Справа № 2а-1837/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.10.2009 року       Суддя Кам'янобрідського районного суду м. Луганська Родіонов С.О. розглянувши в порядку письмового провадження судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кам'янобрідському районі м. Луганська,  третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Кам'янобрідському районі м. Луганська та про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам'янобрідському районі м. Луганська, в якому зазначила, що  має правовий статус дитини війни, відповідачем їй не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.06 р. по 31.12.06 р.  та з 01.07.2007 р. по 31.12.07 р. в сумі 2033 грн. 25 коп. Просила поновити строк звернення до суду за захистом її порушених прав.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому 08.10.2009 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Розмір пенсії в залежність від прожиткового мінімуму поставлено лише в ст.28 Закону України "Про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Відповідач вважає, що у позові неправомірно ототожнюються такі поняття як мінімальний розмір пенсії за віком та прожитковий мінімум, для осіб які втратили працездатність, та невірно визначено розмір прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 17. ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця норма була виключена Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» за № 3367-ІV від 19.01.2006 р. та, крім того, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Тому, норма ст. 6 призупинялася і для здійснення виплати Кабінет Міністрів України повинен був розглянути це питання додатково за підсумками півріччя 2006 року та визначити порядок та суми виплат у відповідному документі. Але у 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

            Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення ст.ст.71,111  Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але будь-яких змін до бюджету 2007 року Верховною Радою України не приймалося. Для виплати надбавки за період 2007 років законних підстав немає, оскільки кошти державного бюджету на ці виплати не надходили. Просить відмовити в задоволенні позову.  

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності, визначених ст.99 КАС України.

На адресу суду надійшло заперечення проти позову, в якому третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області посилається на те, що позивачем подано позовну заяву з порушенням строків позовної давності, визначених ст.99 КАС України, що є підставою у відмові судом у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 04.09.1997 р. (а.с. 9).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 17. ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак, Законом України від 19.01.06 р. за № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77 було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

              У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

              Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії за 2006 рік не підлягає задоволенню.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71  Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З цього моменту зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, інших Законів України щодо порядку та розміру  вказаних виплат, в установленому порядку на 2007 рік не приймалося.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за період з  01.07.2007 року по 31.12.2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

             Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня  - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року – 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року – 415,11 грн.

Аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що  за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. позивач мала право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком( яка розраховувалась в залежності від встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність).

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявлениям клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався із засобів масової інформації та відповіді відповідача. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню і є доступними для ознайомлення всіма громадянами.

За таких обставин, оскільки, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. (дата подачі позову – 09.06.2009 року), а відповідач та третя особа наполягають на застосуванні вказаного строку, у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

      Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Кам'янобрідському районі м. Луганська та про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                                                                                         Постанова не набрала законної сили

Суддя                                             С.О. Родіонов