ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 р.
| № 4/348 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Панової І.Ю. |
суддів: | Заріцької А.О. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року |
у справі господарського суду | № 4/348 Донецької області |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області |
до | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області |
про | про зобов'язання включити до акту щомісячної звірки суму витрат на виплату пенсії та стягнення спірної суми |
за участю представників:
не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 листопада 2005 року у справі № 4/348 (суддя –Гринько С.Ю.) Управлінню Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі –позивач) позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області (далі –відповідач) в частині стягнення 860,48 грн. витрат, пов’язаних з виплатою пенсії за період з січня по листопад 2005 року відмовлено, в частині включення спірної суми до акту щомісячної звірки в повному обсязі –задоволено, зобов'язано відповідача прийняти до заліку у спірних актах щомісячної звірки відшкодування суми витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по особистій справі пенсіонера, стягнуто з відповідача та позивача солідарно по 51,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції позивачем та відповідачем до Донецького апеляційного господарського суду було подано апеляційні скарги.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року (колегія суддів у складі: головуючий –Старовойтова Г.Я., Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) рішення господарського суду Донецької області від 18 листопада 2005 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким Управлінню Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року касаційну скаргу відповідача разом з матеріалами справи № 4/348 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2007 року у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою відповідача відмовлено, справу повернуто до Вищого господарського суду України. В обґрунтування своєї ухвали Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій після набрання чинності КАС України, за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України, компетенція Вищого адміністративного суду України не поширюється на перегляд у касаційному порядку рішень винесених не за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 9 липня 2007 року касаційна скарга відповідача прийнята до провадження Вищим господарським судом України.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з викладених нижче підстав.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2 від 30.04.2002 року, є органами Фонду підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів фонду, які здійснюють владні управлінські функції.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, діяв як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт владних повноважень, тому, відповідно до п 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, його позов про зобов'язання Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Солодове Донецької області про стягнення 860,48 грн. витрат, пов’язаних з виплатою пенсії за період з січня по жовтень 2002 року та зобов'язання включення спірної суми до акту щомісячної звірки, підвідомчий адміністративному суду.
Згідно із ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування саме страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до п.п. г, д ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також інші платежі.
Отже, спір за участю Управління Пенсійного фонду та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення заборгованості за платежами є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, а саме –органу виконавчої влади, що реалізував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю надходження страхових внесків та інших платежів до фонду та відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.
Судами не було враховано, що у зв’язку з набранням чинності КАС України з 01.09.2005 р. до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Дана справа розглянута судом першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статей 1, 12 ГПК України, після набрання чинності КАС України, але за правилами, встановленими ГПК України, між тим як спірні правовідносини є публічно-правовими і розглядатися повинні за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарський апеляційний суд наведеного не врахував, хоча, виходячи з наведених нижче положень п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, повинен був скасувати прийняте у справі рішення та передати справу до місцевого господарського суду на стадію прийняття до розгляду в порядку, встановленому КАС України.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 р. № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Таким чином, Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті.
Розгляд судами даної справи в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих судами рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого вони підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Згідно ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції та апеляційним господарським судом судові рішення прийнято з порушенням правил предметної підсудності, - вони підлягають скасуванню а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 18 листопада 2005 року у справі № 4/348 скасувати.
Справу передати до господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Н.Г. Ткаченко