АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

               _____________________________________________________

                                                          У Х В А Л А

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

Справа №11- 202 2010р.                        Головуючий у 1-й інс-т. Мельник В.Я.

Категорія: ст.286 ч.2КК України            Доповідач: Квятковський А.С

                       25травня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

             Головуючого: Квятковського А.С.

             Суддів: Іващука В.Я., Гладкого С.В.

             З участю прокурора: Клімашевич Н.С.

             Захисника: ОСОБА_2

             Засудженого ОСОБА_3

             Потерпілого:  ОСОБА_4

           розглянула у відкритому судовому засіданні  у залі Апеляційного суду в м. Рівне апеляцію прокурора, який приймав участь у справі та засудженого ОСОБА_3 на вирок Березнівського районного суду від 24 листопада 2009 року.

                  Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий,

                  засуджений за ст.286 ч.2 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на три роки.

                  Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.                                          

                  Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 1782грн.94коп. у відшкодування матеріальної та 70тис. грн. моральної шкоди.

                  Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_6 3345грн.

                  Як установлено судом, 16 травня 2008 року біля 5 год.ранку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем "Фольксваген – Поло" держномер НОМЕР_1, під час руху на автодорозі Городище – Рівне _ Староконстянтинів в напрямі м.Рівне, на ділянці 99км 850м перед с.Яринівка Березнівського району, в порушення п. 2.9, 11.2 Правил дорожнього руху, якими заборонено водіям керувати в стані алкогольного сп'яніння та зобов'язано рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини, допустив виїзд свого автомобіля на смугу зустрічного руху та зіткнення на ній з автомобілем "Мерседес-Бенц", держномер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

                  В результаті дорожньо-транспортної події  пасажир автомобіля "Фольксваген-Поло" ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

                  В поданій апеляції прокурор Миронець В.К., який приймав участь у справі,  вважає вирок суду в частині призначення покарання незаконним.  При цьому вказує, що суд не врахував тяжкість злочину та вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп'яніння.                

                 За цих обставин просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок і призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

                  Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінально-процесуального закону.

                  В обгрунтування своїх вимог засуджений посилається на те, що  суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення і зазначив у вироку, що ним порушено п.11.2 Правил дорожнього руху, хоч в ході досудового слідства таке обвинувачення йому не пред'являлось. Доводить, що виїзд на смугу зустрічного руху стався внаслідок нерівностей  і виямки на дорозі та мокрого дорожнього покриття. За цих обставин вважає, що судом не встановлено об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, що виключає постановлення відносно нього обвинувального вироку. Крім того, заперечує вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння і стверджує, що визначення ступеня алкоголю у крові проведено в порушення наказу Рівненського обласного управління охорони здоров'я №299 від 4.11.2003р.  

                  За відсутністю вини у вчинення ним злочину просить кримінальну справу відносно нього закрити.

                 Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію і просять вирок скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю складу злочину, потерпілого ОСОБА_4 про скасування вироку і призначення більш суворого покарання,  думку прокурора Клімашевич Н.С. про задоволення апеляції прокурора, скасування вироку і призначення більш суворого покарання та відмову в задоволенні апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

               Згідно ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованість вироку означає, що викладені в ньому висновки суду мають відповідати фактичним обставинам справи та дослідженим в судовому засіданні доказам. Крім того, постановляючи вирок, суд відповідно п.1 ст.324, ст. 334 КПК України має вирішити питання: чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується підсудний, а в мотивувальній частині вироку має зазначатись формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотиви злочину.

              У даній справі ці вимоги закону судом порушені.

              Як убачається з вироку, формулюючи обвинувачення, яке визнано доведеним,  суд не вказав, хто саме вчинив злочин. Так, у фабулі вироку не  зазначено прізвище обвинуваченого.

               За змістом ст.275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах обвинувачення.

               Органами досудового слідства ОСОБА_3 було висунуто обвинувачення у порушенні Правил безпеки дорожнього руху за ч.2 ст. 286 КК України. Диспозиція зазначеної статті є нормативно бланкетною, яка відсилає до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306.                                      

               Згідно обвинувального висновку, засуджений ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху, зокрема:  п.2.9, яким водієві забороняється керувати  транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; п.10.1, згідно якого перед будь якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншими учасниками руху, та  п.11.3  згідно якого виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону, об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Орган досудового слідства в обвинуваченні вірно зазначив, що причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди став виїзд автомобіля "Фольксваген-поло" під керуванням ОСОБА_3 на смугу руху автомобіля "Мерседес-Бенц" під керуванням ОСОБА_6, який був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення.

              За висновком  судово – автотехнічної експертизи (а.с.144-147),  причиною настання ДТП є невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.п. 2.9; 10.1; 11.3 Правил дорожнього руху України Невідповідностей в діях водія автомобіля "Мерседес – Бенц" під керуванням водія ОСОБА_4 вимогам п.п.1.10 Правил ( в частині визначення поняття "небезпека руху"); п.12.3 ПДР України, які б могли перебувати в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, не вбачається.

                В ході досудового слідства, під час допиту ОСОБА_3 як підозрюваного (а.с.107), та обвинуваченого, з участю захисника-адвоката (а.с.132-133), де йому (ОСОБА_3) роз'яснювався зміст статті 63 Конституції України, останній давав послідовні й об'єктивні  показання, які узгоджуються з іншими фактичними даними по справі, у тому числі й висновком судово-автотехнічної експертизи про те, що "він виїхав на смугу зустрічного руху, після чого подальших подій не пам'ятає. Проїзна частина в місці дорожньої пригоди рівна, без вибоїв, але були незначні колії на смузі руху."

                Не дивлячись на вищезазначені обставини та всупереч вимогам ст.275 КПК України, якою визначено, що розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах обвинувачення, суд першої інстанції послався у вироку, як на безпосередню причину ДТП порушення ОСОБА_3 п.11.2 Правил руху,  згідно з яким нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини. При цьому, як убачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду обвинувачення в порядку ст.277 прокурором не змінювалось  

                За таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відповідно до вимог ст.369, 370КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

                 З цих підстав апеляція прокурора про необхідність постановлення апеляційного вироку і призначення більш суворого покарання є  необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

                 При новому судовому розгляді, суду першої інстанції належить всебічно й повно дослідити наявні в справі докази в їх сукупності, в межах пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, у відповідності з вимогами ст.275КПК і дати їм належну юридичну оцінку, встановити безпосередню причину ДТП та причинний зв'язок від порушення конкретних пунктів Правил та негативними наслідками, що наступили. У випадку доведеності вини ОСОБА_3 в повному обсязі покарання визначити з дотриманням вимог ст.65КК України.

                                     Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-

                                                         УХВАЛИЛА:

                     Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію прокурора, який приймав участь у справі залишити без задоволення. .

                     Вирок Березнівського районного суду від 24 листопада 2009 року відносно ОСОБА_3, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.

                    Головуючий:

                    Судді: