Справа  № 11 –  49/10 р.                                        Категорія ст. 286 ч. 2 КК України

Головуючий 1 інстанції                                       суддя Літвіненко Т.Я.

Доповідач апеляційної інстанції                      суддя Гребенюк В.І.

                                                     В И Р О К

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня  2010 року      Колегія суддів судової палати у кримінальних

                                         справах апеляційного суду  Миколаївської

                                         області  в складі:    

                          Головуючого:                            Хоміка І.М.

                          Суддів:                                        Значок І.С.

                                                                                Гребенюк В.І.

                          при секретарі                            Захарченко О.В.

                          За участю: прокурора             Максимишина О.Л.

                                              захисників              ОСОБА_2,  ОСОБА_3

                                              засуджених            ОСОБА_4

                                                                                ОСОБА_5

        розглянула   у відкритому  судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну  справу  за  апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Первомайськ ого міськрайонного суду Миколаївської області  від 19 жовтня 2009 року , яким

        ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Первомайська Миколаївської області, українець, громадянин України, що має середню освіту, приватний підприємець, розлучений, що має на утриманні неповнолітню доньку                   ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого АДРЕСА_1,  раніше не судимий ; -

        - засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,    з покладанням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

        ОСОБА_4,    ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Первомайська Миколаївської області,      українець, громадянин України,  з середньою освітою, непрацюючий, одружений,   проживаючий  АДРЕСА_2,  раніше не судимий; -

        - засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,    з покладанням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації                              в кримінально - виконавчій інспекції відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1                     ст. 76 КК України.

        Постановлено стягнути:

        - з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди 1 633,21 грн.

        - з засудженого ОСОБА_4:  

        - на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди 10 633,21 грн.;

        - на користь потерпілої ОСОБА_7 10 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4:

        - на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди по 2270 грн. з кожного;

        - на користь потерпілої ОСОБА_7 по 10 000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди,  завданої її неповнолітній дитині ОСОБА_9;

        - на користь потерпілої ОСОБА_6 по 10 000 грн. з кожного на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - на користь потерпілої ОСОБА_8 по 5 000 грн. з кожного на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні по 732,30 грн.  з кожного.

        Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_10 - тяжке тілесне ушкодження, яке потягло його смерть, за таких обставин.  

        27.04.2008 р. о 20.00 год. водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat 2/0» д/н НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_11, рухався в умовах нормальної видимості у світлий час доби по сухій проїжджій частині вул. Одеської в м. Первомайську Миколаївської області, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, з боку центра міста в напрямку вул. Коротченка зі швидкістю приблизно 140 км./год. з проїздом нерегульованого Т - подібного перехрестя вулиць Одеської та  Нової,   яке розташоване з правого боку по ходу його руху.

        В цей час у зустрічному для автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» напрямку з боку вул. Коротченка в м. Первомайську в напрямку до центра м. Первомайська зі швидкістю приблизно 40 - 60 км./год. рухався технічно несправний, але в робочому стані, автомобіль                   НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності  ОСОБА_12, під керуванням ОСОБА_4 на підставі довіреності.

        Водію автомобіля НОМЕР_3 необхідно було в районі Т - подібного нерегульованого перехрестя вулиць Одеської та  Нової, розташованого ліворуч по ходу його руху, здійснити поворот ліворуч на вул.  Нову.

        Під час проїзду нерегульованого Т - подібного перехрестя водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.4 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалась, та її зміни; рухаючись в межах населеного пункту перевищив максимальну дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги в                60 км./год. і рухався зі швидкістю 140 км./год.,  та мав можливість заздалегідь бачити, що попереду на зустрічній для його руху смузі дороги здійснює поворот ліворуч автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого для його руху вперед виникла реальна небезпека.

        Однак, водій ОСОБА_5 своєчасно не знизив швидкість свого руху аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті перевищення швидкості руху не зміг зупинити автомобіль до лінії руху автомобіля ВАЗ - 2105, хоча при максимальній швидкості руху, яка дозволена,  відбувся би безпечний роз’їзд транспортних засобів.

        В свою чергу водій автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_4 в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.13 ПДР України виявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалась, та її зміни, заздалегідь побачивши, що по зустрічній для його руху смузі дороги до нерегульованого Т - подібного перехрестя наближається автомобіль «Volkswagen Passat 2/0» під керуванням ОСОБА_5, який являвся перешкодою для його маневру - повороту ліворуч; не переконався у безпеці вказаного маневру, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, який рухався по рівнозначній дорозі та мав перевагу в русі, хоча міг та повинен був це зробити; став здійснювати маневр повороту ліворуч. Внаслідок цього автомобіль «Volkswagen Passat 2/0» своєю передньою частиною зіткнувся з правою передньою частиною автомобіля ВАЗ - 2105.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди наступила смерть пасажира автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_10, а пасажирці - потерпілій ОСОБА_8 - були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров’я.

        В апеляції  прокурор, який брав участь у розгляді справи                 судом першої інстанції, просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України злочину та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі; із застосуванням                        ст. 75 КК України - звільнити від покарання ОСОБА_5 з іспитовим строком на один рік, ОСОБА_4 - на два роки з покладенням на кожного з них передбачених п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік кожного.

        Вважає призначене судом покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особам засуджених.

        Посилається на те, що дії водія ОСОБА_4 перед ДТП не відповідали вимогам п. п. 10.1, 16.13 ПДР України та знаходяться у причинному зв’язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди.

        Твердить, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скоїли злочин пов’язаний з керуванням транспортними засобами, тяжкий по своїм наслідкам, що призвело до загибелі ОСОБА_10  та спричиненні тілесних  ушкоджень ОСОБА_8 і це, на думку прокурора,       свідчить про злісний     характер порушення правил дорожнього руху, а отже про підвищену суспільну небезпечність засуджених осіб.

        Зазначає, що при призначенні покарання суд  визнав не доцільним призначення засудженим  додаткової  міри покарання  у  вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, чим, на думку апелянта, суд не прийняв усіх реальних заходів до позбавлення   ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливості злісно порушувати Правила дорожнього руху в подальшому.

        В запереченнях на апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок - без змін.

        Заслухавши    доповідача,    прокурора    Максимишина О.Л. на підтримку апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та  про скасування вироку з постановленням нового вироку з призначенням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення кожного з них права керувати транспортними засобами строком на 1 рік; заперечення засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4  а також їх захисників ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 проти апеляції прокурора; вивчивши матеріали  кримінальної  справи та додатково надані захисником ОСОБА_2 матеріали,  обговоривши  доводи  апеляції,   колегія  суддів  вважає її підлягаючою задоволенню з таких підстав.

        Оцінивши перевірені докази, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  у  порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_10 - тяжке тілесне ушкодження, яке потягло його смерть; вірно кваліфікувавши дії засуджених за ч. 2  ст. 286  КК України.

        Фактичні обставини справи та правильність юридичної кваліфікації дій засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4    апелянтом не оспорюються.

        Разом з тим, при призначенні покарання засудженим                   ОСОБА_5 та ОСОБА_4,  суд порушив вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, та п. п. 2, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від  24 жовтня 2003 року із змінами та доповненнями від 10 грудня 2004 року та  від 12 червня 2009 року № 14 «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо необхідності належного мотивування у вироку висновків суду з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, та обговорення при постановленні вироку питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

        Засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, санкція якої крім основного покарання у виді позбавлення волі також передбачає  додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, вказане додаткове покарання не призначено і мотиви його не призначення у вироку суду першої інстанції відсутні.

        Так, суд при призначенні послався на вчинення засудженими                ОСОБА_5 та ОСОБА_4 даного злочину з необережності, але взагалі не взяв до уваги і не врахував тяжкість вчиненого злочину, а також того, що вчинений ними злочин стався саме через грубе порушення кожним з них Правил дорожнього руху, внаслідок чого наступила смерть пасажира ОСОБА_10, а пасажирці - потерпілій ОСОБА_8 - спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров’я.

        Також суд, хоча і зазначив про це у вироку, але  не взяв до уваги допущені ОСОБА_4 порушення п. п. 31.4.5. «а», 31.4.1. «в» Правил дорожнього руху України щодо надмірного зносу   протектора шин  передніх коліс та замаслювання гальмівних механізмів задніх коліс, внаслідок просочування гальмівної рідини з сполучень «поршні - порожнина робочого циліндра» та заборони експлуатації транспортного засобу з такими несправностями, про одну з яких він знав, а друга повинна була ним  виявленою, оскільки її видно при звичайному огляді автомобілю при щоденному ТО.

        І хоча ці порушення Правил дорожнього руху не знаходяться у причинному зв’язку з вказаною дорожньо – транспортною пригодою, однак це характеризує засудженого ОСОБА_4 як водія, який допускає грубі порушення вищезазначених Правил.

        Суд першої інстанції також залишив поза увагою перевищення ОСОБА_5 безпосередньо перед настанням ДТП більш ніж втричі максимально допустиму швидкість на цій ділянці дороги.

        Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою факти неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 тричі - протягом  2007 року та у лютому 2008 року, а ОСОБА_5 – у квітні 2008 року (а. с. 280, 279 відповідно), що також характеризує засуджених як водіїв, що допускають порушення Правил дорожнього руху.

        Таким чином, з огляду на наведені  вищезазначені обставини та з урахуванням наслідків ДТП, є явно несправедливим призначене обом засудженим покарання внаслідок незастосування при  цьому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

        Тому є обґрунтованими доводи апеляції прокурора про необхідність призначення обом засудженим даного додаткового покарання.

        На підставі вище викладеного, вирок суду у відношенні               ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягає скасуванню в частині, призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у зв’язку з необхідністю призначення додаткового покарання, передбаченого           ч. 2 ст. 286 КК України, з постановленням нового вироку.

        Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А :

        Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  задовольнити.

        Вирок Первомайськ ого міськрайонного суду Миколаївської області  від 19 жовтня 2009 року  відносно ОСОБА_5  та ОСОБА_4 скасувати частково – в частині призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України покарання без позбавлення права керування транспортними засобами .

        Призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

        Вважати ОСОБА_5 звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1                          ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з’являтися для реєстрації  в   кримінально - виконавчій інспекції.

        Призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік і вважати його засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

        Вважати ОСОБА_4 звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації                             в кримінально - виконавчій інспекції відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1                ст. 76 КК України.

        В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

        Вирок апеляційного суду може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України через апеляційний суд Миколаївської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

                 Головуючий:

                 Судді: