УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Стефанів Н.С., Шишка А.І.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх представника ОСОБА_4, представників позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 про визнання недійсним ордера виданого 20 червня 1998 року на вселення у кімнату №№1-3 площею 86,7 м.кв. в гуртожитку по АДРЕСА_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2008 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що будинок АДРЕСА_2 належить до комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська і з 1 липня 1997 року по 1 липня 2001 року був переданий в оренду ВАТ «Івано-Франківський пивзавод». Ордер на вселення сім’ї Кузан у зазначений гуртожиток виданий профспілковим комітетом ВАТ «Івано-
________________________________________________________________________________
Справа №22-ц-571/2010 Головуючий у 1 інст.Островський Л.Є.
Категорія 41 Суддя-доповідач ОСОБА_9
Франківський пивзавод». Указаний ордер позивач вважав незаконним, посилаючись на те, що на ордері відсутня печатка підприємства, підпис голови правління, не вказано посаду та особу, яка видала цей ордер на вселення в гуртожиток, на ордері немає номера і дати рішення профспілкового комітету та рішення адміністрації ВАТ «Івано-Франківський пивзавод» про надання житла на сім’ю Кузан і ставить під сумнів правомірність видачі такого ордера житлово-експлуатаційним об’єднанням в особі житлово-експлуатаційного відділу №8. Також розмір житлового приміщення площею 86,7 вк.м. на сім’ю Кузан у складі 4-х осіб перебільшує норму житлової площі встановленої ст. 47 ЖК України і п.12 Примірного про положення про гуртожитки.
Також позивач зазначав, що ним не пропущено позовну давність щодо визнання недійсним цього ордера, так як про існування такого ордера виконавчому комітету стало відомо у грудні 2005 року під час звернення сім’ї Кузан з позовом про забезпечення їх житловим приміщенням площею 86,7 вк.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним ордер виданий 20 червня 1998 року на ім’я ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 на вселення у кімнату №№1-3 площею 86,7 м.кв. в гуртожитку по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення і відмовити виконавчому комітету у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку апелянтів, позивачем пропущено трирічний строк щодо вимог про визнання ордера недійсним та не враховано того, що них протягом десяти років ніхто не пред’являв претензій щодо законності їх проживання у спірному житлі.
У судовому засіданні апелянти та їх представник підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити цю скаргу.
Представники Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вважають безпідставними доводи апеляційної скарги і заперечує щодо скасування оскаржуваного рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним ордера виданого 20 червня 1998 року на сім’ю Кузан у складі чотирьох осіб на вселення у кімнату №№1-3 площею 86,7 м.кв. в гуртожитку по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений ордер не відповідає змісту і формі та вимогам ст.ст. 47,129 ЖК Української РСР та п.п.9.10,12 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою №208 Кабінету Міністрів Української РСР від 3.06.1986 року і виданий не уповноваженою особою.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно ст. ст. 128, 129 Житлового кодексу УРСР та ст. ст. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, ордер виданий 20 червня 1998 року на вселення сім’ї Кузан у складі чотирьох осіб кімнату №№1-3 площею 86,7 м.кв. в гуртожитку по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 128, 129 Житлового кодексу УРСР та ст. ст. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, оскільки не видавався за спільним рішенням адміністрації ВАТ «Івано-Франківський та профспілкового комітету, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах , цей ордер не відповідає змісту та формі, не є бланком ордерів, які зберігаються як документи суворої звітності та не на бланку зазначеного підприємства, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.
Крім цього, встановлено, що сім’я Кузан не вселяла у вказане у спірному ордері житло, а проживає у кімнаті №2 загальною площею 30,17 кв.м. в гуртожитку по АДРЕСА_1, у цій кімнаті зареєстрована і сплачує комунальні послуги, що підтверджується письмовими доказами з цього приводу і не заперечується відповідачами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 грудня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.
Головуючий Фединяк В.Д.
Судді: Стефанів Н.С.
Шишко А.І.