Справа № 2-245/2010р    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

31 травня 2010 року                                                                              Ямпільський районний суд

                                                                                                           Сумської області

в складі: головуючого судді - Селезньової В.І.

при секретарі  - Савченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  сел. Ямпіль  справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2009 рік в сумі 1225,20 грив., суд-,

В С Т А Н О В И В :

             Позивачка ОСОБА_1  звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік в сумі 1225,20грив.Свої вимоги обґрунтовує тим , що вона є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком , а відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10рп/2008 від 22 травня 2008 року , яким були визнані неконституційними положення п.41 Розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких Законодавчих актів України», здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії в значно меншому розмірі , а саме у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком.  

        Відповідач надав заперечення на позов , в якому вказують що органи Пенсійного фонду України, відповідно до ст.6 ,19 Конституції України, повинні діяти на підставі своїх повноважень та відповідно до законів України ,ніхто не може бути вимушений робити те , що не передбачено законодавством.  Зазначив , що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено , що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється і такий висновок міститься і ухвалі Конституційного Суду України від 19.05.2009 року№27-у/2009р. Отже , і відсутні правові підстави для стягнення коштів з управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області  які , відповідно до п.9 Положення «Про пенсійний фонд України» використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. На законодавчому регулюванні виплат дітям війни існує прогалина у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком , на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.

            Також відповідач посилається на п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р, якою встановлений розмір підвищення , який вони і виплачували.

            Тому вважає , що управління ПФУ в Ямпільському районі Сумської області діяло на підставі діючого законодавства , а вимоги позивача є безпідставними і такими , що не підлягають задоволенню.

            Позивач та відповідач на судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином , надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

        Суд , дослідивши матеріали справи , вважає що позов підлягає частковому задоволенню.

        В судовому засіданні  встановлено , що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с.5) та має право на пільги, встановлені законодавством для дітей війни.

           Даний факт відповідачем не оспорюється .

            Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування  чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.

           Згідно ч.2 ст.3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

                Враховуючи зазначений статус позивача відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" ( у редакції від 18.11.2004, чинний у 2009 році) дітям війни пенсії , або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.      

            Як вбачається з матеріалів справи , відповідач підвищення пенсії здійснював щомісяця протягом 2009 року у розмірі 49,80грн.,що підтверджується довідкою управління пенсійного фонду від 18.05.2010р № 2154/03-10(а.с.11) .

             Із заперечень УПФ в Ямпільському районі Сумської області , встановлено , що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат , посилаючись на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком ) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян , які мають статус дітей війни.

           Згідно ст.7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій ,передбачених цим законом , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

           Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік , що визначаються залежно від прожиткового мінімуму , встановлюються відповідними законами України , цим Законом , та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України . Відповідним законом , який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином , відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Статтею 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати , в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними програмами.

          Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат , вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини , оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України « Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

          Отже , нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії , повинні здійснювати відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто 30% мінімальної пенсії за віком. Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 2008р № 530, з таких підстав : згідно  з положенням ч.4ст8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору , згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України , суд застосовує акт законодавства , який має вищу юридичну силу.

         Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при  визначенні розміру надбавки до пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р № 5302 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлений розмір підвищення.

          Відповідно до ч.1ст.33ЦПК України , кожна особа має право , встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів.

          Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків , передбачених Конституцією України.

          Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

          При вирішенні справи має застосовуватись принцип Верховенства права , відповідно до якого , зокрема , людина , її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає , що правовідносини , що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

          Крім того , згідно п.1ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи  до неї і практику Європейського Суду , як джерело прав.

          Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції : «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

         Таким чином , доводи відповідача ,в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку доплат особам , які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову та розцінюються судом , як змога уникнути цивільно-правової відповідальності.

          Не заслуговує уваги заперечення Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області щодо відсутності та невизначеності джерел фінансування , оскільки це не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , суд зазначає наступне.

         Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України , якщо спірні правовідносини не врегульовані законом , суд застосовує закон , що регулює подібні за змістом відносини 9 аналогія закону) , а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права).

         Відповідачем по справі не заперечується , що позивач , відповідно до ст.6 Закону україни «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         За чиним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами , передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта , який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір , немає.

         З огляду на викладене , суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3ст.28 зазначеного Закону , з якої випливає , що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 частини 1цієї  статті ,  застосовується виключно для визнання розмірів пенсії , призначених згідно Законом , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії , встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії , передбаченої ст.6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни».

         Також , суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам , які мають статус дітей війни.

         Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України , затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленному порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються  районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Таким чином , обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу , передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФ в Ямпільському районі Сумської області , за місцем проживання позивача.

          Враховуючи , що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України , який діє через свої місцеві органи , що входять в систему його органів , але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати , суд вважає , що вони не виконали свої повноважень без поважних причин.

          Задовольняючи частково позовні вимоги , суд виходить з того , що вимоги про стягнення з УПФ Ямпільського районй Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню , оскільки такі виплати не були йому нараховані ,а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу , якому надані такі повноваження.

          Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

           Позивач свій процесуальний обов’язок виконав в повній мірі , а відповідач , навпаки , не спростовував доводи позивача.

           З огляду на наведене , суд вважає необхідним обрати такий спосіб захисту прав позивача , як зобов’язати нарахувати та виплатити на користь позивача доплат до пенсії , відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру , встановленого ч.1ст.28 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених виплат.

          Судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 51 грив., слід компенсувати позивачу за рахунок держави , оскільки відповідач в силу ст.4 Декрету «Про державне мито» звільнений від його сплати , а витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120 грив. на підставі ст.88 ЦПК України  слід стягнути з відповідача на користь позивача , оскільки від їх сплати відповідач не звільняється.

          На підставі викладеного  та керуючись ст.ст.8,19, 22,46,124,129 Конституції України, Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» , ст.ст.3,6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , Положення «Про пенсійний Фонд України» , затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р.№ 10рп/2008 , ст.ст. 3,8,10,11,60,79, 81,88,209, 212,214-215,217,218  ЦПК України , суд ,–

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі  Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру встановленого,  ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та провести виплату несплачених сум за період  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року , з урахуванням виплачених сум у 2009 році , як дитині війни .

           В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

          Стягнути на користь ОСОБА_1  з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 51 грив., і з Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області – витрати на  інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грив.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Ямпільський районний суд, Сумської області  шляхом подачі

 в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя :підпис

Копія вірна

Суддя                                     В.І.Селезньова