Справа № 11 - 321/10 р.                               Категорія: ст. 115 ч. 1 КК України

Головуючий суду 1 інстанції:                                 суддя Олефір М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції                 суддя Гребенюк В.І.

                                                     У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  01 червня 2010 року     Колегія суддів судової палати у кримінальних  

                                            справах апеляційного суду  Миколаївської

                                            області  в складі:  

                          Головуючого – судді:               Царюка В.В.

                          Суддів:                                         Войтовського С.А.

                                                                                Гребенюк В.І.

                          за участю прокурора               Максимишина О.Л.

                                             захисника                 ОСОБА_2

                                             засудженої               ОСОБА_3

        розглянула   у відкритому  судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну  справу за апеляціями прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду                     м. Миколаєва від  25 березня 2010 року, яким

        ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Миколаєва, українка, громадянка України, з середньою освітою, що працювала менеджером в ТОВ «Агрокосм», вдова, проживаюча АДРЕСА_1, раніше не судима; -

        - засуджена за ст. 115 ч. 1 КК України на 8 років позбавлення волі.

        За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5 за таких обставин.

        В ніч на 02 жовтня 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 між ОСОБА_3   та ОСОБА_5 на ґрунті неприязних відносин, що склались за час проживання за даною адресою, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3    з метою вбивства нанесла численні удари руками лежачій на ліжку ОСОБА_5 в різні частини тіла. Потім ОСОБА_3   почала душити руками ОСОБА_5 за шию, завдавши останній тілесні ушкодження у виді перелому під’язикової кістки, від яких ОСОБА_5 померла.

         В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду і направити справу на додаткове розслідування, посилаючись на неврахування досудовим слідством всіх її показань та на необхідність проведення очних  ставок із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких вона підозрює у вбивстві своєї свекрухи, та на  необґрунтовану відмову суду в розгляді клопотання з цього приводу. Вважає, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах – її показаннях, якими вона себе обмовила внаслідок застосування до неї незаконних методів слідства. Проведену прокуратурою Ленінського району м. Миколаєва перевірку такої її заяви вважає однобічною та необ’єктивною, оскільки вказувала інший кабінет, а не № 201, де до неї була застосована фізична сила.

        Захисник ОСОБА_4 в апеляції просить призначити засудженій ОСОБА_3 більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України. Вважає, що суд при винесені вироку не в достатній мірі врахував пом’якшуючі покарання обставини щодо засудженої, а саме: що вона є вагітною і утримується в умовах СІЗО у такому стані; що вона має батьків похилого віку, які є пенсіонерами та дітьми війни, а батько - і ветераном праці, які знаходились на її утриманні і яким вона постійно допомагала; що засуджена характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась, і вважає, що призначене покарання у вигляді 8-ми років позбавлення волі є для неї  занадто суворим.    

        В апеляції  прокурор, який брав участь у розгляді справи                 судом першої інстанції, просить вирок щодо засудженої ОСОБА_3 скасувати через м’якість призначеного покарання, і постановити новий вирок, яким призначити їй за ч.   1   ст. 115 КК України покарання у вигляді 13 років позбавлення волі. Посилається на невідповідність призначеного засудженій покарання, яке є майже мінімальним для даного виду злочину, тяжкості вчиненого злочину; на не врахування судом не визнання нею вини в ході досудового та судового слідства, що свідчить, на його думку, про відсутність у неї розкаяння у вчиненні цього злочину; на не взяття судом належним чином до уваги обставин вчинення злочину, а саме нанесення засудженою перед вбивством ОСОБА_5 численних ударів потерпілій, тобто вчинення нею злочину відносно особи похилого віку, яка знаходилася в беззахисному стані. Вважає безпідставним посилання суду на стан вагітності засудженої, як на обставину, що пом’якшує її покарання, посилаючись на те, що ця обставина ніяк не пов’язана із вчиненням вбивства потерпілої.

       Твердить, що суд при призначенні ОСОБА_3 покарання не врахував ступінь тяжкості злочину та виніс явно несправедливий внаслідок м’якості вирок.

        Заслухавши доповідь судді, засудженої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 на підтримку апеляцій засудженої та захисника ОСОБА_4, а також їх заперечення проти апеляції прокурора; думку прокурора Максимишина О.Л. на підтримку апеляції  прокурора, який брав участь у розгляді справи  судом першої інстанції, та який просив апеляції засудженої та її захисника залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

        З матеріалів справи вбачається, що висновки суду про  доведеність винності  ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_5, а також кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на зібраних  у справі та ретельно досліджених в судовому засіданні доказах.

        Доводи, викладені в апеляції засудженої ОСОБА_3 про непричетність до вбивства ОСОБА_5, а  також про невірну оцінку судом зібраних по справі доказів є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі  обставинам.

        З вироку видно, що суд дав оцінку аналогічним твердженням засудженої, і вказав, що ОСОБА_3 вчинила умисне вбивство ОСОБА_5

        Так, мотивуючи висновки про винність засудженої  у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд обґрунтовано послався на показання самої засудженої ОСОБА_3 на досудовому слідстві, свідків  ОСОБА_8, дані протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновків експертів,  тощо.  

        Так,  згідно показань  ОСОБА_3  на досудовому слідстві як підозрюваної та обвинуваченої 03 та 09 жовтня 2009 року (відповідно), які вона давала в присутності захисника, вона після смерті чоловіка ОСОБА_9 06.12.2007 року продовжувала проживати разом із свекрухою ОСОБА_5 АДРЕСА_1. Але відносини між ними погіршилися через сварки на ґрунті зловживання свекрухою алкогольними напоями. 01 жовтня 2009 року після повернення з роботи та закінчення домашніх справ близько 22.00 год. зайшла в кімнату до ОСОБА_5, з якою у них виникла конфліктна ситуація. Внаслідок напруженого робочого дня була знервована. В процесі конфлікту рознервувалася та дуже розізлилася і стала наносити свекрусі удари кулаком в різні частини тіла, а потім схопила її обома руками за шию та стала  душити, а потім скинула її з ліжка. Розуміла, що від її дій свекруха може померти, але була у такому стані, що їй було байдуже. Так як остання не рухалась, подумала, що вона втратила свідомість. Злякавшись, вибігла з кімнати. Вранці близько 06.30 год. побачила ОСОБА_5 в тому ж положенні, в якому залишила її ввечері, і вирішила, що та ще не опритомніла. Поїхала на роботу, а коли  близько 09.30 год. повернулася з роботи і побачила ОСОБА_5 в тому ж положенні, зрозуміла, що та померла. Зателефонувала до швидкої допомоги, пояснивши, що ОСОБА_5 мертва, а потім в міліцію (а. с.   37 – 38, 60 - 62).

        Ці показання засуджена ОСОБА_3 в присутності понятих та захисника підтвердила 03 жовтня 2009 року при проведенні відтворення обстановки та обставин події, під час якого докладно розповіла про обставини події і показала на місці спосіб нанесення ударів та стискання шиї потерпілої ОСОБА_5 (а. с. 39 – 54).

        Саме ці показання засудженої ОСОБА_3 суд мотивовано поклав в основу вироку і дав їм належну оцінку, вірно зазначивши, що саме ці показання , які повністю підтверджуються зібраними доказами по справі, оцінює як правдиві.

        Показання засудженої в частині місця та обставин  події, причин виникнення конфлікту, локалізації тілесних ушкоджень, спричинених потерпілій, а також причини смерті останньої, узгоджуються з перевіреними судом показаннями свідка                  ОСОБА_8, згідно яких вона 07.10.2009 року  була затримана в порядку ст. 115 КПК України і до ІТУ їхала в конвойній машині разом з ОСОБА_3, яка на питання, за що її затримано, відповіла, що за вбивство. 09.10.2009 року після їх повернення з Ленінського райсуду м. Миколаєва до Ленінського РВ, їх помістили до камери затриманих, де ОСОБА_3 під час спілкування  розповіла, що вбила свою свекруху, яка була вже стара (90 років) і дуже противна і між ними часто виникали сварки. Сказала, що хотіла налякати свекруху та придавила за горло руками, але не розрахувала силу і задавила її (а. с.  79 - 80).

        Вищезазначені показання засудженої в частині місця та обставин події, місця розташування тіла потерпілої ОСОБА_5, узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від  02 жовтня 2009 року, згідно яких на підлозі в  квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп ОСОБА_5 (а. с. 3 - 5).

        Показання засудженої та свідка ОСОБА_8 в частині локалізації та кількості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, а також причини смерті останньої,  узгоджуються з даними судово - медичної експертизи № 1580 від 27.10.2009 року, згідно яких смерть ОСОБА_5 настала від механічної асфіксії в результаті здавлювання шиї руками.

        При дослідженні трупа у ОСОБА_5 виявлені  тілесні ушкодження у вигляді: повного поперечного перелому  під’язичної кістки зліва з вираженими крововиливами навколо перелому; багаточисленних   крововиливів в області голови, обличчя, шиї; в області грудної клітки, а також крововиливів та саден в області нижніх та верхніх кінцівок.

        Пошкодження в області шиї у виді крововиливів на передній поверхні шиї та боковій поверхні зліва, виражених крововиливів в м’які тканини шиї, крововиливу в корінь язика, перелому під’язичної кістки з вираженими крововиливами в окружності перелому утворились одночасно від дії тупих твердих предметів та могли утворитися під час сильного здавлювання шиї руками.

        За ступенем тяжкості дані пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть, тобто між вказаними пошкодженнями та настанням смерті ОСОБА_5 є прямий причинний зв’язок.

        Утворення виявлених на тілі ОСОБА_5 тілесних ушкоджень при падінні з положення «стоячи», а також власноручно – виключено; а за вказаних обвинуваченою ОСОБА_3 в протоколі її допиту від 09.10.2009 року обставин – можливо (а. с. 70 - 74).

        Належним чином оцінивши сукупність вищезазначених доказів, суд прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_3 вчинила умисне вбивство потерпілої ОСОБА_5, і вірно кваліфікував її дії за ч. 1             ст. 115 КК України.

        Доводи засудженої ОСОБА_3 про необхідність проведення очних  ставок із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто особами, яких вона підозрює у вбивстві своєї свекрухи, та про необґрунтовану відмову суду в розгляді клопотання з цього приводу,   безпідставні, оскільки судом аналогічне клопотання засудженої про повернення справи з цього приводу на додаткове розслідування було належним чином розглянуто в підготовчій частині судового розгляду даної справи (а. с. 173 із звороту, 154 відповідно).

        Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засудженої та її захисника не надходило.

        Крім того, відповідно до положень ст. 275 КПК України  розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення, а тому відсутні підстави для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування задля проведення очних  ставок із вказаними нею особами, тим більш за наявності сукупності доказів, які доводять вину засудженої у вчиненні даного злочину.

        Твердження  засудженої ОСОБА_3 про відсутність наміру на вбивство потерпілої необґрунтовані і спростовуються  фактичними даними, які свідчать про наявність саме такого наміру у засудженої, оскільки вона, завдавши потерпілій тілесні ушкодження, схопила руками потерпілу за шию та задушила останню.

        Посилання засудженої на обґрунтування вироку недопустимими доказами – її показаннями, якими вона себе обмовила внаслідок застосування до неї незаконних методів слідства, викладені  нею в апеляції, безпідставні. Суд дав оцінку аналогічним твердженням засудженої і вірно зазначив, що вони не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства і спростовані даними проведеної прокуратурою Ленінського району м. Миколаєва перевіркою, за наслідками якої 18.03.2010 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи  за заявою ОСОБА_3 про неправомірні дії співробітників Ленінського РВ ММУ за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 366, 371 – 373 КК України (а. с. 168 - 169).

        Доводи апелянта - засудженої ОСОБА_3 про однобічність та необ’єктивність вищезазначеної перевірки, необґрунтовані, оскільки перевірка була проведена на підставі постанови суду від 25.02.2010 року, в якій і зазначений кабінет № 201 Ленінського РВ, де, нібито до засудженої застосовувалася  фізична сила (а. с. 162, 177 із звороту).

        З огляду на вищевикладене, по справі не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду щодо винності засудженої та правильності кваліфікації  її дій.

        Таким чином, висновок суду про доведеність винності               ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину є обґрунтованим і відповідає сукупності досліджених по справі  доказів.  

        При вирішенні питання щодо виду та міри покарання засудженій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь  тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів; дані про особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, і яка за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину  щодо особи похилого віку, а також пом’якшуючу покарання обставину – вагітність засудженої.

        З урахуванням викладеного, суд прийшов до вірного висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

        Твердження апелянтів – захисника ОСОБА_4 та прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - щодо недостатнього врахування судом тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючої та пом’якшуючої покарання обставин, безпідставні, оскільки судом всі вказані обставини та тяжкість вчиненого злочину враховані належним чином і у відповідності із законом.

         Доводи прокурора про безпідставність врахування судом стану вагітності засудженої, як пом’якшуючої її покарання обставину, з посиланням на те, що ця обставина ніяк не пов’язана із вчиненням вбивства потерпілої, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд   може визнати такими, що його пом’якшують, і інші обставини, не зазначені в  частині першій цієї статті.

        При цьому діючий кримінальний закон не вимагає обов’язкового зв’язку такої обставини із вчиненим злочином, оскільки за загальним змістом пом’якшуючі покарання обставини можуть характеризувати як подію злочину, так і особу винного.

        Також є необґрунтованими і доводи захисника ОСОБА_4 щодо суворості призначеного судом засудженій покарання, оскільки покарання засудженій ОСОБА_3 призначено судом у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України.

       Призначене судом ОСОБА_3 покарання є справедливим, яке призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах  строку покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України і не є ані мінімальним ані максимальним, а є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.

        За таких обставин відсутні підстави вважати призначене  ОСОБА_3 покарання як занадто м’яким, так і занадто суворим.

        З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення всіх поданих на вирок апеляцій, як і відсутні підстави для скасування та зміни вироку.

        Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

                                                     У Х В А Л И Л А :

        Апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду                     м. Миколаєва від  25 березня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без змін.

                Головуючий:

                Судді: