У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів – Фазикош Г.В., Мацунича М.В.
при секретарі – Коновчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Хустського районного суду від 23 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Хустської міської ради про знесення будинку, визнання недійсним рішення Хустської міськради та державного акту на право приватно власності на земельну ділянку ,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 оскаржили зазначене рішення суду першої інстанції, оскільки у задоволенні їх позовних вимог до ОСОБА_5 та Хустської міськради про знесення будинку, скасування рішення та державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема їхнього права власності та заборони передавати землі територіальної громади у приватну власність.
В судовому засіданні апелянти ОСОБА_2 та її представник, а також ОСОБА_3 з наведених підстав підтримали. Інші апелянти не явились в судове засідання, але подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
ОСОБА_5 вважав, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просили зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні їхнім майном шляхом знесення ним свого будинку АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення Хустської міськради від 14 березня 2007 року за №310 про надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,0379 за вказаною адресою; визнати недійсним державний акт про право власності на цю земельну ділянку виданого ОСОБА_5
Позов мотивовано тим, що будинок відповідача підлягав знесенню, оскільки на його місці мала бути влаштована вулиця Ватутіна. Взамін цього попереднім власникам будинку – ОСОБА_6 та ОСОБА_7- була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_3 рішенням виконкому Хустської міськради за №34 від 28 квітня 1967 року. Але вказані власники будинку не знесли, а в 1997 році він був подарований ОСОБА_8 Цей будинок перешкоджає під’їзду до будинків позивачів, порушує протипожежні, санітарні містобудівні норми. Більш цього, рішенням Хустської міськради від 14 березня 2007 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку, яка відноситься до цього будинку, хоча, як вважали позивачі, ця земельна ділянка є частиною вул. Ватутіна, а передача земель загального користування у приватну власність не допускається.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є безпідставними і необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги аналогічні обґрунтуванню позову: право власності позивачів на побудованими ними будинки є непорушним, у них є будівельні паспорти на ці будинки; їхнє право власності підлягає захисту, оскільки відповідач ОСОБА_5 не бажає знести свій будинок; рішення Хустської міськради про надання у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки, яка відноситься до цього будинку та державний акт про право власності на цю земельну ділянку є незаконними, оскільки ця земельна ділянка є частиною вул. Ватутіна.
Ці доводи не можуть бути прийняті до уваги.
Так, як вказано у позовній заяві, 28 квітня 1967 року сім’ї ОСОБА_7 – попереднім власникам спірного будинку – відповідно до рішення виконкому Хустської міськради №34 було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 /а.с.23/. Але в цьому рішення відсутня вказівка про зобов’язання сім’ї ОСОБА_7 знести належний їм у вказаний час будинок АДРЕСА_1. Яких-небудь інших доказів про таке зобов’язання позивачами не надано. Тому їхнє твердження про наявність такого зобов’язання не доведено жодними доказом. Це – по перше.
По друге. У 1997 році власником спірного будинку став ОСОБА_8 Позивачі відносно нього взагалі не посилались на які-небудь його зобов’язання органом місцевого самоврядування: вони вважали, що знести будинок він повинен, тому що таке зобов’язання мав попередній власник будинку. Але це суперечить самому поняттю права власності: правом власності є право особи на річ /майно/, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб /ст.316 ЦК України/.
Що ж стосується рішення Хустської міськради про наданні ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки та виданого останньому відповідного державного акту, то слід зазначити, що позивачі мають на вул. Ватутіна свої будинки, в яких вже проживають десятки років і ця вулиця весь цей час була в такому вигляді в якому є і в теперішній час. З часу набуття права власності на спірний будинок - 1997 рік – ОСОБА_5 не займав іншої земельної ділянки, а користується земельною ділянкою, яка відноситься до цього будинку і саме цієї земельної ділянки стосується оспорюване рішення органу місцевого самоврядування та державний акт. З цього слід зробити висновок, що ця земельна ділянка не являється частиною вул. Ватутіна як стверджують позивачі. А тому рішення суду першої інстанції в цій частині є також таким, що відповідає обставинам справи.
При таких обставинах, колегія суддів констатує про безпідставність доводів апеляційної скарги та ухвалення рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308,314 ЦПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Хустського районного суду від 23 лютого 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді :