Судове рішення #941961
31/389-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 липня 2007 р.                                                                                   

№ 31/389-06  


          Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:


Мележик Н.І. - головуючого,

Подоляк О.А,

Самусенко С.С.

розглянувши у     відкритому              

судовому засіданні  касаційну

скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Триком"


на рішення                                         господарського суду Дніпропетровської

області від 06.12.2006р.


та на постанову                                         Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 20.02.2007р.


у справі                                                   31/389-06


господарського суду                              Дніпропетровської області


за позовом                                                  Приватного підприємства "ВітАрт"


до                                                            Товариства з обмеженою відповідальністю

"Триком"


за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог

на предмет спору                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська"


про                                                            стягнення 186 036,45 грн.



за участю представників:

позивача –                                                  Савєнкова В.А., Грабового В.М.


відповідача –                                        Первушина Ю.Ю.


третьої особи -                                         не з"явились

ВСТАНОВИВ:


В жовтні місяці 2006 року Приватне підприємство "ВітАрт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триком" про стягнення основного боргу у розмірі 186 036,45 грн.


Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006р. (суддя Мороз В.Ф.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Триком" на користь Приватного підприємства "ВітАрт"  186 036,45 грн. основного боргу, 1 860,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, який 20.02.2007р. виніс постанову про залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006р.


В подальшому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2007 року на підставі ст.121 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006р. у справі №31/389-06.


В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Триком" просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.


Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.


Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки  не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.


Так, судами встановлено, що 25.06.2003 року між ДВАТ "Павлоградвуглезбут" ДП ДХК "Павлоградвугілля" –кредитором та ДВАТ "Шахта" "Ювілейна" ДП ДХК "Павлоградвугілля" –новим кредитором укладено договір уступки вимоги №35.88ДП, за яким кредитор уступив новому кредитору право вимоги за договором №35.14ДП від 14.05.2003р., укладеним між кредитором та Бурштинською ТЕС по поставці енергетичного вугілля на суму 301 219,44 грн.


25.06.2003 року між ДВАТ "Шахта" "Ювілейна" ДП ДХК "Павлоградвугілля" –кредитором та Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" –новим кредитором укладено договір уступки вимоги б/н, за яким кредитор уступив новому кредитору право вимоги виконання зобов'язань за договором №35.88ДП від 25.06.2003р., про що кредитор повідомив боржника - Бурштинську ТЕС.


01.09.2003 року між Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" –кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська" –новим кредитором укладено договір уступки права вимоги, за яким останній прийняв від кредитора право вимоги заборгованості від Бурштинської ТЕС у розмірі 301 219,44 грн., про що боржника також було повідомлено Приватним підприємством фірмою "ВітАрт".


Згідно заліку зустрічних однорідних вимог від 28.11.2004р. Приватне підприємство фірма "ВітАрт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська" здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог за договором уступки вимоги від 01.09.2003р. на суму 76 189,76 грн., що складає розмір заборгованості останнього перед Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" по договору №28/10-01 від 28.10.2004р.


29.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська" –боржником, Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" –кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Триком" - новим боржником укладено договір №29/11 про заміну боржника в зобов'язанні, за яким новий боржник за згодою кредитора прийняв на себе зобов'язання від боржника по оплаті заборгованості за договором уступки права вимоги від 01.09.2003 року на суму 225 029,68 грн.

Умовами пункту 3 цього договору встановлено, що до нового боржника переходять усі зобов'язання за договором уступки права вимоги від 01.09.2003р.


Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що за договором №03/12-01 від 03.12.2004 року, укладеним сторонами у справі, відповідач поставив позивачу вугільну продукцію на суму 38 993,23 грн., що підтверджується актом про зарахування зустрічних однорідних вимог на вказану суму, підписаним  ПП фірмою "ВітАрт", а тому, з врахуванням укладеного договору №29/11 про заміну боржника в зобов'язанні, стягнув з ТОВ "Триком" заборгованість у розмірі 186 036,45 грн.


Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи.


           Так, у касаційній скарзі відповідач  стверджував про те, що договір уступки права вимоги, укладений 29.11.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська" –боржником, Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" –кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Триком" - новим боржником, повноважний представник  ТОВ "Триком" не підписував.


Також, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 липня 2007 року у справі №31/145-07 визнано недійсним  договір про заміну боржника в зобов’язанні 29/11 від 29.11.2004 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кассіопея –ГЗФ Михайлівська" –боржником, Приватним підприємством фірмою "ВітАрт" –кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Триком" –новим боржником.


Ці доводи ТОВ "Триком"  не були належно перевірені судом.


Крім цього, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов’язків.


В силу ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.


При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу  можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, якого не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду.


Згідно п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.


Місцевий господарський суд, витребувавши докази, які необхідні для вирішення спору, незважаючи на їх неподання та на неявку представників відповідачів у судові засідання, прийняв рішення про їх права і обов'язки.


Таким чином, розглянувши справу за відсутності відповідача, суд першої інстанції не повідомив його належним чином про час і місце засідання суду та не забезпечив йому рівних з позивачем процесуальних прав, чим допустив порушення п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 42, 43, 22, 75, 77 ГПК України.


Апеляційний господарський суд, в свою чергу, при розгляді справи не виправив наведених недоліків. Більш того, зміст постанови апеляційної інстанції свідчить про те, що суд фактично не розглядав та не оцінював викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Триком" доводи в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду. Залишаючи без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області, апеляційна інстанція виходила виключно з доводів позивача, залишаючи без належного аналізу докази, доводи і заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі.


Наведене є порушенням норм Господарського процесуального кодексу України, які зобов'язують суд забезпечувати сторонам рівність перед законом і судом (ст. 4І), змагальність сторін (ст. 4і).


Отже, неповне з’ясування судами попередніх інстанцій суттєвих обставин справи та порушення норм процесуального права є підставою до скасування судових актів, а справа – передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.


При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов’язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -


П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Триком" задовольнити.


Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2007р. у справі №31/389-06 скасувати.


Справу  передати на новий розгляд до господарського суду  Дніпропетровської області.



Головуючий суддя

Н.І.Мележик


Судді

О.А.Подоляк



С.С.Самусенко.























                                        



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація