Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22 – 984/2010р                          Головуючий у 1-й інстанції -  Мумига І.М.    

Категорія   57                                                       Доповідач - Черненко В.В.

        У Х В А Л А

            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                                              Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого-судді –  Черненко В.В.

Суддів – Потапенка В.І., Кодрула М.А.

 при секретарі – Липі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області  на постанову Компаніївського районного суду  Кіровоградської області від 25 січня    2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області про зобов’язання вчинити певні дії, -                                                  

   ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася  до  суду  з позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області в якому  просила визнати дії управління Пенсійного фонду України у Компаніївському районі неправомірними та зобов’язати відповідача нарахувати їй соціальну допомогу, як дитині війни за 2006 – 2007 роки в сумі 2733,30 грн.

Постановою Компаніївського районного суду  Кіровоградської області від 25 січня    2010 року  позов задоволено частково.                                     Суд визнав незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні інших позовних вимог  судом було відмовлено.      

В апеляційний скарзі  ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 Перевіривши законність та обгрунтованність   рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів  апеляційного суду дійшла висновку, що  апеляційна  скарга  підлягає  відхиленню,  а рішення суду першої інстанції  залишенню   без  змін  з наступних підстав.              

            Задовольняючи  позовні вимоги частково суд першої інстанції встановив, що позивач є особою, на яку поширюється дія  абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.        

       Згідно ст. 6 Закону України № 2195-ІУ дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.                                             З врахуванням встановлених обставин справи  та з посиланням на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення  позовних вимог.                 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного.                                                 Доводи апеляційної скарги щодо  відмови в позові з підстав  відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті до уваги, оскільки  реалізація особою права, що пов’язане з отриманням  бюджетних  коштів яке базується  на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових  актах національного законодавства, не може  бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

      Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача.

    Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, доводи  викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої  інстанції ,  а  тому підстави для його скасування відсутні.         Керуючись  ст. 303,  п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308,  ст.ст. 313-315,  319 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                      У Х В А Л И Л А :

            Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в Компаніївському районі Кіровоградської області –  відхилити.                                     Постанову Компаніївського районного суду  Кіровоградської області від   25 січня   2010 року – залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий   суддя :

Судді :