АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
за участю секретаря Протасенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,
встановила:
09.02.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом , посилаючись на те, що 20.05.2005 р. з вини відповідача відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого вони отримали тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості, довготривалий час лікувались, були непрацездатними, їм було завдано біль, моральні страждання, порушено їх звичайний уклад життя. В результаті чого, їм спричинено моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. кожному. Крім того, позивачка ОСОБА_2 просить відшкодувати витрати за правову допомогу у розмірі 750 грн.
Відповідач ОСОБА_1. визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 19 грудня 2008 року позов задоволено.
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_1 вважаючи, що вищезазначене рішення суду є незаконним, необґрунтованим прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування з постановленням нового рішення про відмову у позві у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія судiв вважає за необхiдне її залишити без задоволення з наступних пiдстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки і з його вини була заподіяна матеріальна та моральна шкода позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Крім цього, вина ОСОБА_1 в скоєнні ДТП, в якій постраждали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безумовно підтверджується доказами, що є в матеріалах справи.
__________________________________
Головуючий у першій інстанції Ледньова Т.В. Справа № 22ц-2082/2009
Доповідач Гончаренко В.М. Категорія: 31
Відповідно до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності її провини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Доводи апелянта про те, що судом неправильно розрахована сума морального збитку суперечать ч.1 ст.1167 ЦК України, відповідно до якої, моральна шкода, причинена фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її причинила, а також п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р., згідно з яким розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так з довідки Басейнової лікарні на водному транспорті м. Іллічівська Одеської області від 30.08.2005 року виходить, що ОСОБА_3 перебувє на лікуванні у травматологічному відділенні з діагнозом: закрита травма грудей, перелом IV,X,XI ребер зліва, забитої рани обличчя, голови, правого ліктьового суглоба, та ОСОБА_2 з діагнозом: перелом стегнової кості, забитої рани обличчя, струс головного мозку /а.с. 12,17/.
З лікарняних листків непрацездатності виходить, що ОСОБА_3 знаходився на лікарняних з 21.08.2005 року по 06.09.2005 року, а також з 07.09.2005 року по 20.09.2005 року з вищевказаним діагнозом та ОСОБА_2 з 21.08.2005 року по 22.09.2005 року, з 23.09.2005 року по 01.12.2005 року, з 02.12.2005 року по 29.12.2005 року, з 30.12.2005 року по 27.02.2006 року та з 28.02.2006 року по 15.03.2006 року \а.с.8-17\.
Крім цього, твердження ОСОБА_1. про ненадання позивачами доказів про сплату витрат на правову допомогу є безпідставні.
Як вбачається із квитанції №132 від 31.01.2007 року ОСОБА_2 сплатила адвокату 750 грн. за надання правової допомоги /а.с.5/.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 307, 308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох мiсяцiв з дня набрання нею законної сили до суду касаційної iнстанцiї.
Головуючий:
Судді: