Справа №22ц-1476, 2009 р.
Категорія: 24
Головуючий в 1-й інстанції
Дзиговський Ю.В.
Доповідач - Пузанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня місяця "26" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів: Закарян К. Г. Фурман Т. Г.
при секретарі Гонтарі Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів», відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів», відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Херсонобленерго», треті особи -
Херсонське територіальне представництво Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Херсонській області, Херсонське обласне управління у справах захисту прав споживачів, про визнання договору недійсним, спонукання до укладення договору та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначаючи, що вона є споживачем електричної енергії, подачу якої в належну їй квартиру АДРЕСА_1, забезпечує відповідач.
Посилаючись на те, що в результаті відсутності енергопостачання в квартиру у вересні 2005 року, загинули 9 рибок в акваріумі та зіпсувалися продукти харчування в холодильнику, позивачка просила суд стягнути їх вартість у розмірі 1089, 55 грн. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з відповідача.
У процесі розгляду справи ОСОБА_2
неодноразово уточнювала та змінювала позовні вимоги і в кінцевому результаті, заявивши вимоги також до ВАТ «Херсонський завод карданних валів» та ВАТ «ЕК «Обленерго», просила суд визнати укладений між ДП «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів» та ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» договір про постачання електричної енергії №1838 від 03 січня 2005 року недійсним, зобов'язати ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» укласти з нею прямий договір про постачання електричної енергії в квартиру АДРЕСА_1 та стягнути на її користь з цих юридичних осіб 10 000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В квітні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 звернулися до суду кожний з врахуванням послідуючих уточнень та змін з позовом до ДП «Житлово-експлуатаційна дільниця ВАТ «Херсонський завод карданних валів», відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів», відкритого акціонерного товариства «ЕК «Херсонобленерго» про визнання договору про постачання електричної енергії за №1838 від 03.01.2005 року, укладеного між ДП «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів» та ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» недійсним, спонукання ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» укласти прямий договір про постачання електроенергії з кожним із них окремо та про відшкодування ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та ДП «ЖЕД ВАТ «Х 3КВ» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. кожному.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивачі, в тому числі позивачка за первісним позовом ОСОБА_2, посилалися на те, що ВАТ «Херсонський завод карданних валів» не є власником будинку №19 по вул. Димитрова в м. Херсоні, а ДП «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів» не є власником енергоустановок загального користування цього будинку, а тому укладення енергопостачальником з ними договору на постачання електроенергії у вказаний будинок є таким, що суперечить діючому в Україні законодавству.
Натомість вважають, що оскільки вони, як власники приватизованих квартир є співвласниками будинку та всіх його інженерних конструкцій, в тому числі співвласниками
енергоустановок загального користування, то договір на постачання електроенергії у належні їм квартири повинен укладатися енергопостачальником із коленим із них.
Ухвалою від 14 травня 2008 року суд об'єднав позовні вимоги кожного із вказаних вище позивачів в одне провадження.
Ухвалою від 20 листопада 2008 року суд залучив до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Херсонське територіальне відділення НКРЕ, Державну інспекцію з енергетичного нагляду у Херсонській області, Херсонське обласне управління у справах захисту прав споживачів.
Рішенням суду від 24 березня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об'ємі, зазначаючи, що при вирішенні, даної справи суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про електроенергетику», а в своїх висновках керувався підзаконним актом, положення якого носять рекомендаційний характе р.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» її доводи не визнає, а рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачі проживають в АДРЕСА_1 та є споживачами електричної енергії, що подається ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» у належні їм квартири.
Будинок №19 по вул. Димитрова в м. Херсоні, який приймався в експлуатацію як житловий будинок для малосімейних, з 1982 року перебуває на балансі Херсонського заводу карданних валів, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів».
На день виникнення спірних правовідносин та на час розгляду судами справи передача вказаного будинку до комунальної власності в установленому законом порядку не відбулася /т. 1, а.с.135-138/.
