АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-20/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Крилова О.В.
УХВАЛА
2 червня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бабак А.М.
Спас О.В.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного комерційного банку «Трансбанк» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства «Маяк» і акціонерного комерційного банку «Трансбанк» в особі філії АКБ «Трансбанк» в м. Запоріжжі про внесення змін до пункту 1.4 договору іпотеки від 24.03.2006 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до СФГ «Маяк» і АКБ «Трансбанк» в особі філії АКБ «Трансбанк» в м. Запоріжжі про внесення змін до пункту 1.4 договору іпотеки від 24.03.2006 року.
В позові зазначала, що з 06.02.1985 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_4. В період сумісного життя, а саме 22.02.2000 року ОСОБА_4 за спільні з нею кошти створив СФГ «Маяк». 19.07.2001 року ОСОБА_4 за спільні кошти придбав комплекс інкубатора для СФГ «Маяк», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 8418 кв. м.. Отже, СФГ «Маяк» є сумісно набутим майном подружжя.
24.03.2006 року АКБ «Трансбанк» в особі філії АКБ «Трансбанк» та СФГ «Маяк» в особі директора ОСОБА_4 уклали між собою договір іпотеки на передачу в іпотеку комплексу інкубатора.
В листопаді 2008 року позивачу стало відомо, що СФГ «Маяк» без відповідних домовленостей та згоди співвласника майна підписав 24.03.2006 року договір іпотеки в пункті 1.4 якого предмет іпотеки оцінено сторонами в сумі за домовленістю 336047 грн..
З сумою іпотеки позивач не погоджується в зв’язку з тим, що на період купівлі інкубатора, станом на 19.07.2001 року, він коштував 43176 грн. 66 коп., а станом на 31.12.2008 року вартість комплексу інкубатора після нарахування амортизації становила 19790 грн. 13 коп..
Позивач просив суд скасувати пункт 1.4 договору іпотеки від 24.03.2006 року, укладеного між АКБ «Трансбанк» в м. Запоріжжі та СФГ «Маяк» і викласти в наступній редакції, що предмет іпотеки оцінюється сторонами в 19790 грн. 13 коп..
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та її представник позовні вимоги уточнили та просили суд пункт 1.4 договору іпотеки викласти в наступній редакції: предмет іпотеки оцінюється сторонами в 27146 грн. 95 коп..
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року позов задоволено.
Внесено в пункт 1.4 договору іпотеки від 24.03.2006 року зміни. Виключено з пункту 1.4 оцінку предмету іпотеки – 336047 грн., викладено пункт 1.4 договору іпотеки від 24.03.2006 року в такій редакції: предмет іпотеки оцінюється сторонами 27146 грн. 95 коп..
АКБ «Трансбанк» звернулося до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що майновий комплекс інкубатора є спільною власністю подружжя ОСОБА_4, а надаючи нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки, позивачка не знала про вартість інкубатора і про те, якою сумою він оцінений в договорі.
Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції, таким чином, вирішив, що при укладенні договору повинна була враховуватися думка ОСОБА_3 щодо умов договору, укладеного між банком та фермерським господарством, головою якого був її чоловік.
Такий висновок суду не ґрунтується на законі.
За змістом ст. 65СК дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Позивачкою не заявлено вимоги про визнання недійсним договору.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Така згода позивачкою надавалася. За таких умов висновок суду, що договір укладено без врахування інтересів позивачки є безпідставним. Наданням згоди на укладення договору позивачка уповноважила чоловіка діяти від її імені.
Вирішуючи питання про можливість ухвалення нового рішення в справі, колегія вважає що справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд з таких підстав.
Позов заявлено до юридичної особи, селянського фермерського господарства «Маяк», голова якого ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України Про фермерське господарство N 973-IV, 19.06.2003, ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2864-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.560 N 1048-VI від 03.03.2009, ВВР, 2009, N 29, ст.390N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 ) , голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.
Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
За довідкою нотаріальної контори спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_3 та син ОСОБА_5Дотепер ними не отримано свідоцтво про право на спадщину, що унеможливлює залучення до участі в справі належного представника відповідача.
Як вбачається з договору іпотеки, він був укладений на забезпечення договору, за яким селянське фермерське господарство було майновим поручителем ОСОБА_6, позичальника за кредитним договором.
В оскаржуваному рішенні суд послався на те, що оцінка вартості майна селянського фермерського господарства проводилася за замовленням приватного підприємця ОСОБА_6
Оспорюваний іпотечний договір є похідним від основного кредитного договору. Разом з тим, суд першої інстанції не з’ясовував питання про долю основного договору, не з’ясовував, чи оспорювався основний договір, не залучав до участі в справі позичальника ОСОБА_6
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 314. 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку «Трансбанк» задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року у даній справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :