Справа № 11 – 616/09 р. Категорія ст. 309 ч. 2 КК України
Головуючий суду 1 інстанції суддя Чебанова – Губарєва Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючого: Дзюби Ф.С.
Суддів: Войтовського С.А.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, вдівця, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) 18.10.2001 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 19.11.2003 року на підставі ст. 2 закону України «Про амністію»;
2) 04.06.2004 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України;
3) 27.07.2004 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 186 ч. 3, 71 КК України до 4 років 6 місяцям позбавлення волі, звільненого 14.09.2007 року на підставі постанови Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.09.2007 року умовно - достроково на 1 рік 3 місяці; -
- засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 УК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.07.2004 року і остаточно визначено до відбування покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він 16.09.2008 року близько 21.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на території майданчика «Славутич» в районі зупинки громадського транспорту «Гвардійська» по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс для особистого вживання без мети збуту, який поклав в кишеню брюк і, незаконно зберігаючи який при собі, пішки попрямував у напрямку вул. Шкільної в м. Миколаєві.
Цього ж дня близько 23.00 год. біля будинку № 18 по пр. Героїв Сталінграду в м. Миколаєві за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції і доставлений у відділення міліції по вул. Архітектора Старова, 4 - а в м. Миколаєві, де під час особистого огляду в кишені його брюк був виявлений і вилучений паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом – каннабісом вагою 14,8 грами.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильності кваліфікації його дій, просить вирок змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає судовий розгляд однобічним та проведений з обвинувальним ухилом.
Твердить, що за останній рік змінився - покинув наркотики і з жовтня 2008 року приймає замісну терапію - лікується від наркоманії, а також почав приймати антиретровірусну терапію, лікувати СНІД. Просить врахувати пом’якшуючі його покарання обставини: важкий стан його здоров’я - його хвороби на туберкульоз та СНІД, а також його проживання з матір’ю – пенсіонеркою (яка отримує невеликого розміру пенсію) та неповнолітнім сином (мати якого померла).
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора Якименка О.П. про залишення вироку без змін, вивчивши кримінальної справи та додатково надані апелянтом матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину і його дії судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту повторно .
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд врахував вчинення ним злочину середньої тяжкості, особу винного, що є раніше судимим і вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, а також пом’якшуючі його покарання обставини: визнання ним вини та його щире каяття, його позитивну характеристику, наявність у нього ряду захворювань - Віл-інфекції, туберкульозу легенів, двобічної пневмонії і інші.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином врахував всі ті обставини, на які посилається засуджений в апеляції.
З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, оскільки призначено в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України і вважати його надмірно суворим колегія суддів підстав не знаходить, а тому доводи засудженого про призначення йому занадто суворого покарання не обґрунтовані.
Судом першої інстанції також враховано і те, що даний злочини ОСОБА_2 вчинив протягом невідбутої частини покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.07.2004 року , від відбування якої він був умовно – достроково звільнений.
Згідно ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами ст. ст. 71, 72 КК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Таким чином покарання за сукупністю вироків також є справедливим, визначено відповідно до вимог ст. 71 КК України, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів теж підстав не знаходить.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 81 КК України та роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року N 7 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року N 18, від 12 червня 2009 року N 8) у разі вчинення особою протягом невідбутої частини покарання нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування звільнення від відбування покарання і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК.
За таких обставин колегії суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий:
Судді: