АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Сидоренко І.П., Кононенко Н.А.
при секретарі Холод В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04.06.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Одеського міського центру зайнятості про визнання недійсним трудового договору, зміну формулювання запису в трудовій книжці, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення допомоги, зобов’язання внести зміни до книги реєстрації трудових договорів та зобов’язання видати трудову книжку, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним трудового договору від 07.07.2003 р., визнання факту укладання між нею та відповідачкою трудового договору на виконання роботи на посаді продавця та зобов’язання видати оформлену трудову книжку з записом про звільнення, із зазначенням дати звільнення – 26.10.2007 року, посади – продавця, причину звільнення – за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. (а.с.3,4)
06 травня 2009 року ОСОБА_1, уточнивши заявлений позов, просила визнати недійсним трудовий договір від 07.07.2003 р., визнати недійсним договір про повну матеріальну відповідальність від 15.12.2005 р., визнати факт укладення між нею та відповідачкою трудового договору на виконання роботи на посаді продавця, змінити формулювання запису в трудовій книжці з прийнята на роботу завідуючою магазином за трудовим договором №3674 від 07.07.2003 р., зареєстрованому в центрі зайнятості Приморського районну м.Одеси, - на запис прийнята на роботу продавцем магазину за трудовим договором від 20.06.2003 р., зареєстрованому в центрі зайнятості Приморського району м.Одеси; змінити дату звільнення з 25.04.2008 р. на 26.10.2007 р. та формулювання звільнення з підстав ст. 41 п.2 КЗпП України, втрата довіри до матеріально відповідальної особи, - на звільнена за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України; зобов’язати міський центр зайнятості внести зміни до журналу реєстрації укладених трудових договорів в частині дати укладення трудового договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 - 20 червня 2003 року, посади найманого працівника – продавець, дати звільнення – 26.10.2007 та підстав звільнення – за ст. 38 КЗпП України; стягнути з ФОП ОСОБА_2 допомогу по вагітності та пологах, допомогу на народження дітей у ІНФОРМАЦІЯ_1 та у ІНФОРМАЦІЯ_2, а також допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х років;
_____________________
Головуючий по першій інстанції – Загороднюк В.І. Справа №22ц-3834/09
Доповідач – Погорєлова С.О. Категорія 51
зобов’язати ФОП ОСОБА_2 видати трудову книжку з внесеними змінами. (а.с.113-118)
04 червня 2009 року, рішенням Приморського районного суду м.Одеси, позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Зобов’язано ФОП ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. (а.с.144-149)
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд. В обґрунтування скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) слід позов задовольнити або відмовити в позові; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 з 2003 року працювала на посаді завідуючої магазином у ФОП ОСОБА_2 та несла повну матеріальну відповідальність. При звільненні відмовилась від обов’язку надати звіт та передати довірені їй матеріальні цінності. В ході проведеної інвентаризації були виявлені істотні порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями та інші істотні недоліки, що послужило підставою для втрати довіри з боку власника. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 була правомірно звільнена за п.2 ст.41 КЗпП України.
Проте, погодитися з такими висновками суду неможна.
Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст.24-1 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений трудовий договір, який в установленому законом порядку був зареєстрований у міському центрі зайнятості 07.07.2003 р. за №3674. Відповідно до п.2 зазначеного договору, ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду завідуючої магазином. (а.с.6)
ОСОБА_1 була фактично допущена до роботи, тобто стала перебувати з ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах.
15 грудня 2005 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.(а.с.35)
Твердження ОСОБА_1 про те, що ніяких договорів з ФОП ОСОБА_2 вона не підписувала, функції завідуючої магазином не виконувала, оскільки була прийнята на посаду продавця-консультанта, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду як в суді першої, так і в апеляційній інстанціях та спростовуються численними доказами, а саме: трудовим договором (а.с.6), заявою ОСОБА_1 про прийняття на роботу на посаду завідуючої магазином (а.с.29), договором про повну матеріальну відповідальність (а.с.35), листом на ім’я голови правління ЗАТ «BRW Київ» (а.с.36).
Будь-яких доказів, які б підтверджували твердження ОСОБА_1 про прийняття її на роботу продавцем-консультантом матеріали справи не містять. Крім того, не знайшло свого підтвердження й твердження ОСОБА_1 про те, що підписи як в договорі про прийняття на роботу, так і в договорі про повну матеріальну відповідальність вчинені іншою особою. Посилання на укладення трудового договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в усній формі 20 червня 2003 року є неспроможними.
Згідно ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними трудового договору від 07.07.2003 р., договору про повну матеріальну відповідальність від 15.12.2005 р., визнання факту укладення між нею та відповідачкою трудового договору на виконання роботи на посаді продавця, зміни формулювання запису у трудовій книжці з прийнята на роботу завідуючої магазином за трудовим договором №3674 від 07.07.2003 р., зареєстрованому в центрі зайнятості Приморського району м.Одеси на запис - прийнята на роботу продавцем магазину за трудовим договором від 20.06.2003 р., зареєстрованому у центрі зайнятості Приморського району м.Одеси задоволенню не підлягають.
12 жовтня 2007 року ОСОБА_1 подала ФОП ОСОБА_2 заяву про звільнення за власним бажанням. (а.с.37)
24 квітня 2008 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України, за втрату довіри до працівника з боку власника.
Проте, таке звільнення визнати правильним неможна виходячи з наступного.
За підставою, передбаченою пунктом 2 статті 41 КЗпП України, можуть бути звільнені з роботи лише особи, що безпосередньо обслуговують товарні чи грошові цінності, при цьому матеріальні цінності повинні містити ознаки товару – бути прийнятими, схованими, відпущеними зі складу торгового залу, іншого сховища, тощо.
Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до зазначеного Переліку, завідувач магазином відноситься до посад з якими допускається укладання договорів про повну матеріальну відповідальність, тобто ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, які можуть бути звільнені у зв'язку з втратою до них довіри. Проте, юридичною підставою для звільнення працівника за пунктом 2 статті 41 КЗпП України є скоєння працівником винних вчинків, обов’язок доведення яких покладається на власника (ст. 138 КЗпП України). Сам факт недостачі грошових чи товарних цінностей, одержаних працівником під звіт, не є достатньою підставою для звільнення працівника у зв'язку з втратою довіри. Власник має довести наявність у діях працівника конкретних порушень, вину працівника в цих порушеннях та зв'язок порушень, зумовлених корисливими мотивами і трудовими обов'язками працівника. При цьому форма вини (умисел або необережність) значення не має.
Відповідно до п.1 договору про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_1 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості всіх переданих їй під звіт ФОП ОСОБА_2 в установленому порядку товарно-матеріальних цінностей та коштів згідно з інвентаризаційними описами №1, №2, що додаються до договору, а також забезпечення цілості тих товарно-матеріальних цінностей й коштів, що будуть передаватись під звіт протягом усього строку дії договору.
Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні інвентаризаційні описи та інші звіти, які б свідчили про прийняття, передачу, розподіл, тощо ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, як на момент укладення договору про повну матеріальну відповідальність, так і під час його дій. За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 безпосередньо обслуговувала грошові та товарні цінності (займалась їх прийманням, зберіганням, розподілом, і т.п.) (а.с.147)
Наявність виявленої в ході перевірки недостачі товарно-матеріальних цінностей в магазині ФОП ОСОБА_2, яка за довідкою аудиторської фірми «АвантЕКС» складає не менш ніж 37493,41 грн., не є безумовною підставою для покладення відповідальності по її відшкодування на ОСОБА_1, оскільки вина останньої не доказана. Крім того, як вбачається з зазначеної довідки, періодичні інвентаризаційні товарно-грошові засоби у 2006-2007 р.р. не проводились. (а.с.136)
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 конкретних порушень, її вину в таких порушеннях та причино-наслідковий зв'язок з завданою шкодою, матеріали справи не містять.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що законних підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України, за втрату довіри, у ФОП ОСОБА_2 не було.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. (п.18 Постанови №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів")
Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
12 жовтня 2007 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за власним бажанням. (а.с.37)
Будь-яких відомостей про розгляд цієї заяви ФОП ОСОБА_2 немає. Наявні в матеріалах справи табеля обліку використання робочого часу за листопад 2007 р. - березень 2008 року (а.с.89-93), довідка ФОП ОСОБА_2 про припинення нарахування ОСОБА_1 заробітної плати з листопада 2007 року (а.с.88), свідчить про фактичне припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині зміни формулювання причин звільнення на - звільнення за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, дати звільнення – на 26.10.2007 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Під час перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, за період 2004-2007 р.р. ОСОБА_1В, у зв’язку з вагітністю, пологами та народження дітей були нараховані та перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 у якості допомоги грошові кошти у сумі 11013,19 грн., а саме: у 2004 р. - допомога по вагітності та пологах – 1017 грн., одноразова допомога на народження дитини – 725 грн.; у 2005 р. – щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – 948,63 грн.; у 2006 р. – допомога по вагітності та пологах – 1097,56 грн., одноразова допомога на народження дитини – 3400 грн., щомісячна допомога на народження дитини – 3825 грн., що підтверджуються довідкою Приморської районної виконавчої дирекції Одеського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №01-12-1237 від 14.05.2009 р. (а.с.125-126)
ОСОБА_2 у судовому засіданні факт перерахування на її рахунок зазначених коштів не заперечувала, проте будь-яких відомостей про видачу їх ОСОБА_1 надати не змогла.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає необхідним стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 11013,19 грн.
В порушення ч.1 ст. 47 КЗпП України, ФОП ОСОБА_2 не видала ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку в день звільнення, що не оскаржувала у судовому засіданні, у зв’язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання ФОП ОСОБА_2 видати трудову книжку підлягають задоволенню.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.2,3 ст. 309, ст.ст. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 04 червня 2009 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Міського центру зайнятості – задовольнити частково.
Змінити формулювання причини звільнення та вважати ОСОБА_1 звільненою за власним бажанням з 26 жовтня 2007 року.
Зобов’язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2, Одеський міський центр зайнятості виключити з трудової книжки ОСОБА_1 запис №5 від 25.04.2008 р. про звільнення з мотивів втрати довіри за п.2 ст. 41 КЗпП України, внести новий запис про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України з 26 жовтня 2007 року.
Зобов’язати Фізичну особу – підприємця ОСОБА_2 видати ОСОБА_1 трудову книжку з внесеними змінами.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11013,19 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Погорєлова С.О.
Судді: Сидоренко І.П.
Кононенко Н.А.