Справа № 22ц-2263/2010р. Головуючий в 1 інстанції: Родіонов С.О.
Категорія_________ Доповідач: Коротенко Є.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 червня 2010 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого – судді Коротенка Є.В.
суддів- Фарятьєва С.О., Дронської І.О.
при секретарі – Міняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 10 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
31 серпня 2009 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.
Вона є матір’ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1., а відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 - батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
18.09.2005 року, приблизно о 21 годині, біля АДРЕСА_1 ОСОБА_6 під час конфлікту з її неповнолітнім сином ОСОБА_3 кинув в останнього камінь, який попав тому в око, внаслідок чого ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження. Постановою Кам"янобрідського райсуду м.Луганска від 13.08.2009 року кримінальну справу, порушену за ст.128 КК України за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 було закрито у звязку зі спливом строків давності. Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 погіршився зор, він відчуває біль під час зміни погодних умов, візичних навантажень, періодично відчуває порушення координації руху та стану вестубулярного апарату, у нього порушились нормальні життєві стосунки, він відчуває страх, стійкий психологічний дискомфорт, моральні переживання і тому вона просила стягнути з відповідачів у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Окрім цього, у звязку з спричиненням тілесних ушкоджень вона понесла матеріальні збитки на лікування зору свого сина і тому просила у рахунок погашення матеріальних збитків 2331 грн.
Ухвалою Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 21 січня 2010 року в якості співвідповідача по вказаній цивільній справі був залучений ОСОБА_6.
Рішенням Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 10 березня 2010 року позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 2331 грн., на відшкодування моральної шкоди – 1000 грн., а в іншій частині позовним вимог суд відмовив.
З вказаним рішенням позивач не погодився і звернувся з апеляційною скаргою на нього. В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення місцевого суду незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно встановив факт спричинення шкоди здоров’ю ОСОБА_3, протиправність діяння її заподіювача - ОСОБА_6, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи і визнавались сторонами в судовому засіданні.
Разом із тим, стягуючи лише з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків 2331 грн., на відшкодування моральної шкоди – 1000 грн., суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 на час розгляду справи в суді став повнолітнім, тому він, відповідно до ст.34 ЦК України, несе повну цивільну відповідальність за свої дії і тому саме він, а не його батьки повинні відшкодувати шкоду позивачці.
Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Так, відповідно до ч.1 ст.1178 Цивільного кодексу України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Разом із тим, згідно із ч.5 зазначеної норми, обов’язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов’язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров’ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
Як встановлено в ході судового засідання і не заперечується сторонами, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, завдав шкоди здоров’ю ОСОБА_3 18.09.2005 року. Тобто ОСОБА_6 на час спричинення шкоди було лише 13 повних років і він був саме малолітньою особою.
Крім того, як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_6 на час розгляду цивільної справи в суді та на час ухвалення судового рішення ніяких доходів не мав, навчаючись у навчальному закладі, як і не мав коштів для відшкодування шкоди потерпілому.
При таких обставинах, приймаючи до уваги положення ч.ч.1, 5 ст.1178 ЦК України, саме батьки ОСОБА_6 повинні відшкодувати позивачці шкоду, завдану малолітнім ОСОБА_6 ОСОБА_3 18.09.2005 року, оскільки вони жодним чином не довели, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Крім того, приймаючи до уваги положення ст.ст.541, 543, 1178 ч.1 ЦК України, ст.141 ч.1 Сімейного кодексу України, на думку колегії суддів, батьки ОСОБА_6- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні відшкодовувати зазначену шкоду у солідарному порядку.
Також суд приймає о уваги, що розмір спричиненої матеріальної шкоди у повній мірі обгрунтовується і підтверджується матеріалами справи та відповідачами не оспорювався.
Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із встановленим судом розміром моральної шкоди у сумі 1000 грн.
Так, згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На порушення зазначених вимог суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, виходячи із зазначених ним обставин, не врахував вимоги розумності та справедливості і суттєво занизив розмір відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості, відшкодування шкоди слід встановити в розмірі 3 000 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, п ідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи , а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Рішення Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 10 березня 2010 року скасувати, у хваливши нове рішення, яким стягнути саме з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 2331 грн., а на відшкодування моральної шкоди – 3000 грн.
Керуючись ст. 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 10 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Рішення Кам’янобрідського районного суду м.Луганська від 10 березня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 2331 грн., на відшкодування моральної шкоди – 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: