Справа № 11 – 32/10 р.                           Категорія ст. ст. 307 ч. З, 309 ч. 2   КК України  

Головуючий суду 1 інстанції                         суддя Дірко І.І.  

Доповідач суду апеляційної інстанції        суддя Гребенюк В.І.

                                                   У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  02  лютого  2010 року   Колегія суддів судової палати у кримінальних

                                             справах   апеляційного суду  Миколаївської

                                             області  в складі:    

                          Головуючого:                             Ржепецького О.П.

                          Суддів:                                         Куценко О.В.

                                                                                Гребенюк В.І.

                          за участю: прокурора              Данчука В.М.

                                              засудженого           ОСОБА_2  

                                              захисника               ОСОБА_3

            розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну  справу  за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 жовтня 2009 року, яким

        ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаїв, громадянина України, з базовою загальною освітою, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого; -

        - засуджено:

        - за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі.

        - за ч. З ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на              6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

        На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного засудженому на праві власності майна.

        Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за незаконне виготовлення, придбання, зберігання і перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів повторно у складі організованої злочинної групи, а також за незаконне придбання і зберігання без мети збуту наркотичних засобів повторно за таких обставин.

В кінці січня 2007 р. ОСОБА_4 переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом реалізації наркотичних засобів, організував злочинну групу до складу якої увійшли наркотично залежні особи, а саме: його син ОСОБА_2, співмешканка ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Між членами організованої злочинної групи ОСОБА_4 розподілив ролі, згідно яких він здійснював загальну організацію, підшукував осіб які могли продати макову солому, придбавав її, підшукував осіб які можуть придбавати ацетильований опій в значних об’ємах. На ОСОБА_7 покладалася функція придбавати прекурсори для виготовлення опію, по мірі надходження макової соломи за місцем проживання ОСОБА_4 виготовляти ацетильований опій, після чого ліквідовувати відходи, що утворилися від виготовлення. У функції ОСОБА_5 і ОСОБА_2 входив безпосередньо збут виготовленого опію тим особам, на яких вказував ОСОБА_4, а також іншим особам, яких вони підшукували самостійно. Крім того, ОСОБА_2 епізодично брав участь у виготовленні опію.

        На початку березня 2007 р. ОСОБА_4 через стан здоров’я не зміг самостійно виходити з квартири і придбавати макову солому, в зв’язку з чим він залучив в організовану злочинну групу ОСОБА_8, на яку поклав обов’язок за його грошові кошти придбавати макову солому і доставляти по місцю його проживання по АДРЕСА_1.

        Діючи у складі організованої злочинної групи, 09.04.2007 р. близько 13.55 год. ОСОБА_2 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув ОСОБА_9                     1 мл. ацетильованого опію (вагою сухої речовини 0,026 гр.) за 30 грн.

        Крім того, 27.04.2007 р. близько 14.40 год. ОСОБА_2 в Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері в                с. Надбугське Миколаївського району Миколаївської області в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув ОСОБА_10 1 мл. ацетильованого опію (вагою сухої речовини 0,021 гр.) за 35 грн.

        04.05.2007 р. близько 18.00 год. ОСОБА_2 в Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері в с. Надбугське Миколаївського району Миколаївської області в ході проведення оперативної закупівлі незаконно збув ОСОБА_11 1 мл. ацетильованого опію (вагою сухої речовини 0,031 гр.) за 35 грн.

        Крім того, ОСОБА_2 за місцем свого тимчасового                  знаходження в палаті НОМЕР_1 відділення № 6 Миколаївського              обласного протитуберкульозного диспансеру продовжував з метою подальшого збуту зберігати ацетильований опій, що залишився                після продажу, в об’ємі 8,5 мл., який був виявлений і вилучений 05.05.2007 р. о 19:00 год. в ході проведеного обшуку.

        Крім того, у невстановлений в ході досудового слідства час,                        в невстановленому місці ОСОБА_2 придбав препарати, що                містять в своєму складі ефедрин, переніс по місцю свого стаціонарного лікування в палату НОМЕР_1 відділення № 6 Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру, де виготовив, а згодом і зберігав без мети збуту наркотичний засіб у вигляді кустарно виготовленого препарату з ефедрину з вагою сухої речовини в 1 мл. 0.005 гр.

        В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи                     фактичних обставин справи, своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильності кваліфікації його дій, просить вирок змінити  та   звільнити  його  від  відбування покарання з випробуванням  на підставі ст. ст. 75, 76 КК України. Посилається                  на неврахування судом пом’якшуючої його покарання                     обставини - стану його здоров’я, а саме: його інвалідність                        другої групи та хворобу на туберкульоз. Також вважає, що                     судом залишено поза увагою його другорядну роль у групі, що він не був ініціатором вчинення злочинів, і був змушений виконувати вказівки свого батька ОСОБА_4 Твердить, що призначене                       йому покарання є невідповідним тяжкості ним вчиненого в порівнянні з призначеним покаранням іншим членам даної організованої групи.

         Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2                            та захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляції                 засудженого  щодо застосування ст. ст. 75, 76 КК України або                      про пом’якшення призначеного судом першої інстанції                  покарання, думку прокурора Данчука В.М. про безпідставність апеляції засудженого та залишення вироку без змін,                            вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково                          надані захисником матеріали, обговоривши доводи апеляції,                  колегія  суддів вважає її  не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

        Суд вірно встановив фактичні обставини вчинених                ОСОБА_4 злочинів і його дії судом правильно кваліфіковані за               ст. ст. 307 ч. З, 309 ч. 2 КК України як незаконне виготовлення, придбання, зберігання і перевезення з метою збуту, а також збут наркотичних засобів повторно у складі організованої злочинної групи, а також за незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту повторно.

        Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд врахував вчинення ним особливо тяжкого злочину, особу  винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, та його вік, а також пом’якшуючі його покарання обставини: що він вперше                притягується до кримінальної відповідальності, наявність у нього захворювання на туберкульоз; збіг родинних обставин, що сприяв злочину: а саме те, що і його батько і його мати тривалий час вживали наркотичні засоби.

        Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував                 всі ті обставини, на які посилається засуджений в апеляції.

        Твердження засудженого ОСОБА_2  щодо  призначення йому покарання, невідповідного тяжкості вчиненого ним злочину в порівнянні з призначеним покаранням іншим членам даної організованої групи, безпідставні.

        Виходячи зі змісту ст. 65 КК України та п. 1 роз’яснень               постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня                  2003 року N 7 (із змінами і доповненнями, внесеними  постановами Пленуму  Верховного Суду України  від 10 грудня 2004 року N 18,                від 12 червня 2009 року N 8)  щодо призначення покарання                               в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, з суворим додержанням вимог  ст. 65 КК  України  стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

        Судом першої інстанції ці вимоги діючого законодавства                    щодо додержання принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання  при вирішенні питання про вид та міру покарання  засудженому ОСОБА_2   виконані.

        З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_2    покарання є справедливим, оскільки призначено в мінімальних межах санкції                   ч. 2 ст. 309 КК України, а за ч. 3 ст. 307 КК України на підставі ст. 69 КК України призначено покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією вказаної частини та статті кримінального закону, а тому відсутні підстави вважати його (призначене покарання) надмірно суворим і відсутні підстави для його подальшого пом’якшення.

        Таким чином, доводи  засудженого ОСОБА_2 про призначення  йому занадто суворого покарання є необґрунтованими.    

        Відповідно ж до вимог ч. 1 ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

      За таких обставин відсутні підстави для застосування до засудженого ОСОБА_2 звільнення  від  відбування покарання з випробуванням  на підставі ст. 75 КК України.

        Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

                                            У Х В А Л И Л А :

        Апеляцію  засудженого ОСОБА_2  залишити без задоволення,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         а вирок  Центрального районного суду м. Миколаєва від  26 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 – без змін.

                          Головуючий:      

                          Судді: