АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Ісаєва Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Холод В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 19 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Болградської центральної районної лікарні, третя особа – головний лікар Болградської центральної районної лікарні ОСОБА_2, про визнання протиправним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування рішення КТС, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до Болградського районного суду Одеської області з позовом до Болградської центральної районної лікарні про визнання недійсними наказів №7 від 15.12.2008 року «Про винесення стягнення» та №3-К від 12.01.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1.», відміну рішення КТС Болградської центральної районної лікарні від 09.01.2009 року, поновлення на роботі на посаді начальника відділу охорони праці в Болградській центральній районній лікарні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. (а.с.3-4)
Зазначений позов ОСОБА_1 неодноразово доповнювала та уточнювала (том ІІ, а.с.105, 141-142, 165-166) Відповідно до останніх уточнень від 26.05.2009 року, просила визнати накази Болградської центральної районної лікарні №7 від 15.12.2008 року «Про винесення стягнення» та №3-К від 12.01.2009 року «Про звільнення ОСОБА_1», - незаконними та їх скасувати, відмінити рішення КТС Болградської центральної районної лікарні від 09.01.2009 р. за заявою ОСОБА_1, поновити її на роботі на посаді начальника відділу охорони праці та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 588,55 грн. (том ІІ, а.с.165-166)
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 19 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі. (том ІІ, а.с.287-290)
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування з постановленням нового рішення про задоволення заявлених нею позовних вимог. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильного застосування норм
____________________________
Головуючий по першій інстанції – Тимошенко І.В. Справа №22ц-4123/09
Доповідач - Погорєлова С.О. Категорія 52
матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 не виконала розпорядження головного лікаря Болградської центральної районної лікарні, відмовилась прийняти участь та не з’явилась на чергове засідання Болградської районної ради з питань безпечної життєдіяльності населення. Дії позивачки свідчать про порушення трудової дисципліни, у зв’язку з чим, наказом №7 від 15 грудня 2008 року, на неї правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Крім того, саме позивачка затягувала оформлення документації, не забезпечила проведення розслідування нещасних випадків, які сталися у Болградський ЦРЛ з ОСОБА_3 – 1 жовтня 2008 року, з ОСОБА_4 – 9 жовтня 2008 року, з ОСОБА_5 – 24 листопада 2008 року у передбачені строки. Порушення строків розслідування нещасних випадків потягло несвоєчасну виплату потерпілим їх заробітку у зв’язку з втратою непрацездатності. Оскільки позивачка наказом №7 від 15 грудня 2008 року була притягнута до дисциплінарної відповідальності і систематично порушувала обов’язки, покладені на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка правомірно звільнена з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Проте, погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального права.
Статтею 147 КЗпП України передбачені види стягнень, які можуть бути застосовані до працівника за порушення ним трудової дисципліни.
Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку.
Як вбачається з наказу №7 від 15 грудня 2008 року за невиконання функціональних обов’язків ОСОБА_1 оголошена догана. Однак погодитись з зазначеним наказом та визнати його таким, що відповідає вимогам закону не можна.
Судом встановлено, що 09 грудня 2008 року до Болградської ЦРЛ надійшла телефонограма про те, що 12 грудня 2008 року у залі засідання Болградської райдержадміністрації відбудеться чергове засідання Болградської районної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, явка відповідальної особи була обов’язкова. Резолюцією головного лікаря Болградської ЦРЛ позивачці було доручено підготувати інформацію про дотримання законодавства про охорону праці в зазначеній лікарні та прийняти участь у засіданні ради. ОСОБА_1 доповідь підготувала, прийняти участь у засіданні – відмовилась.(а.с.42-46 т.1)
Відповідно ст.139 КЗпП України, працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни.
Відповідно ст.141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників.
Згідно ст.142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації на основі типових правил.
Пунктом 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників лікувально – профілактичних установ Болградського району встановлено, що порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього обов’язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного або суспільного впливу.
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо після виявлення дисциплінарного проступку.
Судова колегія вважає, що не можна вважати дисциплінарним проступком відмову позивачки прийняти участь у засіданні Болградської районної ради з питань безпечної життєдіяльності населення, яке відбулось 12 грудня 2008 року, оскільки порядком денним, для доповіді про дотримання законодавства про охорону праці в Болградській ЦРЛ був зазначений саме головний лікар ОСОБА_2(а.с.42 т.1).
Відповідно до Посадової інструкції головного лікаря Болградської центральної районної лікарні – головний лікар представляє ЦРЛ в державних, судових, страхових, арбітражних та інших органах. (а.с.105 т.1)
В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що ОСОБА_1 не виконала розпорядження головного лікаря, але з таким доводом погодитись не можна. Накази та розпорядження головного лікаря є обов’язковими для всього персоналу ЦРЛ та ЛПЗ району ( а.с.105 т.1), але матеріали справи не містять наказу або розпорядження головного лікаря, оформленого відповідно діючого законодавства, яким позивачці було б доручено прийняти участь у засідання райради, яке відбулось 12.12.2008 року, а також надані та оформлені належним чином повноваження, представляти інтереси лікарні або головного лікаря у державній установі.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачка дисциплінарного проступку не скоювала, трудову дисципліну не порушувала, тому наказ головного лікаря Болградської центральної районної лікарні №7 від 15 грудня 2008 року є незаконним і підлягає скасуванню.
Реалізуючи право, передбачене ст.225 КЗпП України, ОСОБА_1 звернулась до комісії по трудових спорах з заявою про скасування зазначеного наказу. Протокол засідання КТС Болградскої ЦРЛ від 09 січня 2009 року, свідчить про те, що трудовий спір який виник між сторонами розглянутий комісією формально, поверхово, дана неправильна кваліфікація діям позивачки та обставинам які відбулися, що призвело до помилкового висновку. (а.с.9-11 т.1) Судова колегія вважає, що рішення КТС Болградської центральної районної лікарні від 09.01.2009 року підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовій договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти невиконання ним обов’язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.
Як вбачається з копії наказу №3-К від 12 січня 2009 року, позивачка звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.(а.с.7 т.1)
У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 посадових обов’язків та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з якими при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з’ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст.147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Суд першої інстанції не з’ясував, в чому конкретно виявилось порушення, яке стало приводом для звільнення позивачки, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, систематичне невиконання яких саме трудових обов’язків ОСОБА_1 передувало її звільненню.
Судова колегія вважає, що наявність листа з відділення ВД ФССНВ від 12.12.2008 року за №546 про систематичне порушення строків розслідування нещасних випадків та затягування оформлення документації начальником відділу охорони праці Болградської ЦРЛ ОСОБА_1, не може бути достатнім приводом для звільнення позивача.
Звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України передбачає винні дії працівника та невиконання ним без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором, на укладання якого була його вільна згода. Матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 в порушенні строків розслідування нещасних випадків.
Відповідно до постанови №71/5 від 19 грудня 2008 року ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.231 КпАП України, за необґрунтоване продовження строку розслідування нещасного випадку та порушення п.13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 25.08.2004 року №1112.(а.с.51 т.1)
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що наказ головного лікаря Болградскої ЦРЛ № 3-К від 12 січня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі в Болградській центральній районній лікарні на посаді начальника відділу охорони праці.
Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Застосовуючи принцип диспозитивності, судова колегія, вважає що середній заробіток за час вимушеного прогулу, сума якого зазначена у позові ОСОБА_1, у розмірі – 7588,55 гривень, повинна бути стягнута на користь позивачки.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадяться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що незаконне звільнення з роботи ОСОБА_1 призвели до втрати нею нормальних життєвих зв’язків та змусили докладати додаткових зусиль для організації свого життя, судова колегія визначає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500 гривень, і вважає її достатньою для відповідної компенсації.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 19 червня 2009 року – скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати наказ Болградської центральної районної лікарні №7 від 15.12.2008 року про винесення стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 незаконним та скасувати.
Визнати наказ Болградської центральної районної лікарні №3-К від 12.01.2009 року про звільнення ОСОБА_1 - незаконним та скасувати.
Скасувати рішення КТС Болградській центральній районній лікарні від 09.01.2009р.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Болградській центральній районній лікарні на посаді начальника відділу охорони праці Болградської центральної районної лікарні.
Стягнути з Болградської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
Стягнути з Болградської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7588,55 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Ісаєва Н.В.
Ткачук О.О.