Справа № 22- 3875/2009р

Головуючий у 1-інстанції: Ящук Т.І.

Доповідач: Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

Головуючого: Кравець В.А.

Суддів : Амеліна В.І., Українець Л.Д.

При секретарі: Козачук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗНЯКИ-АВТОСЕРВІС» суму заборгованості за надані послуги у розмірі 14070 грн., судові витрати в розмірі 170 грн. 70 коп., а всього 14240 грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду , представник відповідача подав апеляційну скаргу , в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд невірно розтлумачив положення ст.. 322 ЦК України, вказавши, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тому за відсутності договірних зобов'язань між сторонами відповідач все одно зобов'язана сплатити кошти відповідачеві.

Вважає , що обов'язок утримувати майно не позбавляє власника права вибору контрагента, тобто кому і у який спосіб доручити здійснювати таке утримання чи взагалі здійснювати таку функцію самостійно.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги , заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного :

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів , суд виходив з того, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом чи договором. Відсутність договірних зобов'язань - між сторонами не звільняє відповідачку від обов'язку утримувати належне їй на праві власності майно. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

Судом встановлено, що відповідачці на праві приватної власності належать три місця на підземній автостоянці по вул. Ахматова 5А №№ 20,43,67.

Дана автостоянка є єдиним майновим комплексом в якому парко місця належать власникам на праві приватної власності, а опорні конструкції, місця загального користування та обладнання автостоянки на праві спільної сумісної власності, ст. ст 319, 322 ЦК України на власників покладений обов'язок утримувати своє майно.

01.01.2000 року та 01.01.2002 року між сторонами були укладені договори про надання послуг по експлуатації і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилеглої території № 01-01-20/Ахм стосовно обслуговування належного відповідачці місця № 20 підземної автостоянки.

З матеріалів справи вбачається, що з причини небажання ОСОБА_1 з лютого 2004 року між нею та ТОВ «Позняки-автосервіс» не було укладено договору про надання послуг по експлуатації та участі у витратах підземної автостоянки та прилеглої території.

Товариство з січня 2004 року по липень 2007 року несло витрати, пов'язані з утриманням машиномісць, в тому числі і належних на праві власності відповідачці № 20,43, 67, що підтверджуються наданими відповідачем доказами ( а.с. 37-135), а також були понесені накладні витрати , проводилась оплата праці , вносились обов»язкові платежі (а.с. 136 -159).

За правилами ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, тобто власник не лише має суб'єктивні права, але й несе відповідальність за належне використання цих прав.

За ст.. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд вірного висновку дійшов , що відсутність договірних зобов'язань між сторонами не звільняє відповідачку від обов'язку утримувати належне їй на праві власності майно. Враховуючи, що витрати по утриманню єдиного майнового комплексу, в тому числі і майна відповідачки, поніс позивач, обґрунтованим є подальше відшкодування частини цих витрат відповідачкою на користь позивача в судовому порядку.

Суд повно, всебічно і об»єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись cm. cm. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.