Справа № 22ц-1636/10 Головуючий першої інстанції: Франчук О.Д.
Категорія: 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовській С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,
за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідачів: управління Фонду – ЛуценкоВ.О., управління МВД – Дригініча В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 9 лютого 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївської області, головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області про визнання незаконною відмови у перерахунку пенсії,
в с т а н о в и л а :
18 серпня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Миколаївської області (далі – УМВС), головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області (далі – управління ПФУ) про визнання незаконною відмови у перерахунку пенсії.
Позивач вказував, що з жовтня 1979 р. проходив службу в органах внутрішніх справ. 9 лютого 1998 р. його було звільнено у запас за власним бажанням та оформлено пенсію, виходячи з вислуги 24 роки у пільговому обчисленні.
Посилаючись на те, що відповідачем було припущено помилку при обрахування вислуги у зв’язки з тим, що всупереч діючим на той час правилам строкова служба в районі Крайньої Півночі не була зарахована на пільгових умовах, про що він дізнався у 2008 р., але в перерахунку пенсії з правильно визначеної вислуги років за весь час, що минув після призначення пенсії, йому відповідачами відмовлено, позивач просив суд визнати таку відмову незаконною та зобов’язати відповідачів провести відповідний перерахунок з 9 лютого 1998 р. та виплатити заборгованість.
В подальшому позивач доповнив свої вимоги і просив суд провести перерахунок пенсії за вказаний вище період з урахуванням також 40% надбавки за вислугу років відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ» та 90% надбавки за безперервну службу, передбачену п. 1 Указу Президенту України «Про надбавки військовослужбовців Служби безпеки України і працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу» від 24 квітня 2003 р. № 370/2003, а також стягнути з відповідачів 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка спричинена необхідністю захищати порушені права в суді.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 9 лютого 2010 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки суду ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону і просить постанову суду скасувати, ухвалити нову про задоволення позову.
В запереченні на апеляційну скаргу представник управління ПФУ вказує на невідповідність її доводів вимогами закону і просить у її задоволенні відмовити, а постанову суду – залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 9 лютого 1998 р. майора міліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в органах Міністерства внутрішніх справ за власним бажанням. З цього ж дня УМВС йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон), виходячи з вислуги років, яка в календарному обчисленні становила 21 рік 3 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні – 24 роки 2 місяці 21 день, з чим позивач був ознайомлений та погодився. При цьому документальних даних про проходження ним строкової військової служби в районі Крайньої Півночі на час призначення пенсії в особовій справі в УМВС не було.
З 1 січня 2007 р. пенсійні справи колишніх працівників МВС передано до управління ПФУ.
2 серпня 2008 р. позивач звернувся до УМВС з заявою про перерахунок пенсії з дня її призначення у зв’язку з невірним обрахуванням вислуги років (обчислення стажу строкової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР в календарному, а не в пільговому порядку) та надав на підтвердження таких обставин архівну довідку Північного флоту Міністерства збройних сил Російської Федерації (а.с. 26).
На підставі наданих позивачем документів УМВС 15 вересня 2008 р. внесено зміни до наказу від 9 лютого 1998 р. в частині обчислення вислуги років: зазначено, що календарна вислуга – 21 рік 3 місяці 11 днів, пільгова – 25 років 5 місяців 18 днів, у зв’язку з чим управління ПФУ, в свою чергу, з 1 жовтня 2008 р. проведено відповідний перерахунок пенсії за попередні 12 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону якщо пенсіонер згодом подав додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
За таких обставин суд обґрунтовано з урахуванням наведених норм Закону та встановлених обставин справи вважав, що відсутні підстави для перерахунку пенсії за весь час її призначення.
Доводи апеляційної скарги стосовно помилковості таких висновків суду суперечать наведеному, а тому не заслуговують на увагу.
Так, посилання апелянта на ст. 51 Закону є помилковим, оскільки її норми регулюють інші правовідносини, пов’язані з настанням нових обставин, що тягнуть перерахунок пенсії, і також передбачають обмеження строку перерахунку 12 місяцями.
Що стосується включення до перерахунку пенсії надбавок, визначених Указами Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ» та від 24 квітня 2003 р. № 370/2003 «Про надбавки військовослужбовців Служби безпеки України і працівників органів внутрішніх справ України за безперервну службу», то суд обґрунтовано відмовив у задоволення таких вимогах як таких, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки спірні надбавки були запроваджені після звільнення позивача з органів Міністерства внутрішніх справ він їх під час служби не отримував, а тому не має права на включення їх до розрахунку пенсії, що відображено в пункті 2 розд. 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» та звернуто увагу в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 р. № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб.
Оскільки в суді не доведено порушення відповідачами прав позивача, то висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди є також обґрунтованим.
В той же час, зазначаючи в рішенні про відмову у позові також у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд не звернув уваги на роз’яснення, які надані у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», про те, що, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Тому з мотивувальної частини рішення необхідно виключити посилання на пропуск строку звернення до суду як на самостійну підставу відмови у позові, змінивши відповідно рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 9 лютого 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок про пропуск строку звернення до суду як підставу для відмови у позові.
В решті постанову суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: