АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Виноградової Л.Є.,
Кононенко Н.А.
за участю секретаря Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про захист честі, гідності про усунення перешкод у користуванні власністю, стягнення матеріальної і моральної шкоди, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, Фонтанської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення кам`яного забору та встановлення металевої сітки, стягнення матеріальних збитків, матеріальної та моральної шкоди, відміну рішень Фонтанської сільської ради, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, встановлення межі між земельними ділянками, часткове визнання недійсним договору дарування житлового будинку, забов`язання вчинити певні дії, надання земельної ділянки та про стягнення грошової компенсації, за участю третьої особи Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області,
встановила:
12 червня 2002 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8звернулися до суду із зазначеним позовом, який в подальшому уточнили та просили усунути перешкоди в користуванні власністю – житловим будинком 29, розташованому за адресою: Одеська область, Комінтернівській район, село Фонтанка, вулиця Терешкової, на земельній ділянці площею 980 ква. м (далі – спірний будинок), шляхом зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користуванні правом власності, стягнути з відповідачів солідарно компенсацію за спричинену матеріальну шкоду в сумі 10 150 грн., стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь ОСОБА_5 в сумі 5 000 грн., на користь ОСОБА_4 - в сумі 4 000 грн., на користь ОСОБА_7 – в сумі 4 000 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що після придбання спірного будинку вони намагалися його реконструювати, що викликало опір з боку відповідачів, необґрунтовані вимоги щодо збільшення розміру земельної ділянки за рахунок ділянки позивачів, перешкоджання позивачам у користуванні власністю. Крім того, відповідачі почали писати безпідставні скарги з вимогами щодо притягнення до відповідальності позивачів та звільнення з роботи.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Пепеляшков О.С. Справа № 22ц- 3861/09
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦП: 39, 45
2.
Посилаючись на зазначені обставини, та вважаючи скарги такими, що ганьблять честь і гідність, створюють негативну суспільну думку, чим спричиняють моральну шкоду, просили їх вимоги задовольнити у повному обсязі а також визнати відомості, викладені в скаргах такими, що не відповідають дійсності, стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
В свою чергу, до суду з зустрічними позовними вимогами звернулись ОСОБА_2 (в інтересах якої вступила до справи прокуратура Суворовського району міста Одеси), її сини: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які неодноразово уточнювали вимоги, та обґрунтовували їх наступним.
Вони являються власниками жилого будинку (титульними землекористувачами), розташованого на земельній ділянці площею 800 м2 за адресою: Одеська область, Комінтернівській район, АДРЕСА_1 Вважають, що їх сусіди ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 незаконно придбали будинок з невірним зазначенням площі земельної ділянки, незаконно встановили кам'яну огорожу на їх ділянці, демонтували металеву сітку-огорожу, отримавши дозвіл тільки на реконструкцію будинку, вирили котлован, що призвело до руйнування погребу й продуктів харчування в ньому, закрили світло реконструкцією будинку. Також посилались на те, що внаслідок постійних сварок та конфліктів, побоїв, незаконних дій Фонтанської сільської ради по визначенню розміру земельних ділянок сім'я ОСОБА_4 зазнала значних безпідставних моральних страждань, вимушені були лікуватись.
Посилаючись на зазначені обставини, просили:
- зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 104 м2, повернути 175 м2 землі й знести кам'яну огорожу, розташовану на земельній ділянці ОСОБА_11 та сім`ї ОСОБА_11, натягнути металеву сітку з боків будинку і очистити землю від бетону;
- встановити межу між земельними ділянками АДРЕСА_2 згідно наказів радгоспу «50-Річчя Великого Жовтня» № 53К від 14.12.1979 року й № 24К від 21.05.1979 року, закріпивши за ними земельну ділянку площею 850 м2;
- визнати недійсним договір дарування жилого будинку ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 3.0., ОСОБА_13, в частині розміру земельної ділянки 980 м2;
- скасувати рішення Фонтанської сільської ради від 28.05.2002 року № 17-ХХІУ «Про розгляд звернення ОСОБА_2 по питанню землекористування», від 25.02.1998 року за № 15 про закріплення за ОСОБА_12 земельної ділянки в розмірі 980 м2, розташованою за адресою - Одеська область, Комінтернівській район, село Фонтанка, вулиця Терешковій, 29, рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 28.05.2002 року про приватизацію вищезазначеної земельної ділянки;
- визнати недійсним державний акт на земельну ділянку № 1933 від 15.01.2003 року, виданий ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_14;
- надати ОСОБА_2 іншу земельну ділянку у зв'язку з неможливістю повернення примусово відчуженої земельної ділянки;
- у випадку неможливості повернення незаконно відчуженої земельної ділянки в натурі стягнути на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 компенсацію в сумі 50 000 гривень;
- стягнути з відповідачів солідарно вартість пошкоджених продуктів харчування в сумі 1 500 гривень, вартість ремонту погребу в сумі 2 000 гривень, вартість придбаних медикаментів на лікування в сумі 3 000 гривень;
- зобов'язати усіх відповідачів відшкодувати моральну шкоду в сумі 100 000 гривень;
- стягнути з Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 25 000 грн.;
- перебудувати будинок АДРЕСА_3 так, щоб промені сонця спрямовувались у вікна сусіднього будинку № 29а не менше ніж 2,5 години на день.
3.
Представник прокуратури Суворовського району міста Одеси, що представляє інтереси особи похилого віку пенсіонерки ОСОБА_2, вважав вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак зазначивши, що правових підстав для звернення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до суду не було. Ставлення до позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та стосовно їх правової оцінки не сформулював.
Представники Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та Комінтернівської державної нотаріальної контори до судового засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, в свою чергу надали до суду заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були задоволені частково та було зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачам в користуванні власністю - спірним жилим будинком. Також було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 гривень кожному. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокуратури Суворовського району міста Одеси було відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставлять питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а їх зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачам по первісному позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, особами, які брали участь у справі, не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, розташованому на земельній ділянці, загальною площею 980 кв.м., суд виходив із того, що позивачам на праві приватної власності належить вищезазначений житловий будинок, який, починаючи з 2002 року по теперішній час реконструювався і знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 980 кв.м., яка передана позивачам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у приватну власність у встановленому законом порядку (т.4, а.с. 244-246).
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2001 року, тобто за рік до виниклих спірних правовідносин, попередній власник спірного будинку ОСОБА_12 подарувала його в рівних частках відповідачам за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т.1, а.с.4). При цьому в договорі дарування вказано, що будинок розташований на земельній ділянці площею 980 кв.м.
Стосовно доводів апелянтів ОСОБА_4 про те, що спірна земельна ділянка в зазначених розмірах була незаконно надана попередньому власнику ОСОБА_12, то судова колегія не погоджується з такими доводами з наступних підстав.
4.
Згідно матеріалів справи, попереднім власником будинку АДРЕСА_4 в якому проживають позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2, був ОСОБА_15, що підтверджується ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.06.1979 року про затвердження мирової угоди (т.1 а.с.15).
Із зазначеної ухвали вбачається, що земельна ділянка між ОСОБА_15 та його колишньою дружиною ОСОБА_12 не розподілялася.
Разом з тим, ухвалою визначено, що у власність ОСОБА_12 передається домоволодіння, загальною вартістю 3372 руб., а ОСОБА_15 – будинок літнього типу з літньою кухнею та підвалом, загальною вартістю 2337 руб., тобто майно поділене не в рівних частках.
Саме з цих підстав, та враховуючи необхідність відступу від будинків ОСОБА_12 і ОСОБА_15 на передбачену будівельними нормами і стандартами відстань, вказаними співвласниками за взаємною згодою була встановлена межа між земельними ділянками.
Зазначена межа була встановлена таким чином, що ОСОБА_12 і ОСОБА_15, кожному була поділена в натурі земельна ділянка, у відповідності до часток у праві приватної власності на будівлі, тобто між зазначеними співвласниками фактично був установлений порядок користування суміжними земельними ділянками, який існує по теперішній час.
В подальшому, а саме 19 січня 1980 року ОСОБА_15 продав ОСОБА_11 будинок з господарчими будівлями, що належали йому на праві власності на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди.
При цьому, розмір земельної ділянки, на якому був розміщений будинок, у договорі купівлі-продажу також зазначений не був (т.1, а.с.16).
Починаючи із зазначеної дати, новий власник ОСОБА_11, яка є мамою ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також ОСОБА_12 продовжували фактично користуватись земельними ділянками в порядку, встановленому між попередніми землекористувачами і ніяких претензій з приводу неправильного порядку землекористування одна до другої не заявляли.
25.02.1998 року рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради № 15 ОСОБА_12 у користування було виділено земельну ділянку розміром 980 кв.м., якою вона фактично користувалась з 1979 року (т.1, а.с.31).
Суміжний землекористувач ОСОБА_11 не заперечувала проти цього і продовжувала фактично користуватись земельною ділянкою у розмірах, встановлених між попередніми землекористувачами в 1979 році, до своєї смерті, тобто до 17.07.2002 року.
Лише після її смерті, а саме 24.10.2002 року, позивачі ОСОБА_11, не маючи правовстановлюючих документів на право власності чи право користування житловим будинок та земельною ділянкою, звернулись до суду з зустрічним позовом до позивачів за первісним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесенні забору, поновленні погребу, стягнення матеріальної і моральної шкоди (т.1, а.с.80-85).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у позивачів за зустрічним позовом - ОСОБА_11 для зміни порядку користування земельними ділянками, який був встановлений попередніми землекористувачами з 1979 року.
При цьому, судова колегія враховує, що у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 взагалі не виникло права користування земельною ділянкою, оскільки рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.11.2007 року, їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на будинок (т.4, а.с.56-59).
5.
Право власності на вказаний будинок виникло у позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_3 лише після ухвалення Комінтернівським районним судом Одеської області відповідного рішення від 27 квітня 2009 року (т.4. а.с.178-179).
Суд правомірно при вирішенні спору керувався ст. 40 ЗК України в редакції 1990 року та ст. 120 ЗК України, в редакції від 25.10.2001 року, які були чинними на час виникнення спірних відносин та якими регулювався порядок переходу права користування земельними ділянками при переході права власності на будівлю.
Згідно порядку, передбаченого ЗК України 1990 року угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою була обов’язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарчі будівлі.
Згідно порядку, передбаченого ЗК України 2001 року до особи, яка придбала житловий будинок, у разі відсутності визначення в договорі розміру земельної ділянки, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений будинок, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Що стосується посилання апелянтів на вищезазначене рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 квітня 2009 року, як на таке, що має преюдиційне значення, в частині визначення розміру земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок – 800 кв.м., то судова колегія зазначає наступне.
Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ лише обставини, які були встановлені судовим рішенням у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, дана обставина не має преюдиційного значення для вирішення даної справи, оскільки згідно вищезазначеного судового рішення від 27 квітня 2009 року, у справі не приймали участь позивачі за первісним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Крім того, зазначеними позивачами по первісному позову вищевказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку саме з цих підстав та в цій частині (т.4, а.с.247-250).
Що стосується доводів апелянтів про те, що їх спадкодавцям ОСОБА_11 та ОСОБА_16 ще в 1979 році була виділена земельна ділянка у розмірі 800 кв.м., а тому ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 незаконно захопили частину цієї земельної ділянки, то судова колегія вважає їх необґрунтованими і зазначає наступне.
Згідно виписки із наказу № 53к по радгоспу „Ім. 50-річча Великого Жовтня” від 14 грудня 1979 року вбачається, що у зв’язку з продажем половини будинку ОСОБА_15 ОСОБА_11, за останньою було закріплено земельну ділянку площею 800 кв.м. (т.1. а.с.17).
Проте, даний наказ не був затверджений виконкомом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, як того вимагала ст. 77 Земельного Кодексу України, 1970 року, який був чинним в 1979 році.
Зазначена обставина підтверджена довідкою Фонтанської сільської ради № 2447 від 19.10.2009 року і свідчить про те, що в установленому законом порядку земельна ділянка в користування ОСОБА_11 не виділялась (т.4, а.с.241).
Крім того, ОСОБА_11 придбала житловий будинок у ОСОБА_15 19 січня 1980 року без вказівки про розмір земельної ділянки, на якій він розміщений.
Викладене свідчить про те, що саме ці обставини слугували підставою для встановлення порядку користування земельними ділянками між суміжними землекористувачами.
Цей порядок користування був підтверджений рішенням виконкому Фонтанської сільської ради № 15 від 25.02.1998 року про закріплення земельної ділянки за ОСОБА_12 у розмірі 980 кв.м. (т.1, а.с.31).
6.
Оскільки ОСОБА_11 зазначене рішення не було оскаржене, його оскарження після її смерті правонаступниками в 2002 році, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_11 про визнання частково недійсним договору дарування земельної ділянки ОСОБА_12 на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 25.06.2001 року, з огляду на вищевикладене, та враховуючи, що позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_11 не є сторонами у даному договорі.
Судова колегія також зазначає, що постійною комісією з питань землекористування від 30.04.2002 року були проведені заміри суміжних земельних ділянок за фактичним порядком користування ними сторонами, та було встановлено, що в користуванні ОСОБА_11 фактично мається земельна ділянка розміром 696 кв., а у ОСОБА_5 – 998 кв.м.
Дані розміри пропорційно відповідають площі житлових будинків, які маються у них на праві приватної власності (т.1.а.с. 8, 51).
З цих підстав, комісія прийняла рішення про залишення площі земельних ділянок, якими сторони фактично користувались, без змін.
При цьому, комісією було обгрунтовано враховано, що сторони фактично користуються спірними земельними ділянками у вищезазначених межах більше 15 років, а тому у відповідності до ст. 119 ЗК України, кожний із них набув право на закріплення за ними земельних ділянок у цих межах.
Після ухвалення рішення постійною комісією, 28.05.2002 року рішенням Фонтанської сільської ради № 19 у приватну власність позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було передано земельні ділянки відповідно площею 0,033 га, 0,033 га та 0,032 га (т.1. а.с.218-219), на підставі яких зазначеним особам 15.03.2003 року були видані державні акти на право приватної власності на землю (т.4, а.с. 244-246).
Згідно Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4706 від 16.01.2004 року між спірними суміжними землекористувачами встановлений порядок користування земельними ділянками, згідно якого в користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебуває земельна ділянка площею 994 кв.м., а в користуванні ОСОБА_16 та інших – 675 кв.м. (т.1.а.с.106-110).
У висновку вказано, що збільшення першої земельної ділянки на 14 кв. м. відбулось не за рахунок земельної ділянки ОСОБА_16, а тому підстав для встановлення факту порушення прав ОСОБА_16 на користування земельною ділянкою суд обґрунтовано не вбачав.
Судом також обґрунтовано прийнято до уваги те, що протести прокурора Комінтернівського району Одеської області на оскаржувані рішення Фонтанської сільської ради від 25.02.1998 року та від 28.05.2002 року були предметом розгляду шостої сесії вищевказаної сільської ради ХХ1У скликання і були залишені без задоволення, а рішення – без змін (т.3, а.с.229-233, т.4, а.с. 173).
Що стосується доводів апелянта про порушення їх прав незаконним будівництвом триповерхового будинку позивачами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, то судова колегія зазначає, що вказане будівництво не є предметом судового розгляду за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_16, оскільки предметом спору є порушення їх прав як суміжних землекористувачів.
Доводи апелянтів про те, що будівництвом порушується інсоляція та до їх будинку не потрапляють сонячні промені, спростовуються робочим проектом двоповерхового житлового будинку на 32 аркушах, виконаним за замовою ОСОБА_5 генеральним проектантом ЧП „Сапро”, та який був оглянутий судовою колегією у судовому засіданні.
7.
Згідно проектної документації проникнення сонячних променів до будинку, в якому мешкають ОСОБА_11 (інсоляція), відповідає будівельним нормам і стандартам і є допустимою (т.4. а.с. 237-239).
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_11 за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення кам’яного забору та перенесенні межі зі встановленням металевої сітки, скасування рішень Фонтанської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Стосовно рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_16 моральної шкоди, то судова колегія також погоджується із висновком суду в цій частині з наступних підстав.
Судом установлено, що реконструкція житлового будинку ОСОБА_5 виконувалась на підставі дозволу, виданого рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради № 132 від 27.12.2001 року (т.1, а.с.5) та у відповідності до проектної документації, яка була оглянута в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та про яку йшла мова вище.
Таким чином, реконструкція житлового будинку відбувалась не самочинно, а в установленому законом порядку і органи місцевого самоврядування ніяких претензій з приводу цієї реконструкції до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не пред’являли.
З цих підстав, всі перешкоди, які чинили відповідачі ОСОБА_11 по реконструкції житлового будинку, а також засипання ними фундаментної траншеї, руйнування кам’яної огорожі, мали незаконний і протиправний характер.
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на письмові докази, які є в матеріалах справи, та які свідчать про вчинення перешкод у користуванні земельною ділянкою та в будівництві огорожі і будинку з боку відповідачів ОСОБА_11 (т.1. а.с.41, 216, 220).
Зазначені неправомірні дії ОСОБА_11 призводили до постійних конфліктів між сторонами, у тому числі за які ОСОБА_3 був притягнутий до кримінальної відповідальності (т.4,а.с.171).
Зважаючи на те, що дії відповідачів ОСОБА_3 по вчиненню перешкод були спільними, суд обґрунтовано поклав на них солідарну відповідальність за нанесення позивачам моральної шкоди.
Моральна шкода полягала в тому, що позивачі на протязі вже семи років не мають можливості у повній мірі здійснювати своє право власності і користування земельними ділянками. Постійні конфлікти і сварки між сторонами, порушували нормальний життєвий, фізичний і моральний стан позивачів, що змушувало їх прикладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав.
Судова колегія також погоджується із розміром моральної шкоди, яку належить стягнути з відповідачів ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – кожному по 1000 грн. При цьому судом враховано як характер і розмір завданої моральної шкоди, так і матеріальне становище відповідачів ОСОБА_3.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
8.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ч. 1 ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області: \підпис С.М. Сегеда
\підпис Л.Є. Виноградова
\підпис Н.А. Кононенко
Вірність копії посвідчую, суддя С.М. Сегеда