Справа № 2а-1865/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.10.2009 року         Суддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Родіонов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, третя особа – Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська та про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, в якому зазначив, що  має правовий статус дитини війни, відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період  з 01.01.2006 по грудень 2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просила поновити строк звернення до суду за захистом його порушених прав.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому 08.10.2009 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Розмір пенсії в залежність від прожиткового мінімуму поставлено лише в ст. 28 Закону України “Про Загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідач вважає, що у позові неправомірно ототожнюються такі поняття як мінімальний розмір песії за віком та прожитковий мінімум, для осіб які втратили працездатність, та невірно визначено розмір прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 17. ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця норма була виключена Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» за № 3367-ІV від 19.01.2006 р. та, крім того, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Тому, норма ст. 6 призупинялася і для здійснення виплати Кабінет Міністрів України повинен був розглянути це питання додатково за підсумками півріччя 2006 року та визначити порядок та суми виплат у відповідному документі. Але у 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

            Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення ст.ст.71,111  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але будь-яких змін до бюджету 2007 року Верховною Радою України не приймалося для вираховування сум на дану виплату, не враховувалися вони і в бюджет України на 2008 рік.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн.

ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін у деякі законодавчі акти України” дітям війни встановлення підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір.

На адресу суду надійшло заперечення проти позову, в якому третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області посилається на те, що позивачем подано позовну заяву з порушенням строків позовної давності, визначених ст.99 КАС України, що є підставою у відмові судом у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 13.03.2000 року (а.с.6).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 17. ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Законом України від 19.01.06 р. за № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77 було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

              У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

              Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії за 2006 рік не підлягає задоволенню.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71  Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З цього моменту зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, інших Законів України щодо порядку та розміру  вказаних виплат, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

             Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року – 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року – 415,11 грн.

Аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що  за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком( яка розраховувалась в залежності від встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність).

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався із засобів масової інформації та відповіді відповідача. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню і є доступними для ознайомлення всіма громадянами.

Крім, того статтею 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Однак всі нараховані суми пенсії позивач отримувала своєчасно, принаймні спору з цього приводу він у своїх вимогах не ставив.  

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. (дата подачі позову – 12.06.2009 року), а відповідач та третя особа наполягають на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни за вказаний період.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року (дата подачі позову – 12.06.2009 року), а відповідач та третя особа наполягають на застосування вказаного строку, вважаю, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягають задоволенню лише з дати подачі позовної заяви, тобто з 12.06. 2008 року по 31.12.2008 року.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 року, у 2008 році було встановлено наступний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні,  з 1 жовтня - 498 гривень.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 12.06.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам”янобрідскому районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1  як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 12.06.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язати відповідача здійснити їй нарахування та виплату підвищення пенсії з 12.06.2008 року по 31.12.2008 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.

      Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кам”янобрідскому районі м. Луганська щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 12.06.2008 до 31.12.2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Кам”янобрідскому районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1   підвищення до пенсії у розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 12.06.2008 до 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачене нею  держмито у розмірі 1,70 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

     Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                        .

    Постанова не набрала чинності

Суддя                                                 С.О. Родіонов