Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22 – 1571/2010р                              Головуючий у 1-й інстанції -  Брегей Р.І.  

Категорія   57                                                       Доповідач - Черненко В.В.

        У Х В А Л А

            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 травня  2010 року                                                              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі  :

Головуючого судді –  Черненко В.В.

Суддів – Потапенка В.І., Кодрула М.А.

      при секретарі – Липі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області на постанову Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19 січня    2010 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про визнання  неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -                                                  

   ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області в якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови у нарахуванні виплат відповідно до положення ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей  війни» у періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року  та зобов’язати  суб’єкта владних повноважень  вчинити цю дію.

Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2010 року  позов задоволено частково.                                    

Суд визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області щодо не нарахування ОСОБА_1 коштів, виплата яких передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року. Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі  Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти, виплата яких  передбачена ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року з відрахуванням отриманих коштів за цей же період. В задоволенні інших позовних вимог  судом було відмовлено.      

В апеляційний скарзі  ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної  скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню, а рішення суду першої інстанції  залишенню  без  змін  з наступних підстав.              

            Задовольняючи  позовні вимоги частково суд першої інстанції встановив, що позивач є особою, на яку поширюється дія  абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.        

       Згідно ст.6 Закону України № 2195-ІУ дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.                                             З врахуванням встановлених обставин справи та з посиланням на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення  позовних вимог.                 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного.                                                 Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних  коштів яке базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

      Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача.

    Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої  інстанції, а  тому підстави для його скасування відсутні.         Керуючись  ст. 303,  п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308,  ст.ст. 313-315,  319 ЦПК України, колегія суддів ,-

                                      У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області –  відхилити.                                     Постанову Компаніївського районного суду  Кіровоградської області від  19 січня 2010 року – залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя :

Судді  :