Судове рішення #9417037

Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22- 1819-2010 р.                                         Головуючий у 1-й інстанції – Гармаш Т.І.

Категорія –57                                                                                                              Доповідач – Кіселик С.А.

             Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 травня 2010 року                                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

  Головуючого судді –  Кіселика С.А.

  Суддів – Суржика М.М., Франко В.А.

                  при секретарі – Демешко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання здійснити перерахунок пенсій, -                                                  

        В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі   Кіровоградської області про зобов’язання вчинити певні дії. Просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених свобод та інтересів, за період з 01 січня 2006 року по грудень 2008 року, визнати бездіяльність незаконною та зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки, та в подальшому з 01 січня 2009 року.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2010 року  позов задоволено частково.                            

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_1  на 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі здійснити щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням положення ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  в подальшому, на період протягом якого позивач має право на вказану надбавку до пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі просить частково скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року в подальшому, посилаючись на порушення судом  норм матеріального та процесуального права.        

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.                                        

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  

суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України.                                                     Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на якого поширюється дія абзацу 1 ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.        

З врахуванням встановлених обставин справи та з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення  позовних вимог.            

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного.                                                 Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.                                     Доводи апеляційної скарги стосовно того, що механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, кошти Пенсійного фонду не може бути використано на виплати, передбачені ст.6 Закону, не визначено механізм розрахунку підвищення не спростовують висновку суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як дитини війни. Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача. Інші доводи апеляційної скарги не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не стосується суті спору і вирішення цих питань не входить у компетенцію суду.        

Разом із тим, зазначивши в постанові про зобов’язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги позивачу з 22 травня 2008 року і в подальшому, суд першої інстанції порушив вимоги ст.1 ЦПК України, оскільки захист прав позивача у даному спорі на майбутнє неможливий, а обмежений датою ухвалення постанови.    

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковій зміні.                                     Керуючись  ст. 303,  п.3 ч.1 ст. 307,п 4 ч.1 ст. 306,  ст.ст. 313, 314, 316,  319 ЦПК України, колегія суддів, –                

        В И Р І Ш И Л А :

           

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі – задовольнити частково.                                        

Постанову Світловодського міськрайонного суду  Кіровоградської області від 17 лютого року  – змінити.

            У абзаці третьому резолютивної частини постанови словосполучення «з 22 травня 2008 року в подальшому» замінити словосполученням «з 22 травня 2008 року по 17 лютого 2010 року».     В решті постанову залишити без змін.                                     Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий   суддя :

Судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація