Справа №22 ц-4069/10 Головуючий в 1 інстанції Мірута О. А.
Категорія 46 Доповідач Будулуца М. С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді: Голубинського А.М.,
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.
при секретарі Крівцові В.І.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна в період шлюбу та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від19 лютого 2010 року задоволена частково позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісно нажитого майна в період шлюбу.
За рішенням суду наступне майно визнано таким, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності: шкіряні сідальця, загальною вартістю 10 000 грн.; комплект акустики CAV Q 5000, вартістю 2328 грн.; савбуфер CAV Q 3В, вартістю 1106 грн.; DVD програвач DV-575 A-S, вартістю 1060 грн; ресівер Marants SR 4400 S, вартістю 2 650 грн; пральна машина Gorenge WA 162 P, вартістю 5 250 грн, загальна сума якого складає 22 394 грн.
ОСОБА_1 виділені в натурі шкіряні сідельця, загальною вартістю 10 000 грн.
ОСОБА_2 виділені в натурі: комплект акустики CAV Q 5000, вартістю 2328 грн.; савбуфер CAV Q 3В, вартістю 1106 грн.; DVD програвач DV-575 A-S, вартістю 1060 грн.; ресівер Marants SR 4400 S, вартістю 2 650 грн.; пральна машина Gorenge WA 162 P, вартістю 5 250 грн., загальною вартістю 12 394 грн.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто різницю вартості виділеного майна в натурі в сумі 1197 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. та судовий збір – 123 грн.94 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль задоволено.
За ОСОБА_2 визнано право особистої приватної власності на автомобіль Subary Legasy, реєстраційний номер НОМЕР_1.
З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 103 грн.39 коп.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_3 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю його позов до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та відмовити в задоволенні зустрічного позову останньої до нього.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не з`ясував який саме ремонт зроблено в квартирі сторонами та на яку суму, оскільки позивач не зміг підтвердити розмір цих витрат документально. Суд не з’ясував остаточну вартість шкіряних стілець, які були присуджені в натурі позивачу та помилково вважав встановленим факт придбання автомобіля марки Subary Legasy, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідачкою до шлюбу з позивачем, який не є доведеним, та не врахував, що сторони на протязі року проживали разом без реєстрації шлюбу і придбали цей автомобіль за сумісні кошти. Наявність своїх фінансових можливостей позивач довів документально.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти доводів скарги, вважала їх безпідставними та просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 6 грудня 2003 року сторони уклали шлюб, який 25 жовтня 2006 року розірвали в судовому порядку. Як зазначено в рішенні суду, сторони припинили свої шлюбні відносини в червні 2006 року.
Набуте в період шлюбу майно - шкіряні сідальця, комплект акустики CAV Q 5000, савбуфер CAV Q 3В, DVD програвач DV-575 A-S, ресивер Marants SR 4400 S, пральна машина Gorenge WA 162 P, суд визнав спільною сумісною власністю подружжя, вартість якого сторони не оспорювали.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, заявленого до ОСОБА_2 (яка раніше мала прізвище ОСОБА_6) про поділ іншого майна, в тому числі, і автомобіля Subary Legasy, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності його позову щодо набуття іншого майна за рахунок коштів подружжя в період шлюбу, а тому не визнав його сумісною власністю подружжя.
Суд також дійшов висновку про недоведеність вимог позивача ОСОБА_3 відносно стягнення коштів за ремонт квартири відповідачки ОСОБА_2, вартість якого позивач оцінив в 51 980 грн.
Як правильно зазначив суд, відповідно до ч.1 ст.69,ч.1 ст. 70 СК України, чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві загальної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Долі майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено узгодженістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч.2 ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ним.
Відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Як зазначено в ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст.57 ч.1 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказі подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спірний автомобіль, суд виходив з доведеності зустрічного позову ОСОБА_2, який підтверджено наявними у справі доказами: договором комісії від 11 листопада 2003 року, з якого вбачається, що остання замовила автомобіль Subary Legasy за умовою передоплати (а.с.65); квитанцією до прибуткового касового ордера № 1269 від 11 листопада 2003 року про те, що ОСОБА_6 внесла на умовах передоплати за вказаний автомобіль 131300 грн.(а. с.66); показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які підтвердили в судовому засіданні, що до реєстрації шлюбу сторін гроші на придбання спірного автомобіля для дочки дав батько позивачки - ОСОБА_7, які він частково взяв у борг у ОСОБА_10 та оформив це відповідною розпискою (а.с.34).
Ще раніше - з 10 липня 2002 року до 15 березня 2004 року за ОСОБА_11 був зареєстрований інший легковий автомобіль, який був знятий з обліку для реалізації, що підтверджується довідкою ДАЇ та обліковою карткою АМТ (а. с. 22, 39). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки Subary Legasy, реєстраційний номер НОМЕР_1 17 березня 2004 року також зареєстрований за нею (а. с. 7).
За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання за нею права особистої приватної власності на спірний автомобіль і правильно відмовив в задоволенні позову останнього до ОСОБА_2 про поділ цього автомобіля, оскількі це майно набуто за особисті кошти ОСОБА_11 до шлюбу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують.
Доказів зворотного апелянт суду не надав, як і не зазначив про розмір коштів, понесених ним на ремонт квартири та набуття автомобіля. Не навів він їх і в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд також враховує, що вартість шкіряних сідальців була визначена позивачем у позовній заяві (а.с.3 – 4), сторони її не оспорювали і клопотань про проведення товарознавчої експертизи на предмет дослідження їх вартості при розгляді справи ніхто з сторін не заявляв. Сторони не заперечували виділити в натурі шкіряні сідальця вартістю 10 000 грн. позивачу ОСОБА_3
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясував всі обставини справи в межах заявлених вимог.
Давши належну оцінку зібраним доказам, суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та правильно задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 60. ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції спір розглянутий правильно, ухвалене рішення не призвело до порушень прав та інтересів сторін.
Тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходе до висновку, що підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України,апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: