Справа 22ц-6260 Головуючий у 1 інстанції Малютіна Н.М.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лісового О.О.,
суддів Біляєвої О.М., Барсукової О.І.,
при секретарі Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про зобов’язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 пред’явила в суд даний позов до Управління Пенсійного фонду України (далі – УПФУ) в Київському районі м. Донецька, посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію за віком та віднесена до категорії «діти війни». Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року. Проте така допомога не виплачувалась та станом на 01 жовтня 2009 року розмір недоплачених сум складає 5815 гр. 00 коп.
Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог просила поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права, визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо виплати їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити вказану доплату з 01 січня 2006 року по вересень 2009 року в сумі 5815 гр.; зобов’язати здійснювати нарахування і виплату такої доплати в майбутньому.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 17.11.2009 року позов задоволено частково: зобов’язано УПФУ у Київському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В решті позову відмовлено.
ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд не зважив на те, що про невиплату надбавки до пенсії з 01 січня 2006 року їй стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року. Суд помилково не визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними. Крім того, суд не прийняв до уваги, що при невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за 2006 та 2009 роки, суд не застосував до спірних правовідносин положення статей 8 та 22 Конституції України та помилково керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Сторони в судове засідання не з’явилися; відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком. Позивач протягом 2007-2008 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню в межах строку звернення до суду з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги щодо недоплати за 2006 рік, з 01 січня до 09.07.2007 року, з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року та за 2009 рік не підлягають задоволенню в зв’язку з їх безпідставністю; за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року – в зв’язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2006 року.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної державної соціальної допомоги до пенсії у 2006 році.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо 2006 року, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду в цій частині.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п ункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, оскільки в цей період позивачка також не мала права на отримання державної соціальної допомоги, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена. Суд не може застосувати норму, яка не діє.
Щодо висновку суду про відмову в задоволенні вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, то апеляційний суд погоджується з ним, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01 жовтня 2009 року пред’явила даний позов до адміністративного суду, до компетенції якого на той час було віднесено розгляд справ щодо спорів з одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянами тощо.
Строк звернення до адміністративного суду визначений статтею 99 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення цього строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 2 ст. 100 КАСУ).
Судом встановлено, що про порушене право позивач дізналася після опублікування у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, про що зазначено в апеляційній скарзі; за захистом порушеного права звернулася в жовтні 2009 року.
В заяві про відновлення пропущеного строку (ас. 9) інших поважних причин позивачем не зазначено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин, що відповідає матеріалам справи.
Будь-яких переконливих доказів про перешкоди для звернення до суду в період з липня 2007 року, тобто з часу опублікування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, по 01 жовтня 2009 року позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині.
Щодо відмови в задоволенні вимог за 2009 рік, то апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Суд не врахував, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, не може бути скасовано чи звужено. Правовою гарантією забезпечення державою права на пенсійне забезпечення є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії за віком діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року.
Проведення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог з 01.01.2009 року застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої на 2009 рік не зупинена та не скасована.
За 9 місяців 2009 року, тобто з 1 січня 2009 року по вересень 2009 року включно, відповідач повинен був нарахувати та сплатити на користь позивача 1344 грн. 60 коп. (498 грн. х 9 х 30%).
Однак з урахуванням того, що за 9 місяців 2009 року позивачці частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму по 49,8 грн. кожного місяця (49,8 грн. х 9 = 448 грн. 20 коп.), на користь позивача підлягає стягненню сума недоплаченого підвищення до пенсії 896 грн. 40 коп. (1344 гр. 60 коп. – 448 гр. 20 коп.).
Недоплата передбаченої чинним законодавством надбавки призвела до порушення передбаченого Конституцією України права на соціальний захист.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року апеляційним судом розгляд справи здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачкою заявлені вимоги про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної надбавки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по вересень 2009 року. Відповідно до цих вимог позивачкою надані докази, а саме: довідка про отримання пенсії по вересень 2009 року (ас. 4, 8).
Вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання здійснювати нарахування щомісячної надбавки в майбутньому задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Докази про те, що права позивачки в майбутньому будуть порушуватися, відсутні. В разі, якщо позивачка буде вважати порушеними свої права, вона не позбавлена права звернутися до суду за їх захистом.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові за 2009 рік, порушив норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині. Апеляційний суд ухвалює нове рішення про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 як дитині війни недоотриманої доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 896 гр. 40 коп.
В решті суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування в решті постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.2, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 17 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо проведення перерахунку за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про проведення перерахунку за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року задовольнити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 896 гр. 40 коп.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді