ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 766/2526/21 Головуючий в І інстанції: Валігурська Л.В.

Провадження №33/819/217/21 Доповідач: Чорна Т.Г.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду Чорна Т.Г., за участі адвоката Купчака Сергія Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Купчак Сергій Богданович, на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19 квітня 2021 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.

В апеляційній скарзі адвокат Купчак С.Б. просить скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

    Вказує, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на недопустимих, недостовірних доказах і на припущеннях суду.

Вважає хибними висновки суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі охорони здоров`я.

Зазначає, що :

- протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення за відсутності інших належних та допустимих доказів, оскільки поліцейський лише формально його склав не пересвідчившись у тому, що особа керувала автомобілем;

- наявні в матеріалах справи відеозаписи, не є належними та допустимими доказами, оскільки в них не відображена вся процедура спілкування поліцейських з ним, а також не забезпечено належної процедури виклику та допиту свідків під час судового розгляду.

Захисник вказує, що ОСОБА_1 поводив себе цілком нормально, ніяких ознак алкогольного сп?яніння у нього не було, а саме: порушень координації рухів, як зазначено у протоколі, а тому відмова у проходженні медичного огляду на стан сп?яніння не є підтвердженою належними доказами.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту керування ним автомобілем, а сам ОСОБА_1 наполягає на тому, що він взагалі не керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

На адресу апеляційного суду надійшла заява від адвоката Купчака С.Б. про відкладення розгляду справи у зв?язку із зайнятістю його у іншому судовому процесі у цей день, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин не надано.

Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню заявника апеляційний суд враховує, що кожен учасник судового процесу зобов?язаний надавати належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а тому з огляду на відсутність доказів участі адвоката Купчака С.Б. в іншому судовому процесі, слід дійти висновку про відсутність підстав для визнання причин його неявки поважними та як наслідок відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд враховує наступне.

Як слідує із постанови від 19.04.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 04.02.2021 о 21:00 год. керував т/з «Volkswagen Jetta», державний номер НОМЕР_1 на перехресті Бериславського шосе та вул. Залаегерсег в м. Херсоні з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. В присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, як видно, обґрунтований протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №256913 від 04.02.2021 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозаписами з нагрудного відеореєстратора поліцейського.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно положень ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Судом на виконання вимог ст.ст. 245,252,280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, надано належну оцінку доказам, забезпечено право учасників справи на подання доказів на підтвердження своїх доводів.

Суд обґрунтовано поклав в основу рішення протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №256913 від 04.02.2021 року, в якому зафіксовано, що 04.02.2021 року о 00:23 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. В присутності двох свідків відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, чим порушив вимоги п 2.5 ПДР.

Протокол складено уповноваженою службовою особою, він містить відомості щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дату, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також інформацію про свідків, їх підписи, підпис поліцейського, що його склав, що відповідає положенням ст. 255, 256 КУпАП.

Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, від надання пояснень під час складання протоколу відмовився, що засвідчено підписом поліцейського.

Зазначена обставина відображена у протоколі про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч.3 ст. 256 КУпАП.

Протокол не містить будь-яких письмових заперечень чи зауважень ОСОБА_1 , як і не містить посилань на те, що він не керував автомобілем чи про те, що транспортним засобом управляла будь-яка інша особа, що було підставно враховано судом першої інстанції.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

За приписами ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом, підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд підставно взяв його до уваги.

Доводи апелянта про те, що протокол є неналежним доказом слід визнати необґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що судом підставно взято до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які під час складання протоколу підтвердили те, що ОСОБА_1 відмовився від освідування у медичному закладі та на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер», оскільки саме обставини щодо відмови від проходження огляду мають бути підтверджені свідками.

Пояснення свідків в цілому узгоджуються з іншими доказами у справі і ставити під сумнів їх достовірність підстав не має.

Посилання апелянта на те, що показання свідків не можуть бути прийняті до уваги, слід відхилити, оскільки КУпАП не передбачено, що суд має приймати до уваги лише показання свідків, безпосередньо сприйнятих в суді.

Як видно з пояснень, свідки засвідчили перебіг тих подій, очевидцями яких були безпосередньо.

Зміст пояснень свідків не містить вказівок про те, що вони бачили, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в той час як в них зазначено про факт відмови водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак підстав для сумніву у їх достовірності, апеляційний суд не вбачає.

Стороною захисту не заявлено клопотання суду апеляційної інстанції про виклик і безпосередній допит цих свідків.

У відповідності до приписів ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно із положеннями п. 7 розділу 1. Загальні положення Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до приписів п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У випадку відмови особи від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, та відмови від проходження огляду на місці зупинки автомобіля, яка зафіксована у присутності двох свідків, уповноважена службова особа складає протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи свідчать про те, що поліцейським було дотримано вимоги закону, які регламентують процедуру направлення водія з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відомості, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення об`єктивно підтверджуються письмовими пояснення свідків та відеозаписом.

Згідно із приписами ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а тому суд обґрунтовано взяв до уваги відомості, зафіксовані за допомогою технічного засобу фіксації.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати, розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху, а також з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Надані поліцейськими відеозаписи можуть слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, а відтак зафіксовані на технічному носії інформації відомості вірно враховані судом при винесенні рішення.

Доводи апелянта про те, що надані правоохоронцями відеозаписи, не є належними та допустимими доказами є безпідставними.

З ретельного аналізу змісту відеозаписів, наданих поліцейськими, які обґрунтовано були взяті до уваги судом першої інстанції, вбачається, що правоохоронцями було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки за допомогою технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.

Однак, ОСОБА_1 висловлюючи свою незгоду на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу фактично обрав модель поведінки, яка була спрямована на ухилення (нівелювання) пропозиції поліцейського сісти до службового автомобіля правоохоронців з метою проїхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, поліцейськими було детально роз`яснено ОСОБА_1 , регламентовану процедуру направлення водія на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, поряд з цим, правоохоронцями акцентовано увагу на те, що у випадку відмови водія від проходження огляду взагалі ( як на місці зупинки так і закладі охорони здоров`я) відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР, а у разі встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння за результатами проведення огляду у закладі охорони здоров`я, відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за порушення п.2.9 а, за що законом встановлено адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, поліцейськими було забезпечено як право ОСОБА_1 бути обізнаним із суттю правопорушення у разі невиконання вимог правоохоронців, а також і можливими наслідками відмови від проходження огляду - притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимога працівника поліції про необхідність проходження медичного огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, чи то у закладі охорони здоров`я за наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння є обов`язкою для виконання водієм.

Відповідно до приписів п.7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

За приписами п. 9 розділу 11 Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах хорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

При цьому, у разі відмови водія від проходження медичного огляду, правоохоронці позбавлені процесуальної можливості застосовувати відносно водія заходи примусу, спрямовані на доставлення особи до закладу охорони здоров`я.

Направлення водія на медичний огляд складається у тому випадку, коли особа погоджується на його проходження, а безпосередньо сам акт огляду, складається уповноваженою особою за результатами проведення медичного огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Так як, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, то необхідність складання відповідного направлення у правоохоронців була відсутня.

Надані суду докази доводять, що ОСОБА_1 фактично продемонстрував своїми діями відмову виконати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп`яніння, передбачену п 2.5 ПДР, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП, на що вірно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції дотримано вимоги статей  245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановлено всі фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 19 квітня 2021 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Херсонського

апеляційного суду Т.Г. Чорна