Справа № 22ц – 803/10                                                                               Головуючий першої інстанції: Падалка В.О.

Категорія: 27                                                                                               Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем    України

    29  березня  2010  року                 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

                                                 суддів:            Колосовського С.Ю.,

                                                                         Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:               Аніщенко Д.В.,

за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                          ОСОБА_4

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

    У листопаді 2009 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

    Позивач вказував, що 1 лютого 2008 р. між ним та відповідачкою було укладено договір позики, за яким він передав ОСОБА_4 у борг 25000 доларів США, який вона зобов’язувалася повернути у лютому 2009 р., на підтвердження чого була складена розписка.

    Посилаючись на те, що в обумовлений строк борг не було повернуто, позивач просив стягнути з відповідачки 199907 грн. 50 коп. суму позики  в національній валюті України, а також 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка пов’язана з моральними стражданнями у зв’язку з невиконанням відповідачкою умов договору. В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідачки 200210 грн. боргу, виходячи з курсу національної валюти до долару США на день вирішення спору.

    В подальшому позивач відмовився від вимог про відшкодування моральної шкоди і ухвалою суду від 25 січня 2010 р. провадження по справі у цій частині закрито.

    Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року позов задоволено.

    Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 200210 грн. заборгованості за договором позики.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що судом не повно з’ясовані обставини спору, не враховано безгрошовість розписки, а також незаконність укладення договору позики в іноземній валюті і просить рішення суду скасувати, а справу – повернути на новий розгляд.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

    З  матеріалів справи  вбачається  та судом встановлено, що 1 лютого 2008 р. ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_2 гроші у сумі 25000 доларів США і зобов’язувалася повернути їх у лютому 2009 р., але взятого на себе зобов’язання не виконала.

    Зазначені обставини підтверджуються змістом розписки відповідачки від 1 лютого 2008 р.

    За таких обставин суд обґрунтовано з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України прийшов до висновку щодо стягнення з відповідачки суми позики.

    Доводи апеляційної скарги щодо того, що гроші позивач відповідачці не передав, не заслуговують на увагу. Так, відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Оскільки відповідачкою всупереч положенням ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано належних доказів безгрошовості розписки, суд обґрунтовано виходив з доведеності факту отримання нею зазначених у розписці коштів.

    Також є безпідставними посилання апелянта на невстановлення судом факту передачі грошей, тому що з тексту розписки від 1 лютого 2008 р. вбачається, що на час її складання гроші вже були отримані позичальником.

     Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги стосовно невідповідності договору позики законодавству внаслідок укладання його в іноземній валюти, тому що судом сума боргу стягнута у національній валюті України.

    За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному прядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:

Судді: