Справа №22-3418/09
Головуючий у 1 інстанції - Смирнова С.П.
Доповідач - Панченко М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Антоненко Н.О., Коротуна В.М.
при секретарі - Димі О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до своїх повнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і, посилаючись на ст.ст.202,203 СК України, просив винести рішення, яким стягнути з відповідачів аліменти в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) щомісячно з кожного на своє утримання, зазначивши, що він є непрацездатним інвалідом, не має житла та будь-яких матеріальних засобів для існування /а.с.2-4/.
В ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /а.с.60/.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого, 2009 року в позові відмовлено /а.с.138-142/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, просить скасувати рішення, як постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов /а.с. 151-154/.
Заслухавши доповідь по справі головуючого судді Панченка M.M., пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд керувався ч.1 ст.204 СК України та виходив з того, що позивач ухилявся від виконання своїх батьківських обов»язків по відношенню до відповідачів.
Між тим, такий висновок суду не відповідає обставинам справи і, відповідно, судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, оскільки його постановлено з порушенням вимог, чинного законодавства.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2, 1949 року народження, перебував у шлюбі з ОСОБА_7 в період з 1971 року по 1979 рік та з 1989 року по 28 березня 1996 року та є батьком повнолітніх дітей ОСОБА_3, 1974 року народження, ОСОБА_4, 1979 року народження, ОСОБА_5, 1985 року народження та ОСОБА_6, 1988 року народження /а.с.27, 28, 62/.
Відповідно до ордеру № 5157 від 26 листопада 1990 року, виданого виконкомом Ватутінської районної ради народних депутатів м. Києва позивач ОСОБА_2 отримав чотирикімнатну квартиру
АДРЕСА_1 на сім»ю із шести осіб (позивача, дружину та чотирьох дітей) /а.с.62/.
Встановлено, що на час розгляду справи колишня дружина а також діти позивача проживають в указаній квартирі.
Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 18 лютого 1997 року ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування указаною квартирою, яка в подальшому була приватизована колишньою дружиною та дітьми і на час розгляду справи перебуває у їх власності та користуванні.
Встановлено також, що в листопаді 2007 року, в зв»язку з захворюванням, позивачу було ампутовано праву ногу.
Між тим, інвалідність позивачу не оформлена та будь-якої соціальної допомоги він не отримує.
При цьому, позивач не має постійного житла, а колишня дружина та діти на недають йому право користуватись належною їм квартирою.
Встановлено, що оскільки позивач не забезпечував належним чином матеріальне утримання своїх дітей, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 1979 року з нього на утримання сина ОСОБА_3, 1974 року народження, стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, а рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 22 грудня 1995 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, 1979 року народження, ОСОБА_5, 1985 року народження та Віталія, 1988 року народження в розмірі /4 частини всіх видів заробітку щомісячно /а.с. 29-31,34/.
Оскільки позивач не виконував судові рішення в частині стягнення аліментів, 19 лютого 1997 року він був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.114 КК України.
Заборгованість по сплаті аліментів на час розгляду справи на погашена.
На час розгляду справи позивач є непрацездатним, будь-якого житла, а також будь-яких доходів для існування не має. Між тим, за станом свого здоров»я потребує додаткової матеріальної допомоги на лікування.
Батьківських прав позивач не позбавлявся.
Відповідно до ч.1 ст.202 СК України, повнолітні донька, син' зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Указана норма не пов''язує обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги в залежність від матеріального стану цих повнолітніх дітей та утримання їх батьком в період їх неповноліття.
Згідно до ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Встановлено, що відповідачі є фізично здоровими та працездатними, а тому є спроможними надавати матеріальну допомогу своєму батькові позивачу ОСОБА_2.
Встановлено, що відповідачі офіційно не працевлаштовані, а тому мають мінливі доходи.
В зв"язку з цим, колегія суддів вважає за обґрунтоване позов задовольнити частково та стягнути з кожного з відповідачів аліменти на користь позивача у твердій грошовій сумі у розмірі по 400 грн. з кожного щомісячно, починаючи з 8 липня 2008 року, тобто, з часу звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.367 ЦПК України, рішення в цій частині підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, згідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів на користь держави належить стягнути по 25 грн.50 коп. державного мита та по 3 грн.75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, з кожного.
Виходячи з вище зазначених матеріальних норм права і, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач ОСОБА_2 є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, яку повнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з урахуванням їх фізичного стану здоров»я, матеріального становища, спроможні надавати цю допомогу батькові.
Керуючись ст.ст.307,309, 213, 367, 88 ЦПК України, на підставі ст.ст.202,205 СК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2009 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживає за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, урожденця м. Києва, проживає за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Раставиця Ружинського району Житомирської області, на його утримання аліменти у розмірі по 400 (чотириста) грн. щомісячно з кожного, починаючи з 8 липня 2008 року.
Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави державне мито, з кожного, в сумі по 25 (двадцять п»ять) грн.50 коп. та по 3 (три) грн.75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом її подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.