АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» квітня 2010р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Єрьоміна А.В., Фальчука В.П.,
при секретарі – Басовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Косівське», третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області, - про встановлення факту роботи дояркою та зобов’язання видати довідку, -
В С Т А Н О В И Л А:
30.09.2009р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд встановити факт її роботи дояркою з 2-го січня 1977р. по 1-е грудня 1978р. в колгоспі імені Борканюка (на теперішній час господарський кооператив «Гірський» Раховського району Закарпатської області) та факт її роботи дояркою з листопада 1978р. по травень 1980р. в колгоспі імені Радянської Армії с.Коси Котовського району Одеської області (на теперішній час ТОВ «Косівське»); зобов’язати ТОВ «Косівське» видати довідку щодо її роботи дояркою за вказаний період часу.
При цьому посилалась на те, що в її трудовій книжці записаний період роботи в колгоспі Радянської Армії, проте не зазначено ким вона працювала. Архівні документи за ці роки не збереглися, а тому вказаний період не враховується їй у пільговий та в загальний стаж, що стало перешкодою в оформленні пенсії і вона змушена звернутись до суду для захисту своїх прав.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2009р. встановлено факт того, що ОСОБА_1 в період з листопада 1978р. по травень 1980р. працювала дояркою в колгоспі імені Радянської Армії, правонаступником якого стало ТОВ «Косівське» в с.Коси Котовського району Одеської області.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, провадження по справі закрити, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що факт її роботи дояркою в колгоспі імені Радянської Армії в період з листопада 1978р. по травень 1980р. підтверджено свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4
При цьому керувався п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України.
Однак з такими висновками суду колегія погодитись не може.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду взагалі не відповідає вказаним нормам процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою , в якій просила встановити факт її роботи дояркою з 2-го січня 1977р. по 1-е грудня 1978р. в колгоспі імені Борканюка (на теперішній час господарський кооператив «Гірський» Раховського району Закарпатської області) та факт її роботи дояркою з листопада 1978р. по травень 1980р. в колгоспі імені Радянської Армії с.Коси Котовського району Одеської області (на теперішній час ТОВ «Косівське»); зобов’язати ТОВ «Косівське» видати довідку щодо її роботи дояркою за вказаний період часу.
Згідно технічного запису судового засідання від 04.11.2009р. позивачка в усній формі відмовилась від вимог щодо встановлення факту її роботи дояркою з 2-го січня 1977р. по 1-е грудня 1978р. в колгоспі імені Борканюка (на теперішній час господарський кооператив «Гірський» Раховського району Закарпатської області).
Проте, вказана відмова у встановленому законом порядку судом не прийнята і з цього приводу не винесено відповідного процесуального документу.
Розглядаючи справу, суд вирішив питання лише щодо вимог про встановлення факту роботи позивачки дояркою з листопада 1978р. по травень 1980р. в колгоспі імені Радянської Армії с.Коси Котовського району Одеської області (на теперішній час ТОВ «Косівське»), застосувавши при цьому норми ЦПК України щодо особового провадження, і не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку позовного провадження. Вимоги щодо зобов’язання ТОВ «Косівське» видати довідку про роботу позивачки дояркою за вказаний період часу взагалі не розглянуті.
Крім того, суд розглядає справу про встановлення фактів, перелічених в ч.1 ст.256 ЦПК України.
Згідно ч.2 вказаної норми, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом другим Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відсутності записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р., передбачено встановлення трудового стажу органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (редакція Постанови КМ №497 від 11.04.2002р.).
При викладених обставинах, при відкритті провадження суд першої інстанції повинен був урахувати вказані норми закону.
Колегія звертає увагу на те, що справа розглянута по суті у відсутність представника Пенсійного фонду, який належним чином не був сповіщений про час та місце її розгляду, що згідно п.3 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
Враховуючи зазначене, колегія вважає, що допущені грубі порушення норм процесуального права, які виникли у зв’язку з тим, що суд не належним чином провів підготовчі дії по справі, передбачені ст.130 ЦПК України, є підставою для скасування рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не може ухвалити нове рішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції іншим складом зі стадії відкриття провадження по справі.
Керуючись ст.303, п.5 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 листопада 2009р. скасувати.
Цивільну справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
А.В.Єрьомін
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька