АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1809/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової О.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
з участю прокурора Пилявець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року по справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 (представник позивача ОСОБА_4) до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування судових витрат та матеріальної шкоди, за позовом ОСОБА_3 ( представник позивача ОСОБА_4) до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування судових витрат, матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2009 року до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат до виконкому Бердянської міської ради в інтересах ОСОБА_3 звернувся Бердянський міжрайонний прокурор. У березні 2009р. ОСОБА_3 у цій справі заявив самостійний позов до виконкому Бердянської міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат.
В зазначених позовних заявах вказано, що ОСОБА_3 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, на ліквідації знаходився з жовтня 1987 по 29 лютого 1988 року, що негативно відзначилося на його здоров’ї. На підставі експертного висновку він визнаний інвалідом ЧАЕС ІІ групи І категорії і йому присвоєний статус інваліда війни ІІ групи. Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради за № 301 від 17.05.2001 року ОСОБА_3 був поставлений на квартирний облік першочерговиків у Бердянському виконкомі зі складом сім’ї – 2 особи.
Рішенням Запорізької обласної ради від 29.04.2004р. № 4 «Про внесення змін і доповнень до рішення сесії обласної ради від 19.12.2003р. № 2 «Про обласний бюджет на 2004р.» передбачено виділення з обласного бюджету у 2004р. цільової субвенції місцевому бюджету м. Бердянська для придбання квартири ОСОБА_3 Згідно з рішенням сесії Бердянської міської ради № 2 від 27.01.2005р. у міському бюджеті на 2005р. було затвердже-
но субвенцію з обласного бюджету на виконання інвестиційних проектів у сумі 75000 грн. на придбання квартири для сім»ї, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначена субвенція надійшла до місцевого бюджету 02.12.2005р., але квартири, яка відповідає вимогам житлового законодавства, сім’ї ОСОБА_3 не було надано, а виділено таку квартиру іншій сім’ї даної пільгової категорії.
ОСОБА_3 звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради, виконавчого комітету Бердянської міської ради, тертя особа: Запорізька обласна державна адміністрація про покладення зобов’язання по наданню житлового приміщення. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2005 року вказаний позов було задоволено, на виконавчий комітет Бердянської міської ради було покладено обов’язок надати ОСОБА_3 жилу квартиру в м. Бердянську на склад сім’ї з 2-х осіб, яка відповідає вимогам ст.ст. 49,50 ЖК України. Зазначене рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2005р. та в касаційному порядку ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 вересня 2007р.
Ухвалами Бердянського міськрайнного суду Запорізької області від 09 липня 2005р, 26 грудня 2005р., 09 березня 2006р. вирішувались питання про роз»яснення рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2005р.
Таким чином, замість гарантованого державою покращення житла у 2002р. ОСОБА_3 отримав квартиру лише 10.10.2007р. після 16 судів.
ОСОБА_3 була надана квартира АДРЕСА_1, яка відповідала вимогам ст.ст. 49, 50 ЖК України, але не відповідала санітарним умовам. При виділенні квартири у такому стані виконком Бердянської міської ради пообіцяв зробити ремонт, але до теперішнього часу в проведенні ремонту або виділенні коштів на ремонт відмовляє. Тому сім»я ОСОБА_3 самостійно виконала капітальний ремонт цієї квартири, а прокурор в інтересах ОСОБА_3 та сам ОСОБА_3 особисто звернулись до суду з позовом про відшкодування витрат за цей ремонт виконкомом, який неправомірно відмовив в його здійсненні, не зважаючи на наявність у позивача такої пільги.
Згідно акту обстеження житлових умов, складеного Управлінням праці та соціального захисту населення Бердянського міськвиконкому, на ремонт ОСОБА_3 було витрачено 60 000 грн., які, на думку прокурора та позивача, повинні бути повернуті йому виконкомом як пільговій категорії осіб, яким передбачено законодавством здійснення такого ремонту або надання грошових коштів на його проведення.
Крім того, ним було витрачено грошові кошти на чотири поїздки до апеляційного суду Запорізької області при розгляді іншої цивільної справи за його позовом про покладення обов»язку на виконком Бердянської міської ради щодо надання йому квартири у сумі 571 грн. 96 коп. та оплату судових витрат по тій справі 1130 грн. 33 коп., які також у порядку ст. 88 ЦПК України підлягають поверненню позивачу, на користь якого ухвалено рішення.
Прокурор та ОСОБА_3 вважають, що неправомірними діями виконкому Бердянської міської ради щодо грубого порушення конституційних прав ОСОБА_3 на житло, як постраждалого внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, які тривали 6 років та виразились у ненаданні йому як пільговику квартири, а потім тривалому невиконанні рішення суду про надання квартири, ОСОБА_3 були спричинені моральні страждання, які негативно вплинули на стан його здоров»я. Так, в день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за рішенням суду про надання йому квартири, яке фактично ще не було виконано, 18.05.2005р. ОСОБА_3 був направлений в критичному стані до лікарні.
Посилаючись на зазначені обставини та вимоги ст.ст. 1166, 1167, 1173 ЦК України, пункт 10 ст. 20 ЗУ «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 88 ЦПКУ, Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах ОСОБА_3 та сам ОСОБА_3 в позовах просили стягнути з виконкому Бердянської міської ради на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 60571,96 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та судові витрати у розмірі 1130,33 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року у задоволенні позовів прокурора та ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Бердянський міжрайонний прокурор та ОСОБА_3 звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається і судом встановлений цей факт, що ОСОБА_3 є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний інвалідом ЧАЕС ІІ групи І категорії і йому присвоєний статус інваліда війни ІІ групи. На нього розповсюджуються пільги, встановлені ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Спірні правовідносини виникли з приводу невиконання виконкомом Бердянської міської ради вимог чинного законодавства щодо пільг ОСОБА_3 на першочергове отримання житла та його безкоштовний капітальний ремонт, чим йому спричинена матеріальна і моральна шкода.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.2001р. рішенням виконкому Бердянської міської ради № 301 ОСОБА_3, як постраждалий внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалід ІІ групи, був постановлений під № 4 на квартирний облік першочерговиків у Бердянському міськвиконкомі, як потребуючий поліпшення житлових умов на склад сім»ї з 2 осіб. Тому за вимогами закону повинен був отримати житло протягом року з цього дня.
Однак отримав відповідаючу вимогам ст.ст. 49, 50 ЖК України квартиру тільки 10.10.2007р., тобто через 6,5 років, на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 01 липня 2005р., яким було задоволено позов ОСОБА_3 до виконкому Бердянської міської ради про покладення обов»язку надати квартиру.
Прокурор та ОСОБА_3 вважають, що виконкомом Бердянської міської ради допущено порушення законодавства щодо надання житла ОСОБА_3, яке виразилось в порушенні строків надання квартири, нецільовому використанні коштів, які виділялись для придбання квартири ОСОБА_3, умисному тривалому невиконанні рішення суду про зобов»язання надати квартиру ОСОБА_3
ОСОБА_3 наголошує на тому, що всі ці неправомірні дії виконкому спричинили йому моральні страждання, вплинули на погіршення стану його здоров»я, в зв»язку з чим протягом періоду відстоювання своїх пільгових прав на житло він неодноразово проходив лікування в стаціонарі.
Прокурор в ході слухання справи відмовився від позовної вимоги про відшкоду-
вання моральної шкоди виконкомом ОСОБА_3, в зв»язку з чим ухвалою Бердянського
міськрайонного суду було прийнято цю відмову.
Досліджуючи зазначені вимоги, судом встановлено, що ОСОБА_3 вже звертався з адміністративним позовом до Бердянського міського голови ОСОБА_6, виконкому Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа – ДВС у Запорізькій області про визнання дій неправомірними, стягнення моральної і матеріальної шкоди, в якому просив стягнути судові витрати по іншій цивільній справі у розмірі 1172 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 000 грн., а підставами для відшкодування зазначав ті ж самі обставини, що і у цій справі.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 травня 2007р. в позові ОСОБА_3 в частині стягнення судових витрат та відшкодування моральної шкоди було відмовлено та лише визнано неправомірними дії виконкому Бердянської міської ради щодо тривалого невиконання рішення суду про надання квартири та зобов»язано виконком терміново виконати це рішення / а.с. 127-130/.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2007р. зазначену постанову Бердянського міськрайонного суду від 17 травня 2007р. скасовано та відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову в повному обсягу / а.с. 131/.
Отже, вимоги прокурора та ОСОБА_3 про стягнення судових витрат по іншій цивільній справі та відшкодування моральної шкоди вже вирішені судом в адміністративному провадженні. Однак з мотивувальної часини постанови суду про відмову в позові у адміністративній справі акцент зроблено на те, що розглянуті позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені саме до Бердянського міського голови, а не до виконкому.
Аналізуючи матеріали справи в частині з»ясування обставин щодо неправомірності дій виконкому Бердянської міської ради, якими позивачу спричинена моральна шкода, колегія суддів дійшла наступних висновків.
По-перше, ОСОБА_3 стояв на квартирному обліку першочерговиків під № 4, тому виконком не міг, обійшовши осіб, які стояли у черзі пільговиків перед позивачем, надати квартиру протягом року саме йому. Законами України не передбачено на здійснення прав одних осіб ущемлення прав інших таких же пільгових категорій осіб. Крім того, ОСОБА_3 мав частину безоплатно приватизованої квартири та потребував покращення житлових умов, а не надання житла через його відсутність взагалі.
По-друге, після вирішення справи за позовом ОСОБА_3 рішенням Бердянського міськрайонного суду від 01 липня 2005р. про зобов»язання виконкому Бердянської міської ради надати ОСОБА_3 житло, відповідач в особі виконкому скористався своїми процесуальними правами про надання роз»ясень цього рішення та відстрочку виконання. ОСОБА_3 розцінює такі дії неправомірними та такими, що спричиняють йому моральні страждання. Проте, такі права боржника передбачені як процесуальним законом, так і законом «Про виконавче провадження», а тому не можна розцінювати ці дії як неправомірні.
По-третє, рішення тривалий час не виконувалось ще й з огляду на те, що виник спір з приводу того, якою площею квартира повинна бути надана ОСОБА_3, оскільки фактично відбувалось поліпшення житлових умов позивача, який мав на праві власності частину безкоштовно приватизованої квартири.
Таким чином, виконком Бердянської міської ради діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до своїх процесуальних прав сторони по цивільній справі і боржника у виконавчому провадженні. А ненадання протягом року квартири ОСОБА_3 в позасудовому порядку, як це передбачено його пільгами, викликано об»єктивними причинами: відсутністю коштів та наявністю інших пільговиків у черзі перед позивачем.
Відшкодування судових витрат у цій цивільній справі, яких позивач зазнав при розгляді іншої цивільної справи, статтею 88 ЦПК України не передбачено. Крім того, витрати на поштові відправлення, розкопіювання та роздрукування матеріалів до справи, не входять до переліку таких, які підлягають відшкодуванню. Витрати, пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, несуть самі сторони у відповідності до ст. 85 ЦПК України.
З огляду на зазначене, суд обґрунтовано відмовив в позові про стягнення моральної шкоди та судових витрат.
Що стосується перевірки правильності відмови в позові про відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на капітальний ремонт квартири, колегією встановлено наступне.
10.10.2007р. на виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01.07.2005р. ОСОБА_3 була надана квартира АДРЕСА_1, яка відповідала вимогам ст.ст. 49, 50 ЖК України.
Прокурор та ОСОБА_3 у своїх позовних вимогах зазначають, що надана квартира потребувала капітального ремонту, який позивачу у відповідності до п. 8 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» повинен був здійснюватися безкоштовно. При цьому ОСОБА_3 зазначає, що при наданні такої не відповідаючої санітарним нормам квартири виконком пообіцяв в усній формі зробити позивачу безкоштовний капітальний ремонт.
Проте, стороною позивача не надано доказів, що з цього питання приймалося будь-яке позитивне рішення виконкому або іншого компетентного органу. В такому разі, коли в усному порядку якась не уповноважена виконкомом особа надала обіцянки про здійснення ремонту, не можна вважати неправомірними дії виконкому.
Наголошуючи на тому, що отримана позивачем квартира потребувала капітального ремонту, позивач посилається на Акт, складений за участі попереднього мешканця квартири, позивача та двох сусідів. Однак такий акт не можна розцінювати як належний доказ, оскільки стан квартири та висновок про необхідність певного виду ремонту (капітального або поточного) повинен бути здійснений компетентним органом, зокрема, житловим органом, на балансі якого знаходиться будинок, власником будинку та інш. Позивач не надав будь-яких письмових звернень до таких органів, відмову в проведенні огляду квартири та складанні відповідного Акту.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2007р. ОСОБА_3 вперше звертається з заявою до виконкому Бердянської міської ради та 11.10.2007р. з заявою до управління соціального захисту населення з проханням виділити кошти для проведення ремонту отриманої квартири.
17.10.2007р. постійна комісія з питань соціально-економічного розвитку, планування та бюджету, прийняла рішення про відмову гр. ОСОБА_3 у наданні матеріальної допомоги на проведення ремонту, оскільки кошторисом міської ради не передбачалось виділення коштів на капітальний і поточний ремонт квартир, а закладено лише витрати на капітальні ремонти житлових будинків: дахів, каналізації, водопроводу, інших мереж та місць загального користування.
Листом Управління праці та соціального захисту населення № 9422 від 22 жовтня 2007р. у відповідь на заяву ОСОБА_3 йому роз»яснено, що на теперішній час проведення безоплатного капітального ремонту квартир за рахунок коштів державного бюджету діючим законодавством не передбачено, але з 01 січня 2008р. такий ремонт передбачений та роз»яснино порядок звернення з цього питання.
Не зважаючи на зазначені ро»яснення з приводу можливості з 01.01.2008р., тобто
через два місяці, звернутись щодо вирішення питання про безоплатний капітальний ремонт,
позивач самотужки починає ремонтувати своє помешкання.
Відповідно до пункту 8 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди мають право на проведення позачергового безоплатного капітального ремонту будинків, які знаходяться в їх власності, та першочерговий поточний, але не безоплатний ремонт квартир, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України. З 01 січня 2008р. набирали чинності зміни до цього пункту закону, згідно яких передбачався також безоплатний капітальний ремонт квартир інвалідам війни.
26.03.2008р. ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 повторно звертається з заявою до виконкому з приводу капітального ремонту квартири, в якій вказує на те, що ними вже здійснено такий ремонт на суму 60000 грн., яку вони просять відшкодувати. Зазначену заяву доручено вирішити начальнику УПСЗН, оскільки нормативно-правовими актами передбачений певний порядок виділення коштів на такі пільги.
10.07.2008р. фахівцем УПСЗН було проведено обстеження стану квартири позивача та встановлено, що в ній на стінах нові шпалери, на стелі свіжа побілка, відшліфовано паркет, покладено лінолеум, вхідні двері – металеві, вікна – пластикові. З пояснень заявника записано в Акті, що на ремонт витрачено 60000 грн.
Згідно з Положенням «Про порядок проведення безкоштовного капітального ремонту житлових будинків (квартир) інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб», затвердженого Державним комітетом з житлово-комунального господарства від 05.08.1999р. № 73, зазначеним особам в порядку черговості в 2008р. передбачено проведення за рахунок коштів державного бюджету ремонт квартир площею 21 кв. м в межах 5 000 грн. Ця гранично допустима сума витрат на проведення капітального ремонту затверджена рішенням виконкому Бердянської міської ради № 647 від 02.12.2004р. «Про затвердження Положення про порядок надання пільг ветеранам війни та праці, ветеранам військової служби та органів внутрішніх справ, особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідам і пенсіонерам за віком».
Розроблений цим рішенням порядок передбачає попереднє звернення таких категорій осіб до УПСЗП, постановлення їх у чергу осіб, житло яких потребує капітального ремонту, та отримання відповідного талону на проведення капітального ремонту житла. Види і обсяг робіт з капітального ремонту визначає комісія міськвиконкому на підставі акта обстеження технічно-побутових умов сім»ї пільговика.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994р. № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та від 04.03.2002р. № 256 «Про затвердження Порядку фіна-
нсування витрат місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету» витрати по капітальному ремонту житла відшкодовуються суб»єкту господарювання, який виконав такі роботи.
З аналізу діючого законодавства випливає, що ним не передбачено можливості виплати особисто пільговику грошей на ремонт або відшкодування понесених ним витрат за вже здійснений за особисті кошти ремонт.
Матеріальна ж допомога у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 25.04.2008р. № 420 «Про затвердження Порядку використання у 2008р. коштів, передбачених у державному бюджеті для надання одноразової матеріальної допомоги інвалідам та непрацюючим малозабезпеченим особам» ОСОБА_3 не може бути надана, оскільки розмір
його пенсії перевищує два прожиткові мінімуми, тобто 964 грн.
Прокурор наголошує на тому, що проведення капітального ремонту квартири по-
зивачу передбачено законами України, а всі інші акти є підзаконними, тому відмова в реа-
лізації цієї пільги позивачу є неправомірною. Проте, у пункті 8 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що позачерговий безоплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. А отже, законом гарантовано пільги, а підзаконними актами, зокрема вищезазначеними постановами КМУ визначено механізм реалізації закону, зокрема, і порядок проведення капітального ремонту.
Отже, сам ОСОБА_3 порушив встановлений для надання пільги з капітального ремонту порядок, оскільки замість того, щоб з 01.01.2008р. звернутися відпо-
відно до вищенаведених нормативних актів до УПСЗН, як йому було роз»яснено листом № 9422 від 22.10.2007р., з заявою про проведення капітального ремонту квартири, він самостійно за свій кошт здійснив ремонт та звернувся з заявою про відшкодування вартості ремонту у сумі 60000 грн., що чинним законодавством не передбачено та порушує права інших пільговиків в частині перевищення ліміту бюджетних коштів на цю статтю витрат.
Таким чином, в діях виконкому Бердянської міської ради щодо відмови в наданні ОСОБА_3 коштів на капітальний ремонт квартири або здійснення такого капітального ремонту не мається ознак неправомірності, а також не встановлено і самого факту спричинення виконкомом ОСОБА_3 матеріальної шкоди, оскільки позивач добровільно у своїй квартирі на свою користь здійснив ремонт.
Отже, апеляційні скарги прокурора в інтересах ОСОБА_3 та самого ОСОБА_3 є необґрунтованими, а тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України підлягають відхилення з залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1809/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частини/
01 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Маловічко С.В.
Подліянової О.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
з участю прокурора Пилявець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року по справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 (представник позивача ОСОБА_4) до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування судових витрат та матеріальної шкоди, за позовом ОСОБА_3 ( представник позивача ОСОБА_4) до виконавчого комітету Бердянської міської ради про відшкодування судових витрат, матеріальної та моральної шкоди, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 лютого 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :