Справа № 22ц – 742/10 Головуючий першої інстанції: Чаус Л.В.
Категорія: 53 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Аніщенко Д.В.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представників відповідача Демченко Т.М., Трушнікова М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 –
ОСОБА_3,
садівничого товариства «Бодрість»
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_2 до садівничого товариства «Бодрість» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
18 червня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до садівничого товариства «Бодрість» (далі – СТ «Бодрість») про внесення запису в трудову книжку, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріальної та моральної шкоди.
Позивач вказував, що 29 квітня 2008 р. Очаківський міськрайонний центр зайнятості направив його на роботу до СТ «Бодрість», де була вакантна Ѕ посади водороздавача. Відповідач повернув до центру зайнятості корінець направлення на роботу з відміткою про працевлаштування позивача з 1 травня 2008 р. та допустив останнього до роботи водороздавача з додатковим виконанням обов’язків комірника. За домовленістю з керівником СТ «Бодрість» та іншим водороздавачем у травні місяці позивач відпрацював повний робочий день з 1 по 15 травня 2008 р., але в подальшому його не було допущено до роботи, наказ про прийняття на роботу видано також не було, не проведено розрахунок по заробітній платі.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив суд зобов’язати відповідача внести запис до трудової книжки про прийом на роботу, стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу, 8 грн. 65 коп. матеріальної шкоди (витрати на лікування) та моральну шкоду – 800 грн.
В подальшому позивач доповнив та уточнив свої вимоги й просив суд, посилаючись на незаконність звільнення, визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на роботі по 1 жовтня 2008 р., стягнути 462 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 25 січня 2010 р. провадження у справі в частині позовних вимог про видання наказу про прийом на роботі, внесення відповідного запису у трудову книжку та стягнення матеріальної шкоди закрито у зв’язку з відмовою ОСОБА_2 від цих вимог.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року позов задоволено частково.
Постановлено визнати наказ від 2 травня 2008 р. № 19 про звільнення ОСОБА_2 з роботи незаконним, зобов’язано СТ «Бодрість» сплатити на користь позивача 262 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі за травень 2008 р. У задоволенні решти вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі представник позивача вказує на те, що рішення в частині відмови у позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення суду змінити, задовольнивши усі вимоги.
В апеляційній скарзі СТ «Бодрість» вказує на невідповідність рішення суду обставинам спору й просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати.
У запереченні на апеляційну скаргу представника позивача представник СТ «Бодрість» вказує на безпідставність її доводів й просить скаргу відхилити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню частково, а скаргу відповідача необхідно відхилити із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 є членом СТ «Бодрість». Він перебував на обліку в Очаківському міськрайонному центрі зайнятості. 30 квітня 2008 р. СТ «Бодрість» направило до центру зайнятості звіт про наявність вакансії, а саме: посади водороздавача ( 1/2 ставки, сезонна робота, заробітна плата 525 грн.). Дана робота була запропоновано позивачеві. Згідно корінця направлення на працевлаштування від 29 квітня 2008 р. відповідачем зроблено відмітки про прийняття ОСОБА_2 на посаду водораздавача з 1 травня 2008 р. наказом від 1 травня 2008 р. № 17. З 1 травня 2008 р. позивач приступив до виконання своїх обов’язків і виконував їх до 15 травня 2008 р., що підтвердили в суді свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Більш того, як вбачається з протоколу засідання правління від 16 травня 2008 р., лише на цьому засіданні було прийняте рішення про відмову від послуг позивача як водороздавача, а отже до цього дня він виконував свої трудові обов’язки. Наказом № 18 від 1 травня 2008 р. ОСОБА_2 оголошено догану у зв’язку з прогулом, а наказом № 19 від 2 травня 2008 р. його звільнено з роботи за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки наведене свідчить, що позивач не здійснював прогулів 1 та 2 травня 2008 р., а виконував в ці дня покладені на нього обов’язки водороздавача, суд обґрунтовано відповідно до положень п. 4 ст. 40 КЗпП України вважав його звільнення незаконним та визнав таким наказ про звільнення від 2 травня 2008 р., а доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач з 1 травня 2008 р. не приступив до виконання своїх посадових обов’язків, суперечать наведеним доказам та встановленим судом обставинам спору.
Також правильним є висновок суду про недоведеність вимог позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням суміщення посади водороздавача з посадою комірника в СТ «Бодрість».
Посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду щодо виконання їм обов’язків комірника спростовуються наступним. Так, судом встановлено, що у відповідача відсутня посада комірника. Також відсутні докази, що позивач надавав належні йому і розташовані на території товариства споруди для зберігання майна СТ «Бодрість» на умовах трудового договору, а саме, що, обов’язки комірника товариства виконувались ОСОБА_2 з підляганням внутрішньому розпорядку, зокрема, що роботодавцем було встановлено робочий час для виконання цих обов’язків, та було обумовлено конкретну заробітну плату за виконання таких обов’язків.
Щодо висновків суду стосовно наслідків визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, погодитись з ними не можна, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.
Вирішуючи спір, суд вірно вважав неможливим, незважаючи на незаконність звільнення, поновлення позивача на посаді водороздавача у зв’язку з сезонним характером укладеного між сторонами трудового договору, строк дії якого закінчився 1 жовтня 2008 р., але не вказав про наслідки допущених відповідачем порушень: визнання ОСОБА_2 звільненим з 1 жовтня 2008 р. у зв’язку з закінченням строку дії договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд також помилково виходив з наявності у позивача трудової книжки та відсутності доказів неможливості працевлаштування.
В той же час, оскільки трудові права позивача було порушено саме незаконним звільненням, то в силу ч. 2 ст. 36 КЗпП України на його користь з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 червня по 1 жовтня 2008 р., що становить 1050 грн. (262 грн. 50 коп. х 4).
Наслідком порушення роботодавцем законних прав працівника в силу ст. 237-1 КЗпП України є, крім того, відшкодування моральної шкоди. Враховуючи конкретні обставини спору, рівень та тривалість моральних страждань позивача, пов’язаних з необхідністю поновлювати порушенні права, на його користь з СТ «Бодрість» слід стягнути 100 грн. у відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладеного рішення суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині вимог про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, заливши в решті рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково. У задоволенні апеляційної скарги садівничого товариства «Бодрість» відмовити.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року в частині вимог про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до садівничого товариства «Бодрість» про поновлення на роботі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Вважати ОСОБА_2 звільненим з садівничого товариства «Бодрість» з посади водороздовача 1 жовтня 2008 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв’язку із закінченням строку дії строкового договору.
Стягнути з садівничого товариства «Бодрість» на користь ОСОБА_2 1050 (одну тисячу п’ятдесят) грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 1 червня по 1 жовтня 2008 року) та 100 (сто) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: