У Х В А Л А

          8 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів – Фазикош Г.В., Мацунич М.В.  

при секретарі – Коновчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Виноградівського районного суду від 14 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог – АКБСР «Укрсоцбанк» про поділ майна подружжя ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

                Вказаною ухвалою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково: накладено арешт на меблі – стінку, вартістю 16 тис. грн., комплект меблів  приймальні - 28 тис. грн., комплект меблів спальні - 23 200 грн., меблі – кутка з столиком - 7 600 грн., холодильник - 4 800 грн., посудомийну машину – 3 850 грн., пральну машину – 4 500 грн., газову плиту – 4 200 грн., сервер – 35 тис. грн., 8 ПК – 28 570 грн.

У задоволенні заяви щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше спірне майно та заборону здійснення діяльності відмовлено.

Саме в цій частині ОСОБА_1 оскаржила ухвалу і лише в цій частині судом перевірено законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.  

В судовому засіданні апелянка та її представник скаргу з наведених підстав підтримали.

ОСОБА_2 та його представник вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У заяві про забезпеченню позову, крім задоволених вимог, зазначені такі вимоги як заборона ОСОБА_2 надавати тертім особам без письмової згоди апелянтки приміщення торгового центру з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 та  заборони ОСОБА_2 займатись підприємницькою діяльністю в цих приміщеннях; заборони ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуватись цими приміщеннями для здійснення ними підприємницької діяльності та надати їм строк для звільнення цього приміщення; зобов’язати ОСОБА_2 не перешкоджати апелянтці користуватись житловим будинком АДРЕСА_2, оскільки невиконання цього може призвести до утрудненого виконання рішення при поділі спільного майна.

Ухвалою в задоволенні заяви   у зазначеній частині відмовлено по тій причині, що заява апелянтки не містить даних, що приватними підприємцями використовується частина торгівельного комплексу, яка належить їй;  зазначені заходи забезпечення позову не пов’язані з предметом позову та стосуються осіб, які не є учасниками судового процесу.

Апеляційна скарга містить такі же доводи та вимоги, як обґрунтування заяви, які наведені вище.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З позовної заяви та зустрічної позовної заяви вбачається , що до майна, яке апелянтка вважає спільною власністю і яке підлягає до розподілу, належать і зазначені об’єкти власності, а саме: торговий центр  та житловий будинок по вказаних адресах. Зі змісту апеляційної скарги слід зробити висновок про те, що апелянтка бажає забезпечити позов визначеними нею зобов’язаннями у зв’язку з порушенням її матеріальних прав. Але жодного аргументу не наводиться для підтвердження неможливості виконання рішення суду або утруднення такого виконання. А лише такі причини можуть бути підставою для застосування забезпечення позову, про що і зазначено у вказаній вище нормі ЦПК України.

 Керуючись ст.ст.307,312,314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Виноградівського районного суду від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:        

    Судді :