Судове рішення 22ц-653/10 від 15.06.2010

Судове рішення #9417301

Справа № 22ц – 653 /10 Головуючий першої інстанції: Коваль В.І.

Категорія: 5 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Аніщенко Д.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2007 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки нерухомого майна.

Позивач вказував, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2005 р. визнаний дійсним договір, за яким ОСОБА_6, що також діяла від імені ОСОБА_7, продала, а він та ОСОБА_3. купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Цим же рішенням за кожним з покупців визнано право власності на Ѕ частину квартири за кожним. Посилаючись на те, що відповідачка перешкоджає йому у користуванні спірною квартирою, визначити порядок користування квартирою та поділити її в натурі неможливо внаслідок переобладнання її в однокімнатну, а у вселенні у квартиру йому відмовлено рішенням суду, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_8 89132 грн. 50 коп. вартості належної йому частки у спірній квартирі.

В подальшому позивач уточнив вимоги в частині суми компенсації його частки і просив стягнути 64176 грн. 15 коп.

У квітні 2009 р. ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в якому просила про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_5 та погоджувалась на виплату йому грошової компенсації його частки.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2009 р. позови задоволено.

Постановлено припинити право ОСОБА_5 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2, визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану частку у квартирі та стягнуто з неї на користь ОСОБА_5 64176 грн. 15 коп. грошової компенсації вартості належної йому частки та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на порушення судом вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення на депозит суду вартості спірної частки, що призвело до порушення його прав, а тому просить рішення суду скасувати, а справу - повернути на новий розгляд.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на невідповідність її доводів вимогам закону й просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідачки, її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що двокімнатна квартира АДРЕСА_3, яка розташована на другому поверсі багатоквартирного будинку, є спільною частковою власністю сторін і належить кожному з них у рівних частках.

Квартира самовільно переобладнана в однокімнатну. Між сторонами існує спір стосовно користування спірною квартирою. ОСОБА_9 проживає у квартирі, але перешкоджає позивачу у користуванні нею, що встановлено рішенням суду від 21 травня 2007 р., яким також ОСОБА_5 відмовлено у визначенні порядку користування спірним житлом та вселенні.

Задовольняючи позови, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстави.

Однак, в повній мірі з таким погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сімей.

Як видно з технічної характеристики спірного нерухомого майна, ця квартира є неподільною річчю. Спільне користування квартирою внаслідок існуючих між сторонами суперечок є неможливим, а припинення права відповідача на його частку у майні не завдасть істотної шкоди його інтересам та членів його сім’ї, оскільки вони в спірній квартирі тривалий час ( з 2000 р.) не проживають, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4.

Таким чином, є передбачені законом підстави для позбавлення відповідача його частки у спірному майні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України суд може ухвалити рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Однак, така вимога закону не була виконана ОСОБА_9 під час звернення з позовом. Незважаючи на роз’яснення ОСОБА_3 вона не внесла на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України вартість Ѕ частини спірної квартири і під час апеляційного провадження.

Виходячи з викладеного та вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині задоволення зустрічного позову необхідно скасувати як ухвалене з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у позові ОСОБА_3

Щодо позовних вимог ОСОБА_5, то суд вірно зробив висновок про їх задоволення.

Так, з встановленого вище, вбачається, що ОСОБА_5 фактично позбавлений можливості як власник користуватися спірною квартирою ОСОБА_3, усі передбачені законом шляхи відновлення своїх прав ним використано (рішення суду від 21 травня 2007 р.), а тому отримання грошової компенсації вартості його частки, виділ якої в натурі є неможливим, з переходом як наслідок права власності на цю частку до відповідачки є єдиним способом захисту прав власності позивача.

За такого рішення суду в частині задоволення первісного позову є законним й обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності відмовити.

Рішення суду в частині стягнення компенсації за частку у спірному майні та визнання права власності на цю частку за ОСОБА_3, розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: