Справа № 22ц – 728/10                                                                             Головуючий першої інстанції: Старжинська О.Є.

                                                                                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем   України

    22  березня  2010  року       колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

                                                 суддів:            Колосовського С.Ю.,

                                                                         Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:               Завтурі О.С.,

за участю позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                     ОСОБА_2                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 лютого 2010 року, яка постановлена за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними зміни умов кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

    У грудні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) про визнання недійсними зміни умов кредитного договору.

    Ухвалою  Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 лютого 2010 р.  цивільну  справу  передано  на  розгляд  до  Жовтневого  районного  суду              м. Дніпропетровськ.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність ухвали суду вимогам процесуального закону й просить її скасувати, постановити нову про відмову у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

    З  матеріалів  справи  вбачається,  що  31 березня 2008 р.  між  Банком  та  ОСОБА_2 укладено кредитно-заставний договір (далі – Договір), з приводу дійсності змін до якого виник даний спір.

    За загальним правилом підсудності, визначеним ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

    Відповідно до ст. 112 ЦПК України  сторони  мають право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

    Відповідно до пункту 14.12 Договору сторони домовились, що за винятком спорів, для яких законодавством встановлено виключну підсудність усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з даного договору або у зв’язку з ним, у тому числі, що стосуються його виконання, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровськ.

    За таких обставин суд обґрунтовано в силу положень пункту 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України після відкриття провадження у справі, але до початку судового розгляду задовольнив  клопотання  відповідача  та передав справу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

    В той же час суд при цьому помилково виходив з положень пункту 13.10 Договору, в якому визначено, що всі спори, які виникають з даного договору або у зв’язку з ним, підлягають вирішенню на  вибір  Банку  в  одному  з  зазначених  у договорі судів (Жовтневому  районному  суді  м. Дніпропетровськ,  Кіровському  районному  суді           м. Дніпропетровськ, Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровськ,  Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровськ, за місцем знаходження філії/відділення Банку). Однак, зі змісту розділу 13 Договору «Звернення стягнення на предмет застави» вбачається, що підпунктом 13.10 визначено підсудність справ у випадках звернення Банку з позовом щодо звернення стягнення на предмет застави. Домовленість щодо підсудності усіх інших спорів, що випливають з Договору (крім тих, для яких законом визначена виключна підсудність), зазначена саме в підпункті 14.12 Договору.

    Враховуючи, що помилкове тлумачення умов договору не призвело до неправильного вирішення питання передачі справи до розгляду належному суду, це не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

    З урахуванням наведеного змісту умов Договору колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про те, що він правильно звернувся до суду за місцем знаходження відділення Банку, в якому укладався Договір, оскільки підпунктом 14.12 така підсудність не передбачена.

    Також безпідставне посилання в апеляційної скарзі на порушення судом вимог п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України та вирішення питання про передачу справи після початку судового розгляду. Так, в силу ч. 1 ст. 173 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог. Згідно протоколу судового засідання від 4 лютого 2010 р. питання про передачу справи іншому суду було вирішено до початку судового розгляду.

    За наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 лютого 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:

    Судді: