ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

31 липня 2007 р.

№ 22/347

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Панової І.Ю.,

Суддів

Ткаченко Н.Г.,

Заріцької А.О.(доповідач),

розглянувши  касаційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області

на постанову

Київського міжобласного  апеляційного господарського суду  від 15 грудня 2005 року

у справі господарського суду

№ 22/347 Полтавської області

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області

до	Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" с. Максимівка Кременчуцького  району Полтавської області

про	стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій

                                             В С Т А Н О В И В  :

                              Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області (далі - управління ПФУ) звернувся з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі - ПСП "Колос") про стягнення заборгованості про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3067,87 грн. за січень-квітень 2005.

          Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2005 року (суддя Георгієвський В.Д.) позов задоволено –стягнуто з відповідача 3067,87 грн. боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на користь управління ПФУ, 102 грн. державного мита в доход державного бюджету та 118 грн.  витрат на інформаційно–технічне забезпечення на користь ДП "Судовий інформаційний центр".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПСП "Колос" подало апеляційну скаргу посилаючись на  порушення  судом норм матеріального та процесуального права, оскільки  не є правонаступником підприємств, у яких працювали  особи, які мають право на пільгову пенсію, тому є неналежним відповідачем у справі.

Постановою  Київського міжобласного  апеляційного господарського суду  від 15 грудня 2005 року (судді: Федоров М.О., Яковлєв М.Л., Рудченко С.Г.) апеляційна скарга  ПСП "Колос" була задоволена, а рішення господарського суду скасоване  і прийнята нова постанова, якою управлінню ПФУ  у позові відмовлено з підстав недоведення обставин правонаступництва зобов’язань по виплаті пільгових пенсій ПСП "Колос" від його попередників.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену постанову, та прийняти нове рішення, яким  залишити без змін рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2005 року.

Касаційну скаргу обґрунтовувало доводами про порушенням судом апеляційної інстанції  норм матеріального права, зокрема, ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Вищого господарського суду України  від 17.02.2006 р. касаційна скарга разом із справою № 22/347 була направлена  за підвідомчістю Вищому адміністративному суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 18.06.2006 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області  відмовлено, оскільки компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на  перегляд у касаційному порядку  судових рішень  постановлених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Справу з касаційною скаргою передано до Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 9 липня 2007 року касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області прийнята до провадження Вищим господарським судом України.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, повідомлені належно.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів та забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального

страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів «в»-«д»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської  продукції  в  колгоспах,  радгоспах,  інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій,  посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами вказаного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 6.8 пункту 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду  місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

За приписами ст.ст. 1, 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»визначались обов’язки органів виконавчої влади здійснити перехід від колективних сільськогосподарських підприємств до приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності шляхом реформування.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»ліквідація таких підприємств обмежувалась визнанням їх банкрутами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що чинним законодавством не передбачалося іншої можливості переходу від колективних сільськогосподарських підприємств до підприємств, заснованих на приватній власності з виділенням земельних часток (паїв) окрім реформування.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем заявлено вимоги до  ПСП «Колос» про відшкодування фактично понесених Пенсійним Фондом України витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах чотирьом працюючим, за період січень-квітень 2005року. При цьому суд першої інстанції,  задовольняючи позов,  виходив з того, що  ПСП «Колос»є платником страхових внесків, пенсія на пільгових умовах призначена його працівникам відповідно  виданих ним довідок, тому відповідач повинен покривати витрати понесені  на виплату і доставку таких пенсій.

 Скасовуючи  рішення суду першої інстанції та відмовляючи управлінню ПФУ у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції,  зіславшись на  Статут  ПСП «Колос»,  копія якого є в матеріалах справи (а.с. 23-27), дійшов висновку про відсутність правонаступництва зобов’язань по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду Уукраїни.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»до Єдиного державного реєстру вносяться такі відомості про юридичну особу: дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення.

Згідно ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що судом не витребувано від державного реєстратора даних про ліквідацію (реорганізацію) КСП «Колос»та його можливих правонаступників. З довідки відповідача на а.с. 17 вбачається, що колгосп ім. Куйбишева  28.02.1996 року було реорганізовано в КСП «Колос», яке 3 березня 2000 року було реорганізовано в ПСП «Колос». Судом також не досліджено Статуту ПСП «Колос»на момент утворення його, як юридичної особи. У матеріалах справи є лише нова редакція Статуту ПСП «Колос», яка зареєстрована Кременчуцькою районною державною адміністрацією 30 листопада 2001 року. ПСП «Колос»зареєстровано 25 лютого 2000 року (а.с.7 23-27), проте позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на Статут ПСП «Колос»від 25 лютого 2000 року (п.п. 11, 11.6 ) (а.с. 71-72). Матеріалами справи підтверджується відсутність Статуту ПСП «Колос»у редакції, на яку посилається позивач у касаційній скарзі на підтвердження свого позову.

Судами також не досліджено обставин перебування чотирьох осіб, яким призначена пенсія  на пільгових умовах  (Волювач А.П., Дунь А.П., Квиташ М.С., Пасічник Л.С.), у трудових відносинах  з відповідачем, і не дано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам про те, що  вони працювали або працюють у ПСП «Колос», останнє видавало їм довідки необхідні для призначення пільгової пенсії, проводило  звірку взаєморозрахунків по пільгових пенсіях  з позивачем (а.с. 15, 16, 18-20, 36).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»від 29.12.1976 № 11 рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; в рішенні суду необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Господарські  суди передніх інстанції, в порушення  вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об’єктивного розгляду  всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що прийняті у справі рішення таким вимогам не відповідають тому їх слід скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене вище, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване  рішення.        

Керуючись ст.ст.1115, 1117-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-                                                   

                                              П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного  апеляційного господарського суду  від 15 грудня 2005 року та рішення  господарського суду Полтавської області від 25 жовтня 2005 року  у справі № 22/347 скасувати.

Справу передати до господарського суду Полтавської області  на новий розгляд.

    

Головуючий                                                                І.Ю. Панова

                                                                                                 

Судді                                                                                     Н.Г.Ткаченко   

                                                                                      

                                                                                                   А.О. Заріцька