Справа №22ц-5048/10 Головуючий в 1 інст. Хомінець І.В.
Категорія 48 Доповідач Будулуца М.С.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді: Пономарьової О.М.
суддів: Будулуци М.С., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Валуйському В.АВ.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду від 22 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
7 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та зазначила, що з 10 грудня 1991 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, якій був розірваний в 2005 році.
Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у неї народився син ОСОБА_3, на утримання якого рішенням Харцизького міського суду від 23 вересня 2005 року стягнуті аліменти в розмірі ј частини з усіх доходів відповідача, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 7 вересня 2005 року до повноліття дитини.
Рішення суду виконувалось відповідачем частково. За період з 7 вересня 2005 року по 1 грудня 2009 року виникла заборгованість в сумі 11 353 грн. 86 коп., що підтверджується довідкою ВДВС Харцизького міського управління юстиції.
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги і зазначила, що 11 січня 2010 року вона отримала нову довідка ВДВС, відповідно до якої заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 7 вересня 2005 року до 1 грудня 2009 року становить 3 492 грн. 12 коп. та, посилаючись на ст.196 СК України, просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 12 419 грн.71 коп., оскільки відповідач ухилявся від їх сплати в повному обсязі.
Рішенням Харцизького міського суду від 22 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає, що суд помилково дійшов до висновку про відсутність вини відповідача у виникненні боргу. Зазначає, що борг виник з 2005 року, коли аліменти він сплачував не регулярно та в неповному обсязі, приховував місце своєї роботи та розмір доходу.
В засідання апеляційного суду сторони не прибули, але про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що від сплати аліментів він не ухилявся, а в 2009 році не міг знайти роботу та працевлаштуватися. 30 серпня 2008 року зареєстрував шлюб з іншою особою, яка 15 травня 2010 року народила дитину та зараз не працює. В теперішній час він утримує сім’ю від другого шлюбу і окрім виплат аліментів, приблизно 300 грн. кожного місяця витрачає кошти на комунальні послуги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із п. 3 та п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела суду, що борг по аліментам, призначеним за рішенням суду, виник з вини відповідача, та відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Встановлено, що рішенням Харцизького міського суду від 23 вересня 2005 року стягнуті аліменти в розмірі ј частини з усіх доходів відповідача, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з 7 вересня 2005 року до повноліття дитини (а.с.7).
Як вбачається з довідки - розрахунку державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харцизького міського управління юстиції від 11 січня 2010 року станом на 26 листопада 2009 року, у в зв’язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів за період з 7 вересня 2005 року по 26 листопада 2009 року утворилася заборгованість в сумі 3492грн. 12 коп.( а.с.18).
Відповідач не заперечував, що йому було відомо про те, що він зобов’язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на користь позивачки, виниклу заборгованість зі сплати аліментів пояснив неможливістю виконання ним рішення суду в зв’язку з його тяжким матеріальним становищем.
З судового рішення про стягнення аліментів також вбачається, що ОСОБА_2 був присутнім під час судового розгляду зазначеної справи та позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів визнав повністю. В наступному, як платник аліментів, він не звертався до суду з позовами про відстрочення, розстрочення сплати заборгованості по аліментам, повне або часткове звільнення його від сплати заборгованості за аліментами з будь - яких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
На такі обставини, як заперечення проти позову, відповідач ОСОБА_2 не посилався.
В інших випадках, як вказано в п.22 зазначеної постанови, стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов – повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень, що заборгованість виникла з вини державного виконавця, який не викликав його до виконавчої служби, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 111 Закону України «Про виконавче провадження» саме на боржника покладається обов’язок щодо письмового повідомлення державного виконавця про зміну місця роботи та надання останньому достовірних відомостей про свої доходи і майно. Як вбачається з довідки - розрахунку державного виконавця, остаточна заборгованість по аліментам – 3492 грн. 12 коп. зроблена з урахуванням усіх наданих квитанцій і її відповідач не оспорював.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що заборгованість з виплати аліментів виникла з вини відповідача ОСОБА_2 і тому неустойку (пеню) за несвоєчасну їх сплату необхідно стягувати з останнього за весь час прострочення сплати аліментів, починаючи з 7 вересня 2005 року по 1 грудня 2009 року
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач одружений, окрім неповнолітнього сина – ОСОБА_3, має на утриманні новонароджену дитину та дружину, яка зараз не працює, розмір його заробітної плати в теперішній час складає 900 грн. на місяць (а. с. 47, 48, 50).
В зв’язку з цим судова колегія вважає за можливе розмір з неустойки (1%) зменшити і стягнути її у розмірі 0,1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З довідки-розрахунку (а. с. 18) вбачається, що за 24 дні вересня 2005 року відповідачу нараховані аліменти в сумі 187 грн. 36 коп., які не сплачені. Таким чином, відповідач прострочив сплату аліментів з 01 жовтня 2005 року по 1 грудня 2009 року, тобто на 1522 дні і неустойка за це буде складати 285грн.16 коп. (187 грн. 36 коп. х 0,1 % х 1522 дні).
Так само розраховується неустойка (пеня) за несплату аліментів і за інші місяці:
заборгованість за аліменти за жовтень 2005 року в сумі 88 грн.42 коп. (238.42 коп. - 150 грн.), прострочена з 01 листопада 2005 року по 1 грудня 2009 року на 1491 день, неустойка (пеня) 131 грн. 83 коп.;
заборгованість за аліменти за листопад 2005 року в сумі 89,18 грн., прострочена з 1 грудня 2005 року по 1 грудня 2009 року на 1461 день, неустойка (пеня) 130 грн. 29 коп.;
заборгованість за аліменти за грудень 2005 року в сумі 121,36 грн., прострочена з 1 січня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1430 днів, неустойка (пеня) 173 грн. 54 коп.;
заборгованість за аліменти за січень 2006 року 225 грн.45 грн., прострочена з 1 лютого 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1399 днів, неустойка (пеня) 315грн. 40 коп.;
заборгованість за аліменти за лютий 2006 року 116 грн.27 коп., прострочена з 1 березня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1371 день, неустойка (пеня) 159грн. 41 коп.;
заборгованість за аліменти за березень 2006 року 106 грн.70 коп., прострочена з 1 квітня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1340 днів, неустойка (пеня) 142 грн.98 коп.;
заборгованість за аліменти за квітень 2006 року 136 грн., прострочена з 1 травня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1310 днів, неустойка (пеня) 178 грн.16 коп.;
заборгованість за аліменти за червень 2006 року 71 грн.46 коп., прострочена з 1 липня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1249 днів, неустойка (пеня) 89 грн. 25 коп.;
заборгованість за аліменти за липень 2006 року 124 грн.12 коп., прострочена з 1 серпня 2006 року 1 грудня 2009 року на 1218 днів, пеня 151 грн.;
заборгованість за аліменти за серпень 2006 року 57 коп., прострочена з 1 вересня 2006 року по 1 грудня 2009 року на 1187 днів, неустойка (пеня) 68 коп.;
заборгованість за аліменти за вересень 2006 року 295 грн. 82 коп., прострочена з 1 жовтня 2006 року 1 грудня 2009 року на 1157 днів, неустойка (пеня) 342 грн. 26 коп.
Заборгованість за аліменти у 2007 і 2008 роках не було.
Заборгованість за червень 2009 року 19 грн. 90 коп., прострочена з 1 липня 2009 року по 1 грудня 2009 року на 153 дні, неустойка (пеня) 3 грн. 05 коп.
Заборгованість за липень 2009 року 586 грн.89 коп., прострочені з 1 серпня 2009 року по 1 грудня 2009 року на 122 дні, пеня 71 грн. 60 коп.
Заборгованість за серпень 2009 року 624 грн.46 коп., прострочена з 1 вересня 2009 року по 1 грудня 2009 року на 91 день, пеня 56 грн. 84 коп.
Заборгованість за вересень 2009 року 1168 грн. 04 коп., прострочена з 1 жовтня 2009 року по 1 грудня 2009 року на 61 день, пеня 71 грн. 52 коп.
Заборгованість за жовтень 2009 року 1711 грн.44 коп. прострочена з 1 листопада 2009 року по 1 грудня 2009 року на 30 днів, неустойка (пеня) 51 грн.34 коп.
Таким чином, сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 7 вересня 2005 року по 1 грудня 2009 року складає 2 354 грн. 24 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Одночасно, суд першої інстанції помилково зробив висновки щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.20 СК України до вимог, що випливають із аліментних відносин, позовна давність не застосовується (крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу), а відтак до правовідносин, які регулюються ст.196 СК України (стягнення неустойки за прострочення аліментів), не поширюється дія ЦК України, зокрема ст.258, про що зазначив суд у рішенні.
З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неправильно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 7 вересня 2005 року по 26 листопада 2009 року в розмірі 2 354 грн. 24 коп., частково задовольнивши апеляційну скаргу позивачки.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду від 22 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 7 вересня 2005 року по 26 листопада 2009 року в розмірі 2 354 (дві тисячі триста п’ятдесят чотири) грн. 24 коп.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді