Справа № 11 – 650/09 р. Категорія ст. 156 ч. 2 КК України
Головуючий 1 інстанції суддя Єгорова Н. І.
Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2009 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської
області в складі:
Головуючого: Ржепецького О.П.
Суддів: Губи О.О.
Гребенюк В.І.
При секретарі Танцюріній С.М.
За участю: прокурора Данчука В.М.
захисника ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією представника потерпілої ОСОБА_3 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2009 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Забара Доманівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою (7 класів), розлученого, працюючого слюсарем в СП «НІБУЛОН», має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого; -
- засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції , повідомляти кримінально – виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично заявлятися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції, відповідно до п. п. 2, З, 4 ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи за таких обставин.
В травні 2009 року ОСОБА_4 в своєму будинку по АДРЕСА_1, де він проживав разом із співмешканкою ОСОБА_3 і її дітьми, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вирішив вчинити дії сексуального характеру з малолітньою дочкою своєї співмешканки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Достовірно знаючи, що ОСОБА_5 виповнилося 9 років і що співмешканки не має вдома, близько 18.00 год. покликав дівчинку до себе, запропонувавши сісти йому на коліна. Після цього, держачи її на колінах, ОСОБА_4 для свого статевого задоволення почав цілувати ОСОБА_5 в губи і мацати груди.
Бачучи, що малолітня, в силу свого віку, не може усвідомлювати характер його дій, ОСОБА_4, усвідомлюючи, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої дитини, засунув праву руку в її колготи і труси, почав непристойно торкатися статевих органів дитини, засовуючи палець всередину її статевого органу, завдаючи останній біль. Відчувши сильний біль, ОСОБА_5 почала проситися, щоб він її відпустив і вириватися від нього.
Через 3 дні, коли співмешканки не було в будинку, ОСОБА_4 для свого статевого задоволення вирішив повторно вчинити дії сексуального характеру з ОСОБА_5 Близько 11.00 год. він покликав ОСОБА_5 в спальну кімнату, і користуючись тим, що вона його боялася, заставив її сісти йому на коліна. Після цього почав цілувати її в губи, мацати груди і засунувши руку під її юбку в колготи та труси, почав непристойно мацати її статеві органи, засовуючи палець всередину статевого органу дитини, завдаючи цим їй біль. Відчувши сильний біль, ОСОБА_5 почала проситися, щоб він її відпустив і вириватися від нього.
В апеляції представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 просить вирок відносно засудженого скасувати через м’якість призначеного покарання і постановити новий вирок.
Вважає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 156 КК України невірною і що дії його слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 156 КК України, за якою просить призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3-х років .
Посилається на те, що органи попереднього слідства та суд не роз’яснили їй право заявити цивільний позов у кримінальній справі.
Твердить, що суд грубо порушив її права, не роз’яснивши право на пред’явлення позову, оскільки вважає, що їй заподіяно моральну шкоду на суму 5000 грн.
В запереченнях на апеляцію захисник просить апеляцію представника потерпілої залишити без задоволення як безпідставну, надуманою, необґрунтовану і помилкову, а вирок суду – без змін. Посилається на призначення судом покарання засудженому ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 156 КК України - 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки і на роз’яснення судом законному представникові потерпілої права заявляти цивільний позов, що відображено в протоколі судового засідання.
В запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить апеляцію представника потерпілої залишити без задоволення. Посилається на те, що ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 156 КК України на 5 років позбавлення волі і, відповідно до закону його обґрунтовано звільнено від відбування покарання з випробуванням; а також на роз’яснення судом законному представникові потерпілої в ході судового розгляду права заявляти цивільний позов.
Крім того, зазначає, що постановлення вироку не позбавляє можливості представника потерпілої заявити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши доповідь судді, представника потерпілої ОСОБА_3, яка частково підтримала апеляцію в частині призначення засудженому реального покарання у виді позбавлення волі, а в частині доводів апеляції щодо цивільного позову відмовилася; засудженого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_2 та прокурора Данчука В.М. про залишення вироку без змін, а апеляції представника потерпілої - без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи , а також кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 156 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на зібраних у справі та ретельно досліджених в судовому засіданні доказах.
Доводи, викладені в апеляції представника потерпілої ОСОБА_3 щодо невірної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 156 КК України, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи та постановленому у справі вироку, яким ОСОБА_4 засуджений саме за ч. 2 ст. 156 КК України.
Твердження представника потерпілої, викладені в апеляції, щодо порушення судом її права заявити цивільний позов в зв’язку з спричиненням їй цим злочином моральної шкоди, безпідставні, оскільки в судовому засіданні у законного представника малолітньої потерпілої судом неодноразово з’ясовувалося питання щодо наявності у неї претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4, у відповідь на що вона неодноразово заявляла про відсутності претензій матеріального та морального характеру, згідно протоколу судового засідання (а. с. 133, 137).
Зауважень на протокол судового засідання від представника потерпілої у встановленому законом порядку не надходило.
Крім того, позиція представника потерпілої ОСОБА_3 з цього приводу, викладена в апеляції та висловлена нею у судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій, є суперечливою.
Апеляційному суду представник потерпілої ОСОБА_3 також заявила, що відмовляється від доводів щодо претензій до засудженого ОСОБА_4 з приводу спричинення їй моральної шкоди, що також свідчить про безпідставність її апеляції в цій частині.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання засудженому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння , а також пом’якшуючі покарання обставини, а саме: що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, його позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, наявність на утримання двох неповнолітніх дітей, яких він виховує самостійно без їх матері; його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Також судом враховано, що на даний час ОСОБА_4 не проживає однією сім’єю із співмешканкою та її дітьми.
Крім того, відповідно до акту амбулаторної судово - психологічної експертизи № 48 від 07.07.2009 р. в ідсутність обізнаності ОСОБА_5 в питаннях сексу і нездатність вірно зрозуміти наміри винного з причини малого життєвого досвіду, який дозволив би зробити висновок про його мотиви і цілі, враховуючи інтелектуальний і особовий рівень розвитку, появу знань відносно статевих відносин, дозволяє вказувати на нерозуміння потерпілої характеру і значення скоюваних з нею дій через свій малолітній вік. Не дивлячись на те, що в матеріалах кримінальної справи є інформація про те, що вона відштовхувала його, викручувалася, відпиралася і т.п., це означає, що вона чинила опір насильству (на що здатна через свої можливості і зовсім маленька дитина), але не сексуальному насильству зі всіма витікаючими наслідками.
Беручи до уваги відсутність спричинення малолітній потерпілій психологічної травми, а також враховане судом, колегія суддів находить, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_4 без відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов’язків, з числа передбачених ст. 76 КК України.
З огляду на викладене, підстави для скасування вироку відсутні, а тому апеляція потерпілої не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію представника потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Головуючий:
Судді: