утриманих з неї, та судові витрати.
В суді позивачка підтримала свої позовні вимоги. При цьому наполягала на тому, що вона була ознайомлена з наказом № 29 тільки 09.02.2009 року, а коли ознайомилась то виразила свою незгоду з цим наказом у зв’язку з чим одразу ж звільнилась з підприємства та до суду для оскарження наказу.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на Закон України „Про залізничний транспорт”, статут Залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, Правила перевезень вантажів, Інструкцію з введення станційної комерційної звітності, Правила складання актів, та безпосередньо на п.8 Правил, відповідно до якого комерційні акти повинні у 5-денний строки після складання за супровідним листом відсилатись до станції відправлення для службового розслідування. Крім того послався на лист № 010-390 від 10.04.2001 року відповідно до якого згоди працівника на видання наказу власника або уповноваженого ним органу для покриття причиненої працівником матеріальної шкоди законодавством не передбачено.
Суд, вислухавши сторони, свідка ОСОБА_2, розглянувши матеріали цивільної справи та докази надані сторонами вважає позов обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Ч.2 ст.130 УЗпП України передбачає гарантії при накладанні матеріальної відповідальності, права і законні інтересі працівників, які гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених чинним законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до ч.2 ст. 136 КЗпП України передбачений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником. Насамперед ч.2 ст.136 передбачено, що „Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.”, то б то через суд шляхом пред’явлення позову. Причому, відповідно до ст. 138 КЗпП для покладання на працівника матеріальної відповідальності за заподіяну ним шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП України.
Як видно із протоколів оперативних засідань на ст. Попасна від 16.05.08 на а.с.9. та на а.с.10 ніяких порушень в діях працівників ст. Попасна, а ні начальником станції де була присутня позивачка, а ні начальником ДНМ-4 Луганської дирекції залізничних перевезень виявлено не було.
Однак 26.01.2009 року цей самий випадок знов розглядався на ст. Попасна, але вже без присутності позивачки, що видно з протоколу оперативного засідання на а.с.11. При цьому на ньому було встановлено, що недостача вантажу сталась через неякісність видачі вантажу з вагонів старшим прийомоздавальником ОСОБА_3 у якої було виявлено відсутність запису в книзі видачі вантажу ГУ- 44 та встановлена нестача вантажу на 23 958,05 грн., а також встановлена вина інших працівників, які були причетні до видачі вантажу.
Щодо позивачки, то як видно з цього ж протоколу, та самого наказу про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на а.с.13-14, що позивачкою був тільки порушений розділ 2 посадової інструкції (а саме порушені строки направлення комерційних актів на станцію відправлення) про порядок своєчасного розслідування і направлення матеріалів на станцію відправлення. Але причинного зв’язку з недостачею вантажу в її діях виявлено не було.
Відповідно до ст. ст. 132 КЗпП України, яка передбачає підстави та умови стягнення з працівника прямої дійсної шкоди у розмірі не більше середньомісячного заробітку матеріальна відповідальність винного працівника передбачена лише за наявності прямої дійсної шкоди; протиправної поведінки працівника, наявності причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) працівника і шкодою, та вини працівника в спричиненні збитків діями чи бездіяльністю працівника. Але суд з урахуванням наданих сторонами та досліджених в суді доказів, зазначених вище не вбачає підстав для притягнення позивачки для майнової відповідальності за спричинення матеріальної шкоди відповідачу на суму 23 958,05 грн. у зв’язку з недостачею вантажу. Так як відповідно до вище зазначеного протоколу оперативного засідання та наказу про матеріальну відповідальність працівників винних в спричиненні матеріальної шкоди підприємству видно, що недостача вантажу сталась у зв’язку з порушенням розділу 8 п.12 Правил перевозом вантажів залізничним транспортом України так як була порушена ч.1 про порядок перевірки та видачі вантажу в пошкодженому місці. Та через те, що вагони були подані не в зазначений час та знаходились без охорони на під’їзному путі довгий час. Правильність видачі вантажу відповідними посадовими особами не контролювалась.
Щодо до дій позивачки. То з цього наказу суд не вбачає причинного зв’язку між спричиненою матеріальною шкодою пов’язаною з недостачею вантажу та її діями щодо порушення 5 денного строку для направлення комерційних актів відправнику для оформлення розслідування та обліку втраченого вантажу. Бо в діях позивачки суд не вбачає ні протиправної поведінки як працівника, з вини якого був втрачений вантаж, ні наявності причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) працівника і шкодою в спричиненні збитків відповідачу на 23 958,05 грн. у зв’язку з недостачею вантажу. А тому суд вважає позов цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
У зв’язку з чим суд вважає необхідним визнати наказ № 29 від 30.01.2009 року в частині, що стосується вини позивачки в спричиненні майнової шкоди на 23 958,05 грн. не відповідним обставинам спричинення матеріальної шкоди через відсутність причинного зв’язку між обставинами спричинення матеріальної шкоди та діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та ступеню її відповідальності в конкретному випадку. У зв’язку з чим вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки необґрунтовано стягнуту заробітну плату у розмірі 2295,98 грн.
У зв’язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь державі держмито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 252 грн., так позивачі по трудових справах звільнені від судових витрат.
На підставі вище доведеного та керуючись ст..21, 55 Конституції України, ст.. 130,132, 136, 138 КзпП України, та ст..10,11,13, 60-64, 88, 179, 292,294 ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати наказ № 29 від 30.01.2009 року начальника станції Попасна Донецької залізниці виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень в частині вини ОСОБА_1 в спричиненні майнової шкоди на 23 958 грн. 05 коп. не відповідним обставинам спричинення матеріальної шкоди та діючому трудовому законодавству.
Стягнути з ДП „Донецька залізниця” в особі відокремленого структурного підрозділу ст. Попасна Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці на користь ОСОБА_1 необґрунтовано стягнуту заробітну плату у розмірі 229грн. 98 коп., а також стягнути на користь державі держмито у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 252 грн.
Рішення може біти оскаржене протягом десяти діб шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, та протягом двадцяти діб після подачі заяви шляхом подачі апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Попаснянский райсуд.
Суддя