Для здійснення функцій балансоутримувача товариство «Херсонський завод карданних валів» створило дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна дільниця» відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів», яке, діючи в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про житлово -комунальні послуги», що набрав чинності з 01 січня 2005 року, 03 січня 2005 року уклало з відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» договір на постачання електричної енергії, в тому числі, в житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, в якому проживають споживачі. Дія цього договору відповідно до його умов на час розгляду справи не припинена /т.2, а.с. 104-109/.
Вказаний договір укладений дочірнім підприємством «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів» для здійснення закупівлі електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами будинку для задоволення комунально-побутових потреб цих споживачів.
За своїми умовами та порядком укладення, в тому числі і щодо сторін в угоді, зазначений договір відповідає вимогам ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої договір про надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, до яких цим законом віднесено і електропостачання, укладається між: власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або удовноваженою ним особою.
У разі якщо балансоутримувач (уповноважена ним особа) не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Не суперечить оспорений позивачами договір також Законам України «Про електроенергетику» та «Про захист прав споживачів», оскільки забезпечує постачання електричної енергії кожному із мешканців будинку по АДРЕСА_1, в тому числі і позивачам, та не містить положень та умов, які б не відповідали діючому в Україні законодавству.
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено порушення прав позивачів, які б підлягали відновленню у спосіб визнання договору про постачання електричної енергії недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Із матеріалів справи та пояснень позивачів вбачається, що вони є споживачами електричної енергії для задоволення своїх комунально-побутових потреб, однак у складі населеного пункту, яким відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 в редакції постанови від 17 жовтня 2005 року №910, є ДП «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів».
В зв'язку з тим, що ДП «ЖЕД ВАТ «Херсонський завод карданних валів» має борги перед енергопостачальником за спожиту електроенергію і це тягне за собою відключення від енергопостачання всіх споживачів, в тому числі і при відсутності у них заборгованості перед житлово-експлуатаційним органом (населеним пунктом), позивачі бажають вийти із складу населеного пункту і укласти з ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» договори на постачання електричної енергії самостійно.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в спірних правовідносинах мова йде не про первісне укладення із позивачами договорів на постачання електричної енергії і не про відмову енергопостачальника, що здійснює постачання електричної енергії на певній території, в укладенні договору на постачання електричної енергії позивачам, об'єкти яких розташовані на цій території, а спір виник щодо виходу кожного із позивачів із складу населеного пункту.
Дане питання врегульовано п. 12 Правил користування електричною енергією, які обґрунтовано застосовані судом до спірних правовідносин відповідно до п. 1.1 цих Правил і які передбачають для виходу із складу населеного пункту та укладення договору про постачання електричної енергії на території населеного пункту дотримання певних умов, в тому числі і щодо укладення тристороннього договору про користування електричною енергією на території населеного пункту з постачальником електричної енергії та населеним пунктом на основі типового договору.
Оскільки на час звернення позивачів до суду та на час вирішення судом спору передбачені Правилами користування електричною енергією умови не виконані, а вихід позивачів із складу населеного пункту не відбувся, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для спонукання ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» до укладення з кожним із споживачів договору про користування електричною енергією відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 (зі змінами).
Не встановивши факт порушення відповідачами прав позивачів в межах заявлених ними позовних вимог, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і підтверджені наданими сторонами доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі і як такі, що висновки суду не спростовують із наведених вище підстав, підлягають відхиленню.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що Правила користування електричною енергією є сумнівним підзаконним актом, норми якого носять рекомендаційний характер, оскільки ці Правила розроблені та затверджені Національною комісією регулювання
електроенергетики України, уповноваженим державою органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці, в межах наданих їй ст. 12 Закону України «Про електроенергетику» повноважень.
Правила по своїй суті не можуть носити рекомендаційний характер.
Юридично неспроможним, на думку колегії суддів, є твердження представника позивачів в суді апеляційної інстанції про те, що Правила користування електричною енергією в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 року №910 не повинні діяти в часі, т.я. цією постановою внесені зміни в постанову Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28, яка не була доведена до відома громадян шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, оскільки Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 3.10.1992 року №493 встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (до яких віднесені і постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України у названій вище частині), підлягають державній реєстрації і набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Таким чином, будучи зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за №417/1442, Правила відповідно до діючого в Україні законодавства набрали чинності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.