Справа № 22ц – 1735/10 Головуючий першої інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія: 46 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
11 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,
за участю представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2010 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 20 листопада 1999 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. За час подружнього життя 11 вересня 2001 р. ними за договором купівлі-продажу придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої складає 88370 грн.
Посилаючись на те, що вона з дитиною проживає у спірній квартирі, вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо поділу спірного майна, спільне їх проживання у квартири є неможливим, позивачка просила, виходячи з рівності часток подружжя у спільному майні, визнати за нею право власності на всю квартиру з відшкодуванням на користь відповідача вартості Ѕ її частини – 44185 грн.
В подальшому позивачка доповнила свої вимоги й просила також провести поділ як спільного майна подружжя автомобілю марки MAZDA, стягнувши з відповідача Ѕ його вартості, а також просила вселити її з сином у спірну квартиру, оскільки останнім часом ОСОБА_3 перешкоджає їх проживанню в ній.
Ухвалою суду від 16 лютого 2010 р. в частині вселення у спірну квартиру та поділу автомобілю позовну заяву залишено без розгляду на підставі заяви позивачки.
В частині поділу квартири позивачка в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на Ѕ її частину.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2010 р. позов задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 471 грн. 85 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального закону, оскільки судом не враховано його заперечення стосовно придбання квартири за кошти його батька, і просить рішення суду скасувати, а справу – направити до суду на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 20 листопада 1999 р. сторони зареєстрували шлюб, мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2009 р. шлюб розірвано. За час спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2001 р. сторони придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3.
За таких обставин суд обґрунтовано відповідно до положень ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України прийшов до висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, та визначив, що частки сторін в цьому майні є рівними.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду порушені права інших осіб не заслуговують на увагу. Так, в силу ст.60 СК України презумується, що все майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (крім майна, зазначеного в ст. 57 СК України), а тому ці обставини не потребують доказування. Доказів того, що спірна квартира була придбана за кошти, що належали відповідачу особисто (отримані ним в порядку дарування тощо) в порушення ч. 3 ст. 10 ЦПК України ним не надано. За такого у суду не було підстав не відносити зазначене майно до спільного сумісного майна подружжя. Крім того, в силу положень ст. ст. 3, 4 ЦПК України особа не має права посилатися на порушення рішенням суду прав третіх осіб.
З урахуванням викладеного рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального закону і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: