УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Мелінишин Г.П., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
з участю ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до АКБ «Київ» про стягнення інфляційних збитків, 3% річних, відшкодування збитків, витрат, пов’язаних з явкою до суду та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Івано-Франківського міського суду 19 березня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до АКБ «Київ» про стягнення інфляційних збитків, 3% річних, відшкодування збитків, витрат, пов’язаних з явкою до суду та моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з АКБ «Київ» в особі Івано-Франківської філії АКБ «Київ» на користь ОСОБА_1 916,75 грн. інфляційних збитків, 3 % річних в сумі 372,26 грн. та 2998,59 грн. відсотків по вкладу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та витрат, пов’язаних з явкою до суду. Позивачка вказує на те, що відповідно до ст.16 ЦК одним із способів захисту порушеного права є відшкодування моральної шкоди, а ст. 611 ЦК передбачає відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов’язання.
ОСОБА_1 також зазначає, що вона неодноразово приїжджала до суду з іншого населеного пункту, відправляла судові повістки відповідачу, на що витратила 500 грн.
Посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, ________________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-949/2010р. Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
позивачка просить рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди та витрат, пов’язаних з явкою до суду скасувати та ухвалити нове рішення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.
Представник АКБ «Київ» в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений по місце і час розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Вимагаючи відшкодування моральної шкоди , ОСОБА_1, як на підставу позову, посилалася на невиконання відповідачем зобов’язань взятих на себе згідно договору банківського вкладу від 26 січня 2009 року, зокрема, обов’язку повернути вклад після закінчення строку договору банківського вкладу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством.
Суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються; чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин; коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках; коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду; чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру; з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи заподіяну моральну шкоду (пункти 4, 5 зазначеної постанови Пленуму).
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами глави 71 ЦК України з врахуванням загальних положень цього кодексу про зобов’язання та самим договором банківського вкладу, при укладенні якого сторони досягли усіх істотних умов, зокрема і в частині відповідальності кожної із сторін за невиконання взятих на себе зобов’язань.
Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ст.625 ЦК не передбачає відшкодування моральної шкоди за порушення грошового зобов’язання і укладеним між сторонами договором банківського вкладу також не передбачена така відповідальність, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність вимог у цій частині.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи позивачки про те, що суд безпідставно відмовив їй у відшкодуванні витрат, пов’язаних з явкою до суду, оскільки ОСОБА_1 не подала доказів на підтвердження таких витрат.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
Г.П. Мелінишин
О.Є. Меленко