Справа № 22ц – 626/10                                                                             Головуючий першої інстанції: Ротар М.М.

Категорія: 52                                                                                              Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем   України

    15  березня  2010  року       колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

                                                 суддів:            Колосовського С.Ю.,

                                                                         Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:               Завтурі О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                               Одеської  залізниці        

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2009 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а :

    14 серпня 2009 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської залізниці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що наказом № 367-ОС від 15 липня 2009 р. звільнено відповідачем з роботи з посади складача поїздів 3 розряду станції Олександрівка у зв’язку з скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40КЗпП України.

    Посилаючись на те, що звільнення було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема без врахування вимог ст. 42 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі, а також без згоди профспілкового органу, позивач просив суд поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

    Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 листопада 2009 р. задоволено заяву позивача про залишення його вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без розгляду.

    Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2009 року позов задоволено.

    Постановлено визнати незаконним наказ № 367-ос від 14 липня 2009 р. про звільнення ОСОБА_1. з роботи 15 липня 2009 р. з посади складача поїздів 3 розряду станції Олександрівка за п. 1 ст. 40 КЗпП України та  поновити ОСОБА_1. на роботі на вказаній посаді.

    В апеляційній скарзі Одеська залізниця посилається на помилковість висновків суду, невідповідність їх вимогам ст. 43 КЗпП України і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

    Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

    З  матеріалів  справи  вбачається  та  судом встановлено, що з 28 липня 2008 р. ОСОБА_1 обіймав посаду складача поїздів 3 розряду станції Олександрівка Знам’янської дирекції  залізничних  перевезень  Одеської  залізниці.  Наказом  начальника  дирекції     від 14 липня 2009 р. № 367-ос його звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників, про що позивача було попереджено 29 квітня 2009 р. та запропоновано вакантні посади, від чого останній відмовився. На засіданні профспілкового комітету 1 липня 2009 р. адміністрації відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1.

    Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1. проведено без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої був позивач, суд обґрунтовано відповідно до положень ч. 1 ст. 43 КЗпП України вважав його звільнення таким, що не відповідає вимогам закону, а тому правильно задовольнив позов.

    Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно необґрунтованості відмови профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивача, оскільки у рішенні профсоюзного комітету від 1 липня 2009 р. викладені підстави такої незгоди, а саме: порушення роботодавцем досягнутих з профспілковими органами попередніх домовленостей щодо порядку та умов проведення скорочення чисельності працівників на станції Олександрівка Одеської залізниці.

    Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення профспілковим органом строків повідомлення роботодавця про прийняте рішення. Так, з копії витягу з протоколу засідання профкому від 1 липня 2009 р., яка надійшла відвідачеві, видно, що цей документ було направлено роботодавцю 1 липня 2009 р. (а.с. 98). Більш того, при виданні наказу про звільнення позивача відповідач виходив саме з відмови профспілкового органу у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1.

    Не відповідають наявним у справі доказам твердження апелянта про недоведеність членства позивача у профспілковій організації, оскільки таке підтверджується його заявою про вступ до профспілки залізничників, відомостями щодо сплати ним членських внесків та виданим на його ім’я членським квитком (а.с. 91, 95, 96).

    За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів    

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу Одеської залізниці відхилити, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:

    Судді: