АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4495/09                                                                                                                           Категорія - 37    

Головуючий у першій інстанції – Бобуйок А.Д.                          

Доповідач - Заїкін А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      23 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

       - головуючого судді – Заїкіна А.П.,

 - суддів: Федорової А.Є., Процик М.В.,

 з участю секретаря – Трошина К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спадковим та права власності  у порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Біляївської міської ради Біляївського району Одеської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2009 р., -

  встановила :

      У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищеназваним позовом (а. с. 2 – 3), який доповнив у березні 2009 р. (а. с. 61 – 62) і вказав, що його батько ОСОБА_4 21.08.69 р. придбав будинок поАДРЕСА_1. Згідно рішення виконкому Біляївської районної ради народних депутатів № 157 від 19.04.89 р. він отримав дозвіл на забудову земельної ділянки площею 0,12 га, яка була виділена на підставі рішення Біляївської міської ради народних депутатів від 30.03.89 р. На виділеній земельній ділянці батько побудував новий житловий будинок. Рішенням виконавчого комітету Біляївської міської ради народних депутатів № 265 від 27.09.07 р. було надано дозвіл на перевід житлового будинку, придбаного за договором купівлі-продажу, в літню кухню. Таким чином, під час життя батька виникло домоволодіння, яке складається з житлового будинку, літньої кухні та бані. ІНФОРМАЦІЯ_1. батько помер, відкрилася спадщина на вказане домоволодіння. Спадкоємцями першої черги за законом є він та його брат – ОСОБА_3 Він прийняв спадщину, оскільки на час смерті батька постійно мешкав з ним, своєчасно звернувся з відповідною заявою до нотаріальної контори. В нотаріальній конторі йому відмовили у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки Свідоцтво про право власності на будинок було видане після смерті батька. На підставі ст. ст. 413, 1261 ЦК України просив: - визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спадковим майном; - визнати за ним в порядку спадкування право власності на Ѕ частину вказаного домоволодіння.

      ОСОБА_3, не погодившись з позовом ОСОБА_2, у червні 2009 р. подав до суду зустрічний позов (а. с. 79 – 81), в якому вказав, що побудував новий житловий будинок по АДРЕСА_1 не їх батько, а він. Цей будинок є самочинним будівництвом, оскільки побудував його він без відповідного дозволу, земельна ділянка під будівництво не виділялася. Свідоцтво про право власності на новозбудований будинок було видано на ім’я батька вже після його смерті. На підставі ст. ст. 25, 376 ЦК України просив визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 видане на ім’я померлого ОСОБА_4.  

      У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали свої вимоги, та заперечували проти задоволення протилежних вимог.

      Біляївська міська рада у судове засідання свого представника не направила, причину неявки представника не повідомила.

      Рішенням  Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2009 р. (а. с. 102 – 104) в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3  задоволено: було визнано недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 07.02.20089 р. на житловий будинок по АДРЕСА_1 видане на ім’я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права: - суд не прийняв заходів до всебічного, об’єктивного та повного з’ясування обставин справи; - не надав стороні можливості надати пояснення та заявити клопотання про витребування доказів, допит свідків.

      Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання,  обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково за таких підстав.

      Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

     Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

      Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

      Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що: - Свідоцтво про право власності на житловий будинок є незаконним, оскільки в ньому вказаний будинок, який будував ОСОБА_3, а не його батько - ОСОБА_4; - свідоцтво видане на ім’я померлої людини та на будинок, який був самовільно побудований.

      Колегія суддів вважає, що повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна. Висновки суду першої інстанції про те, що житловий будинок був побудований ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи, суд прийшов до цих висновків з порушенням норм матеріального та процесуального права.      

      Відповідно до матеріалів справи (а. с. 50 – 53) будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 проводив ОСОБА_4 – батько сторін по справі на підставі  відповідних дозвільних документів. Але за час його життя житловий будинок не було введено в експлуатацію.  Твердження ОСОБА_3 про те, що вищевказаний житловий будинок будував він, а не його батько є голослівними, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про це.

      Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання майна спадковим та визнання за ним права власності на Ѕ частину спадкового майна не підлягають задоволенню. Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08 р. № 7 «Про практику у справах спадкування» вказує, що у випадку коли будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.  

      Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення як первісного, так і зустрічного позову. За ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно визнати в порядку спадкування, після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожним в рівних частках права забудовника житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 07 лютого 2008 року на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Біляївської міської ради Одеської області на ім’я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 необхідно визнати недійсним.

      Керуючись ст. 303,  п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,  -

вирішила:

      Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2009 року скасувати.

      Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

      Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування, після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожним в рівних частках права забудовника житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

      Визнати недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 07 лютого 2008 року на житловий будинок по АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Біляївської міської ради Одеської області на ім’я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

      Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

       Головуючий суддя:                                                         А. П. Заїкін                                          

       Судді:                                                                                А. Є. Федорова

                                                                                                  М. В. Процик