Справа №22ц-5664/10 Головуючий в 1 інстанції Ребров С.О.
Категорія 21 Доповідач Будулуца М. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
25 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді: Голубинського А.М.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
17 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування квартири недійсним. Він посилався на ті обставини, що його матір ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Але після смерті матері він дізнався, що вказану квартиру вона подарувала 3 жовтня 2007 року своєму онуку – відповідачу по справі ОСОБА_1 Також стало відомо, що договір дарування його матір фактично не підписувала, за неї договір підписала стороння для їх сім’ї особа - ОСОБА_4 З посиланням на ч.2 ст.651 ЦК України він просив договір дарування визнати недійсним, недійсною реєстрацію в К П „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька ” цього договору, та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року договір дарування, укладений 3 жовтня 2007 року, зареєстрований за № 3139 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 недійсним.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів скарги зазначив, що суд безпідставно дійшов висновку про визнання договору дарування недійсним, оскільки висновком комісійної судово - медичної експертизи не підтверджено того, що ОСОБА_5 в момент вчинення правочину перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) могла керувати ними. Суд не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_4, яка підписувала договір дарування за ОСОБА_5 та діяла за волевиявленням останньої, не врахував пояснення нотаріуса ОСОБА_3, який посвідчив цей договір та діяв в межах Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представники ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_8 заперечували проти доводів скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Треті особи – приватний нотаріус Шеллар Л.П. та Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” просили розглянути справу без їх участі.
Інша третя особа – ОСОБА_4 повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача, представників позивача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Втім, у відповідності зі ст.303 ч.3 цього ж Кодексу, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 311 ч.1 п. 5 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з посиланням на ч.2 ст.651 ЦК України, просив визнати договір дарування недійсним , та заявив інші вимоги - визнати недійсною реєстрацію в К П „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” цього договору, та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для визнання договору дарування недійсним позивач зазначив частину 2 ст.651 ЦК України, яка передбачає зміну або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач не був стороною у договорі, втім просив визнати недійсним зазначений договір, посилаючись на ч.2 ст.651 ЦК, яка цього не передбачає. В позові ОСОБА_2 зазначив, що в останні місяці життя ОСОБА_5 була дієздатною, могла обслуговувати себе та підписувати документи, за день до смерті здатна була сама підписати документи (а.с. 18 - 19). Суд, задовольняючи його позов, дійшов висновку, що на час підписання договору ОСОБА_5 не усвідомлювала значення тих дії, які відбувалися 3 жовтня 2007 року, про що позивач не заявляв в позові, як на підставу визнання договору дарування недійсним.
Суд визнав договір дарування недійсним з посиланням на ст.ст. 203, 225 і 651 ЦК України, які передбачають зовсім різні підстави і наслідки припинення правочину, визнання його недійсним, зміни або розірвання договору та виключають одна одну.
За таких обставин суд мав уточнити підстави та предмет позову ОСОБА_2, запропонувати позивачу викласти зміни у письмовій формі відповідно до вимог ч.2 ст.173 ЦПК України та розглянути заявлені вимоги в повному обсязі.
Однак, на порушення вимог ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України суд не розглянув вимоги позивача, заявлені на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, а також його інші вимоги щодо визнання недійсною реєстрацію в К П „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” спірного договору, та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додатково рішення судом першої інстанції, то відповідно до вимог ст.311 ч.1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 311, 315ЦПК України, апеляційний суд , -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2010 року скасувати і справу направити на новий розгляд у той же суд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Судді: