Справа  № 11 –  49/10 р.                                        Категорія ст. 286 ч. 2 КК України

Головуючий 1 інстанції                                       суддя Літвіненко Т.Я.

Доповідач апеляційної інстанції                      суддя Гребенюк В.І.

                                                     У Х В А Л А

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня  2010 року      Колегія суддів судової палати у кримінальних

                                         справах апеляційного суду  Миколаївської

                                         області  в складі:    

                          Головуючого:                            Хоміка І.М.

                          Суддів:                                        Значок І.С.

                                                                                Гребенюк В.І.

                          при секретарі                            Захарченко О.В.

                          За участю: прокурора             Максимишина О.Л.

                                              захисників              ОСОБА_2,  ОСОБА_3

                                              засуджених            ОСОБА_4

                                                                                ОСОБА_5

        розглянула   у відкритому  судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну  справу  за  апеляцією засудженого  ОСОБА_4 на вирок Первомайськ ого міськрайонного суду Миколаївської області  від 19 жовтня 2009 року , яким

        ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Первомайська Миколаївської області, українець, громадянин України, що має середню освіту, приватний підприємець, розлучений, що має на утриманні неповнолітню доньку                   ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого АДРЕСА_1,  раніше не судимий ; -

        - засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,    з покладанням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації                              в кримінально - виконавчу інспекцію відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1                     ст. 76 КК України.

        ОСОБА_4,    ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Первомайська Миколаївської області,      українець, громадянин України,  з середньою освітою, непрацюючий, одружений,   проживаючий  АДРЕСА_2,  раніше не судимий; -

        - засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,    з покладанням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися для реєстрації                              в кримінально - виконавчу інспекцію відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1                     ст. 76 КК України.

        Постановлено стягнути:

        - з засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди 1 633,21 грн.

        - з засудженого ОСОБА_4:  

        - на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди 10 633,21 грн.;

        - на користь потерпілої ОСОБА_7 10 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4:

        - на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування майнової шкоди по 2270 грн. з кожного;

        - на користь потерпілої ОСОБА_7 по 10 000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди,  завданої її неповнолітній дитині ОСОБА_9;

        - на користь потерпілої ОСОБА_6 по 10 000 грн. з кожного на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - на користь потерпілої ОСОБА_8 по 5 000 грн. з кожного на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

        - на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні по 732,30 грн.  з кожного.

        Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_10 - тяжке тілесне ушкодження, яке потягло його смерть, за таких обставин.  

        27.04.2008 р. о 20.00 год. водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat 2/0» д/н НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_11, рухався в умовах нормальної видимості у світлий час доби по сухій проїжджій частині вул. Одеської в м. Первомайську Миколаївської області, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку, з боку центра міста в напрямку вул. Коротченка зі швидкістю приблизно 140 км./год. з проїздом нерегульованого Т - подібного перехрестя вулиць Одеської та  Нової,   яке розташоване з правого боку по ходу його руху.

        В цей час у зустрічному для автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» напрямку з боку вул. Коротченка в м. Первомайську в напрямку до центра м. Первомайська зі швидкістю приблизно 40 - 60 км./год. рухався технічно несправний, але в робочому стані, автомобіль                   НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності  ОСОБА_12, під керуванням ОСОБА_4. на підставі довіреності.

        Водію автомобіля НОМЕР_2 необхідно було в районі Т - подібного нерегульованого перехрестя вулиць Одеської та  Нової, розташованого ліворуч по ходу його руху, здійснити поворот ліворуч на вул.  Нову.

        Під час проїзду нерегульованого Т - подібного перехрестя водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.4 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалась, та її зміни; рухаючись в межах населеного пункту перевищив максимальну дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги в                60 км./год. і рухався зі швидкістю 140 км./год.,  та мав можливість заздалегідь бачити, що попереду на зустрічній для його руху смузі дороги здійснює поворот ліворуч автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого для його руху вперед виникла реальна небезпека.

        Однак, водій ОСОБА_5 своєчасно не знизив швидкість свого руху аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті перевищення швидкості руху не зміг зупинити автомобіль до лінії руху автомобіля ВАЗ - 2105, хоча при максимальній швидкості руху, яка дозволена,  відбувся би безпечний роз’їзд транспортних засобів.

        В свою чергу водій автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_4 в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 16.13 ПДР України виявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалась, та її зміни, заздалегідь побачивши, що по зустрічній для його руху смузі дороги до нерегульованого Т - подібного перехрестя наближається автомобіль «Volkswagen Passat 2/0» під керуванням ОСОБА_5, який являвся перешкодою для його маневру - повороту ліворуч; не переконався у безпеці вказаного маневру, не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, який рухався по рівнозначній дорозі та мав перевагу в русі, хоча міг та повинен був це зробити; став здійснювати маневр повороту ліворуч. Внаслідок цього автомобіль «Volkswagen Passat 2/0» своєю передньою частиною зіткнувся з правою передньою частиною автомобіля ВАЗ - 2105.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди наступила смерть пасажира автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_10, а пасажирці - потерпілій ОСОБА_8 - були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров’я.

        В апеляції  засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати через однобічність та неповноту судового слідства, а також через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а кримінальну справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

        Вважає, що вирок постановлений з порушеннями п. п. 1, 2, 5 ч. 1                 ст. 367  Кримінально - процесуального кодексу України; що судом прийняті до уваги одні докази і відкинуті інші без обґрунтування цього у вироку; а також, що в мотивувальній частині вироку судом допущені протиріччя.

        Заперечує винність у вчиненні інкримінованого йому злочину, посилаючись на те, що відстань у 150 м., з якої він помітив зустрічний автомобіль і почав маневр повороту, достатня для безпечного роз’їзду.

        Посилається на те, що твердження суду  у вироку щодо того, що при допустимій у місті швидкості руху автомобіля «Volkswagen» під керуванням водія ОСОБА_5, автомобілі роз’їхалися б не створюючи небезпеки один для одного, побудоване на вірному висновку експерта ОСОБА_13 і потребує, на думку засудженого,   висновку про відсутність складу злочину в його діях за таких умов. А тому вважає  є диною причиною ДТП швидкість автомобіля «Volkswagen», яка втричі перевищувала дозволену.

        Наводить міркування щодо виконання маневру повороту ліворуч і інших правил дорожнього руху та щодо права кожного учасника дорожнього руху розраховувати на виконання цих Правил іншими учасниками, і твердить, що міг зорієнтуватися правильно тільки за умов законної поведінки другого водія, що рухався назустріч.

        Зазначає, що судом не взято до уваги свідчення очевидця           ОСОБА_14 та потерпілої ОСОБА_8 щодо наявності другого автомобіля - темного джипу - на його смузі руху йому назустріч; в зв’язку з цим твердить, що зупинившись на своїй смузі руху, пропускаючи «Volkswagen», він зіткнувся б з багатотонним джипом, що нісся з однаковою з «Volkswagen» швидкістю, що потягло б  ще більш трагічні наслідки.

        Також посилається на неврахування судом п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

        Твердить, що   під час судового слідства підтвердив факт зіткнення на зустрічній для нього смузі руху і пояснив, що на момент показань на досудовому слідстві погано пам’ятав події того дня через тяжкий стан здоров’я.

        Вважає некомпетентними експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , а висновки експертів № 5772 від 10.09.2008 року та              № 1/248 від 20.10.2008 року такими, що не відповідають обставинам справи. Допит експертів судом вважає формальним.

        Також посилається на безпідставне відхилення судом клопотань його захисника та потерпілої ОСОБА_8 про проведення повторних експертизи у зв’язку з суперечливістю та необ’єктивністю проведених експертиз.

        Твердить, що всупереч доручення суду в порядку ст. 315 - 1 КПК України про ВООП з потерпілою ОСОБА_8, відтворення обстановки та обставин події з нею так і не проводилося.

Посилаючись на протиріччя мотивувальної частини вироку зазначає про  наведення у  вироку обґрунтування порушення ним               п. п. 31.4.5, 31.4.1 «в» ПДР та водночас про  те, що його автомобіль був у робочому стані. Твердить про відсутність доказів того, що ці порушення були в причинному зв’язку з ДТП.

        Вважає недостовірними показання слідчого Комарова О.В. в судовому засіданні про відсутність очевидців при наявності очевидця, який з’явився в судовому слідстві і дав показання на цій стадії процесу.

       Твердить про невідповідність схеми ДТП фотографіям.

        Крім того, твердить про упередженість  ставлення суду щодо нього, посилаючись на визначення судом іспитового строку в два роки при звільненні його від відбування покарання з випробуванням, в той час, як ОСОБА_5 іспитовий строк призначений в один рік.

        Також просить про проведення судового слідства, під час якого допитати його, засудженого ОСОБА_5, потерпілу ОСОБА_8, свідка ОСОБА_14, експертів -ОСОБА_15 та ОСОБА_13, дослідити матеріали справи у повному обсязі.

        В запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, твердить про законність та обґрунтованість вироку в частині доведення вини засудженого ОСОБА_4

        В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_5 просить зазначену апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін, посилаючись на законність вироку суду та їх спільну з засудженим ОСОБА_4 вину у вчиненні ДТП та інкримінованого їм злочину.

        Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_4   та його захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляції, заперечення засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 проти  апеляції, думку прокурора Максимишина О.Л. про  законність вироку суду                 та залишення  його без змін, перевіривши матеріали справи та додатково надані захисником ОСОБА_2 матеріали, обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з таких підстав.    

        Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, відповідає дослідженим судом доказам, аналіз яких наведений у вироку.

        Доводи апелянта ОСОБА_4 про не винність у вчиненні інкримінованого йому злочину  є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі  обставинам.      

        З вироку видно, що суд дав оцінку аналогічним твердженням  засудженого та його захисника ОСОБА_3 і вказав, що                   ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть пасажира автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_10, а пасажирові - потерпілій ОСОБА_8 - були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров’я, пославшись на зібрані по справі докази.

        Так, мотивуючи висновки про винність засудженого                    ОСОБА_4  у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання засуджених, потерпілих, свідків , на протокол огляду місця події, акти медичного обстеження, протоколи ВОМП, висновки експертиз, тощо.

        Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 27.04.2008 р. приблизно о 20.00 год. керував автомобілем «Volkswagen Passat 2/0» д/н НОМЕР_1  і рухався по вул. Одеській в напрямку вул. Коротченка з пасажиркою - знайомою ОСОБА_16 Вони поспішали і тому він рухався зі швидкість близько 140 км./год. Видимість була хороша, зустрічних автомобілів не було. Проїхавши світлофор на зелений мерехтливий сигнал світлофору, побачив автомобіль ВАЗ – 2105, що рухався у зустрічному напрямку. Коли під’їжджав до перехрестя вулиць Одеської та Нової, вказаний автомобіль раптово став здійснювати поворот ліворуч на вул. Нову, а тому не встиг загальмувати і автомобілі зіткнулися. Отямився в своєму автомобілі, побачивши, що він (автомобіль) зіткнувся з деревом на узбіччі дороги. Сам був у шоковому стані і, вийшовши з автомобіля, зупинив  автомобіль   під  керуванням  знайомого  та   поїхав   за   батьком, разом з яким повернувся на місце ДТП. Коли працівники міліції проводили огляд місця події, був присутній. Погоджувався і погоджується зі складеною схемою ДТП.

        Засуджений ОСОБА_4  суду пояснив, що 27.04.2008 р. близько 19.00 год. він як водій таксі перевозив раніше знайомих йому ОСОБА_10 та ОСОБА_8, рухаючись по вул. Одеській з боку вул. Коротченка. Йому було необхідно повернути ліворуч на                    вул. Нову. Під’їжджаючи до вказаного перехрестя, скинув швидкість і пропустив автомобіль світлого кольору. Як тільки розминувся з цим автомобілем, подивився у дзеркало заднього виду і побачив червоний сигнал світлофору. Піддав газу і почав здійснювати поворот ліворуч. Коли його автомобіль був на смузі зустрічного руху, побачив два автомобіля з включеними фарами. Відбулося зіткнення. Тому вважає, що правил дорожнього руху він не порушував, а отже ДТП сталось не з не його вини, а з вини ОСОБА_5

        Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 27.04.2008 року близько 21.00 год. від батька ОСОБА_8   дізналася про те, що її чоловік ОСОБА_10 потрапив в аварію і його відвезли до лікарні. Отримала від засудженого ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 100 грн.

        Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що  27.04.2008 року близько 21.00 год. від зятя дізналася про ДТП з її сином         ОСОБА_10, який у тяжкому стані знаходився у лікарні, а невдовзі помер . Від засудженого ОСОБА_5 на другий день в рахунок відшкодування майнової шкоди отримала 9 000 грн.

        Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 27.04.2008 року їхала в якості пасажира разом з кумом ОСОБА_10 в автомобілі ВАЗ - 2105 під керуванням ОСОБА_4 Сиділа на задньому  сидінні за водієм, крутилася та вертілася, розмовляючи по мобільному телефону  та з ОСОБА_10 Вони мали намір заїхати до магазину «Вот Так», оскільки це було потрібно ОСОБА_10                    При завершенні водієм ОСОБА_4 маневру повороту на відстані 100 – 150 м. побачила автомобіль «іномарку», що рухався із включеним світлом фар. Визначити його швидкість не могла. Потім відбулося зіткнення, чого вона не пам’ятає, а  отямившись, подзвонила своєму батькові, а згодом її забрали до лікарні після того, як швидка допомога відвезла до лікарні ОСОБА_10

        Свідок  ОСОБА_16 суду пояснила, що 27.04.2008 року вона їхала в якості пасажира в автомобілі «Volkswagen Passat 2/0» під керуванням ОСОБА_5, який був у  тверезому стані. Дорога була вільною. На дорогу не дивилася, займаючись своїм телефоном.  Потім біля  магазину «Вот Так» відбулось зіткнення, від якого їх автомобіль занесло і він вдарився в дерево. Спрацювали подушки безпеки і тілесних ушкоджень вона не отримала.

        Із досліджених судом показань свідка ОСОБА_17  вбачається, що  ввечері 27.04.2008 року вона була на добовій зміні в ВАТ «Зигзаг удачі» і звернула увагу, що по своїй смузі руху в напрямку                         вул. Коротченка на дуже великій швидкості проїхав автомобіль – «іномарка» темного кольору, і через якусь мить почула сильний удар і побачила два людських тіла, які пролетіли над кіоском «Кури – гриль» по вул. Одеській. Відразу пішла подивитися і побачила два розбитих автомобіля на смузі руху, що веде до центру міста. При цьому іномарка знаходилася на узбіччі (т. 1 а. с. 173 – 174).

        Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які були понятими при складанні протоколу огляду місця дорожньо -  транспортної події в судовому засіданні пояснили,  що були запрошені працівниками міліції  як поняті при проведенні  огляду місця ДТП та складання схеми до протоколу. Всі заміри проводились в їх присутності, місце знаходження автомобілів та будь - яких деталей і фрагментів автомобілів ніхто не змінював. Підтвердили, що на схемі все зображено вірно.

        Свідок  ОСОБА_20 суду пояснив, що в той день чергував у слідчо – оперативній групі Первомайського МВ УМВС, в складі якої виїжджав на місце ДТП. Опитував працівників магазину «Вот Так», які чули звук зіткнення, та робив дворовий обхід. Ніхто з присутніх не говорив ані про якийсь третій автомобіль, ані про сигнал світлофору, на який проїхав ОСОБА_5, ані про зміну місця розташування автомобіля ВАЗ. Місце розташування автомобілю ВАЗ не змінювалося. Поняті були запрошені з числа присутніх на місці ДТП людей.  

        Показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18,  ОСОБА_19 та ОСОБА_20 в частині місця ДТП, розташування автомобілів після зіткнення узгоджуються з  даними протоколу огляду місця ДТП від 27.04.2008 року зі схемою та фототаблицею до нього, згідно яких місцем ДТП  (зіткнення) є проїзна частина перехрестя біля будинку             № 76 по вул. Одеській в м. Первомайську,  де знаходилися пошкоджені автомобілі «ВАЗ – 2105» – на проїжджій частині, «Volkswagen Passat 2/0» –  на узбіччі біля дерева, а також осипи пластмаси та скла в межах проїжджої частини (т. 1 а. с.  4 - 8, 9, 10 - 17 ).

        Із даних протоколів огляду транспортних засобів від 27.04.2008 р. вбачається, що внаслідок зіткнення автомобілі ВАЗ - 2105 реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Volkswagen Passat 2/0» реєстраційний  номер   НОМЕР_1  були пошкоджені (т. 1 а. с. 18,                    19), що також узгоджується з показаннями вищезазначених свідків та засудженого ОСОБА_5  

        Показання засуджених та свідків в частині тверезого стану        ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час ДТП узгоджуються з даними акту хіміко - токсикологічного обстеження № 2772 від 06.05.2008 р. та протоколу медичного обстеження № 537 від  27.04.2008 р. щодо  ОСОБА_5;  акту хіміко - токсикологічного обстеження № 2778 від 06.05.2008 р. щодо   ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_5 та  ОСОБА_4 27.04.2008 р. були тверезі  (т. 1 а. с. 35, 32, 31 відповідно).

        Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин                події від 17.06.2008 року за участю ОСОБА_5, місце зіткнення знаходилось на проїзній частині вул. Одеській на смузі руху в напрямку вул. Коротченка на відстані 8,3 м. від початку перехрестя вулиць Одеської та Нової та 1,4 м. від краю проїзної частини; автомобіль ВАЗ - 2105 в день ДТП до моменту контактування подолав дугу довжиною 9,4 м. за 1,0 с. (т. 1  а. с. 180 - 184).

Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин події від 17.06.2008 року за участю потерпілої ОСОБА_8, остання вказала місцем зіткнення місце на смузі руху в напрямку                               вул. Коротченка на відстані 1 м. від початку перехрестя вулиць Одеської та Нової при інтервалі 0,1 м. від краю проїзної частини; автомобіль ВАЗ - 2105 в день ДТП до моменту контактування подолав дугу довжиною 8,5 м. за 2,4 с. (т. 1 а. с. 185 - 188).

        Показання потерпілих  та  свідків  в частині отримання потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_21 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень,  узгоджуються з даними     висновків судово - медичної експертизи № 216 від 10.06.2008 р., згідно яких причиною смерті ОСОБА_10 є відкритий перелом кісток зводу та основи черепу, субарахноідальні крововиливи. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися при зіткненні двох легкових автомобілів з наступним інерційним рухом потерпілого в салоні автомобіля та ударом об частини салону автомобіля та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення; а також з даними   висновків судово - медичної експертизи № 637 - м від 01.07.2008 р., згідно яких у ОСОБА_8 виявлені: струс головного мозку, множинні садна, забійні рани обличчя, забій грудної клітини, перелом лівої зовнішньої лодижки. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися під час ДТП та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягли довготривалий розлад здоров’я (т. 1 а. с.  88 – 91, 110) .

        Відповідно до даних висновків судової транспортно - трасологічної експертизи № 3952 від  08.09.2008 р. місце                      зіткнення транспортних засобів розташоване в смузі руху               автомобіля «Volkswagen Passat 2/0»  на вул. Одеській в напрямку    вул. Коротченка в районі перехрестя з вул.  Новою і первинне контактування відбулося лівої передньої частини автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» і правої передньої частини автомобіля                  ВАЗ - 2105 (т.1 а. с. 73 - 87).

        Згідно з даними висновку судової авто - технічної експертизи № 3950 від 03.09.2008 р. ходова частина автомобілю ВАЗ - 2105 д/н НОМЕР_2 знаходилася у несправному стані, який полягав у надмірному зносі протектора шин передніх коліс. Вказані несправності виникли задовго до ДТП та могли бути виявлені водієм під час огляду автомобіля.

        В той же час, ходова частина на момент ДТП перебувала в робочому стані та дозволяла водію здійснювати рух та не мала несправностей, які могли б призвести до раптового уводу автомобіля в сторону від напрямку руху,  який було обрано.

        Гальмівна система вказаного автомобіля ВАЗ - 2105 також перебувала у несправному стані, що полягало у замаслюванні гальмівних механізмів задніх коліс, внаслідок просочування гальмівної рідини в сполученні «поршні - порожнина робочого циліндра», яке виникло задовго до настання ДТП та призводило до зниження ефективності гальмування автомобіля. Вказана несправність об’єктивно проявлялась по замаслюванню поверхні щитів колісних гальмівних механізмів та могла бути виявлена водієм при візуальному огляді. Крім того, про обізнаність водія про наявність вказаної несправності гальмівної системи автомобіля свідчить наявність неповного балону з гальмівною рідиною в моторному відсіку автомобіля.

        Однак до моменту ДТП гальмівна система автомобіля дозволяла знижувати швидкість автомобілю з ефективністю, яка водію була відома, аж до зупинки; не мала несправностей, які б могли призвести до раптового уводу автомобіля в сторону від напрямку руху, який було обрано,   або до раптової відмови гальмівної системи.

        Відповідно до п. п. 31.4.5. (а), 31.4, 31.4.1 (в) ПДР України експлуатація автомобіля із встановленим станом протектора шин передніх коліс та гальмівної системи заборонена (т. 1 а. с. 60 - 65).

        Відповідно до даних висновку комплексної транспортно - трасологічної та судово - автотехнічної експертизи № 5772 від 10.09.2008 р. пояснення ОСОБА_4 про те, що зіткнення транспортних засовів відбулось на смузі його руху з технічної точки зору не відповідають фактичним обставинам, зафіксованих працівниками міліції на місці ДТП та відображених в матеріалах справи, а також результатам досліджень, проведених на підставі сукупного аналізу пошкоджень транспортних засобів та інформації на місці ДТП,  які відображені в матеріалах справи.

        Водій автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» д/н НОМЕР_1 в населеному пункті повинен був рухатись зі швидкістю не більше               60 км./год. та, під’їжджаючи до ділянки дороги, на якій встановлений дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км./год.», повинен був знизити швидкість до 40 км./год., а тому його дії не відповідали вимогам п. 12.4,   12.9   (б)  ПДР України.

        З моменту виникнення небезпеки - моменту початку виконання повороту ліворуч водієм автомобіля ВАЗ - 2105, водію автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» необхідно було керуватись вимогами п. 12.3 ПДР України щодо прийняття заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

        За умов, вказаних водієм ОСОБА_5, він міг не мати технічної можливості запобігти зіткненню за умови руху автомобіля зі швидкістю, яка допустима в місці ДТП, оскільки відстань, яка необхідна для зупинки автомобіля в місці ДТП, більше відстані, яку мав водій для зупинки автомобіля. За таких умов в діях водія автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» не вбачається невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України та його дії могли не знаходиться у причинному зв’язку з наслідками ДТП,  що настали.

За умов, які вказала потерпіла ОСОБА_8, водій автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» міг мати технічну можливість запобігти зіткненню при умові руху автомобіля з допустимою в місці ДТП швидкістю. За таких умов дії водія автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» могли знаходитись у причинному зв’язку з наслідками ДТП, що настали.

        За умов, вказаних водієм ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_8, водій автомобіля ВАЗ - 2105, маючи намір здійснити поворот ліворуч на перехресті, повинен був керуватись вимогами               п. п. 10.1, 16.13 ПДР України, а тому дії водія автомобіля ВАЗ - 2105 не відповідали вказаним пунктам ПДР України та знаходяться в причинному зв’язку з ДТП. (т. 1 а. с. 195 - 205).

        В судовому засіданні експерт   ОСОБА_22 підтвердив свої                     висновки в частині того, що контактування автомобілів сталося в межах проїжджої частини на смузі руху автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» та невідповідність пояснень ОСОБА_4 з технічної точки зору з огляду на фактичні обставини, зафіксованих працівниками міліції на місці ДТП та відображених в матеріалах справи (т. 2 а. с. 201 із звороту – 202) .

        Зауважень на протокол судового засідання у встановленому законом порядку від засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 не надходило.

        Пояснення експерта ОСОБА_15 в сукупності із зафіксованими фактичними обставинами на місці ДТП та даними висновків вказаних експертиз спростовує твердження засудженого  ОСОБА_4 щодо контактування автомобілів на смузі руху його автомобіля.

        Також безпідставними є доводи апеляції засудженого                 ОСОБА_4 щодо протиріч в мотивувальній частині вироку відносно виявлених несправностей його автомобіля і в той же час про робочий стан цього ж автомобіля, оскільки поняття «несправність» та «неробочий стан» не є тотожними.

        Експерт у своєму висновку і вказав це, посилаючись на несправності, з якими заборонена експлуатація транспортних                засобів, відповідно до п. п. 31.4.5. (а), 31.4, 31.4.1 (в) ПДР України,                      але ж водій ОСОБА_4, в порушення вказаних вимог                           ПДР України, таки експлуатував свій транспортний засіб,                     оскільки той був саме у робочому стані, хоча і достовірно знав  про ці несправності, про що пояснив суду, як вбачається з протоколу судового  засідання (т. 2 а. с. 192).

        Також експерт у своєму висновку зазначив і про відсутність причинного зв’язку цих порушень (пов’язаних з несправностями транспортного засобу) з настанням ДТП, а тому доводи апеляції засудженого в цій частині є безпідставними.

        В той же час експерт вказав, що водієм ОСОБА_4 були допущені і інші порушення ПДР, не пов’язані з несправностями транспортного засобу, а саме: п. п. 10.1, 16.13 ПДР України, які саме і знаходяться у причинному зв’язку з настанням ДТП.

        Згідно з даними висновку  додаткової автотехнічної експертизи  № 1/248 від 20.10.2008 р. в дорожній ситуації, наведеній водієм автомобіля «Volkswagen Passat 2/0» ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_8, водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти ДТП при дотриманні ним вимог п. 12.4. ПДР України та з технічної точки зору невідповідність його дій вказаним вимогам ПДР знаходяться у причинному зв’язку з настанням ДТП.

        Невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. п.10.1,                16.13 ПДР України з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з настанням ДТП   (т.1 а. с. 217 - 221).

        Експерт ОСОБА_13 в судовому засіданні підтримав свій висновок та пояснив, що обидва водії повинні були дотримуватися вимог ПДР і тільки за такої умови  вони б могли безпечно роз’їхатися.  

        Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги показання свідка                 ОСОБА_14, вмотивувавши своє рішення, однак у вироку припустився друкарської помилки, зазначивши при цьому прізвище свідка                ОСОБА_19, хоча і вказав, що цей свідок був допитаний за клопотанням захисника  ОСОБА_3  

        А з протоколу судового засідання вбачається, що захисник                ОСОБА_3 01.06.2009 р. просив про допит саме свідка ОСОБА_14, а про допит свідка ОСОБА_19 01.06.2009 р. заявляв клопотання прокурор (т. 2 а. с. 195, 197).

        Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання саме свідка ОСОБА_14, давши їм належну оцінку і вірно зазначивши, що твердження даного свідка та аналогічні твердження ОСОБА_4 щодо руху в зустрічному йому напрямку на обох смугах дорожнього руху (в тому числі і на його смузі) двох автомобілів зі швидкістю близько 150 км./год. безпідставні, оскільки вони суперечать поясненням слідчого Комарова О.В. щодо відсутності очевидців ДТП та відсутності будь - якого іншого автомобіля крім «Volkswagen Passat 2/0» та ВАЗ – 2105, оскільки ніхто  з опитаних осіб окрім цих двох автомобілів інших автомобілів не бачив.

        А крім того, пояснення свідка ОСОБА_14, як і доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 в цій частині суперечать всім матеріалам справи, в тому числі і показанням потерпілої ОСОБА_8, яка безпосередньо перед зіткненням бачила тільки один автомобіль – іномарку з включеними фарами;  показанням свідка ОСОБА_17, пояснення у якої були відібрані в день  ДТП – 27.04.2007 р. та яка була допитана 22.05.2008 р. щодо тільки одного автомобіля – «іномарки» темного кольору, що проїхав на дуже великій швидкості по своїй смузі в напрямку вул. Коротченка безпосередньо перед ДТП; показанням свідка ОСОБА_20  щодо опитування ним особисто працівників магазину «Вот Так»,  які чули звук зіткнення, та робив дворовий обхід в частині того, що  ніхто з присутніх не говорив про якийсь третій автомобіль; показанням свідків - понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19, присутніх при  складанні протоколу огляду місця ДТП, які в той вечір не чули ніяких розмов на місці про якийсь третій автомобіль та про незмінність розташування автомобілів на місці ДТП при огляді та складанні відповідної схеми працівниками міліції; а також фактичним обставинам ДТП, зафіксованим і відображеним в протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього.

        Доводи апелянта ОСОБА_4 про суперечливість пояснень слідчого Комарова О.В. щодо відсутності очевидців ДТП при наявності допитаного судом очевидця ОСОБА_14 безпідставні, оскільки вказаний свідок не бачив самого ДТП і, по суті, не є очевидцем даної події, а, крім того,  його показання суд обґрунтовано не взяв до уваги, про що зазначено вище.

        А також, матеріали справи містять відомості про прийняття органами досудового слідства у червні 2008 року заходів щодо встановлення свідків та очевидців ДТП шляхом розміщення відповідних оголошень в засобах масової інформації, а саме:                           ТК «НІС – ТВ», програма «КРИК», ТРК «МАРТ» програма «Бізнес блок», а також на WEB – сторінках та в усіх існуючих в                           регіоні публіцистичних виданнях (а. с. 178, 179). Однак свідок                 ОСОБА_14  до правоохоронних органів з цього приводу не звертався, як і будь – хто інший, як вбачається з матеріалів справи.  

       Таким чином суд  першої інстанції , дослідивши сукупність приведених вище доказів по справі, вірно прийшов до висновку                 про доведеність вини ОСОБА_4, рівно як і ОСОБА_5,                              в порушеннях правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть пасажира               автомобіля ВАЗ - 2105 ОСОБА_10, а пасажирці - потерпілій ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою довготривалий розлад здоров’я, і дії кожного                   з них судом вірно кваліфіковані  за ч. 2  ст. 286 КК України.  

        З огляду на вищевикладене, невизнання своєї вини засудженим ОСОБА_4  колегія суддів розцінює  як позицію його захисту.

        Доводи  апеляції засудженого ОСОБА_4 про вчинення автомобілем «Volkswagen Passat 2/0» зіткнення з його автомобілем на його смузі руху та вимушеність прискорення виконання ним маневру повороту ліворуч через рух по обох смугах (його та зустрічній) двох автомобілів – іномарок на великій швидкості необґрунтовані і спростовані вищезазначеними доказами, які суд  першої інстанції ретельно дослідив та дав їм належну оцінку.

        Твердження апелянта про безпідставне відхилення судом клопотань захисника та потерпілої ОСОБА_8 про проведення повторних експертиз неспроможні , оскільки ці питання судом вирішені мотивованими постановами від 15.10.2009 року під час судового слідства (т. 2 а. с. 171, 175).

        Доводи апеляції засудженого щодо безпідставності не проведення з потерпілою ОСОБА_8 відтворення обстановки та обставин події всупереч доручення суду в порядку ст. 315 - 1 КПК України, необґрунтовані, оскільки відповідно до повідомлень слідчого від 05.08.2009 року та від 05.10.2009 року виконання доручення суду про проведення з потерпілою ОСОБА_8 відтворення обстановки та обставин є неможливим в зв’язку з неявкою потерпілої на виклики до Первомайського МВ УМВС, а за мобільним телефоном  не відповідає (т.2 а. с. 122, 151). А крім того, така слідча дія з потерпілою ОСОБА_8 проводилася під час досудового слідства (т. 1 а. с. 185 - 188).

        Таким чином, дана дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення Правил дорожнього руху України обома водіями - ОСОБА_4  та ОСОБА_5

        При цьому, водієм ОСОБА_4 допущені злочинні порушення вимог п. 10.1 ПДР, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;  та п. 16.13 ПДР, згідно якого перед поворотом ліворуч водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі прямо чи праворуч.

        Вказані порушення Правил дорожнього руху України засудженим ОСОБА_4 перебувають у причинному                     зв’язку з наслідками, які настали, тобто з настанням ДТП .

        Твердження засудженого ОСОБА_4 про проїзд водієм ОСОБА_5 на червоний сигнал світлофору, як  на доказ                             вини тільки останнього у спричиненні ДТП голослівні,                           оскільки засуджений ОСОБА_5 таке заперечував,                             потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні це не підтвердила,                      а матеріали справи таких доказів не містять.

        В судовому засіданні встановлено, що водій ОСОБА_5                 також допустив злочинне порушення Правил дорожнього руху України, а саме: п. 12.3, згідно якого у  разі виникнення небезпеки                  для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний                виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного                    для інших учасників руху об’їзду перешкоди; та п. 12.4, яким  у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км./год.

        І ці порушення Правил дорожнього руху України засудженим ОСОБА_5 м  Л.Л. також перебувають у причинному зв’язку з наслідками, які настали, тобто з настанням ДТП .

        Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить, що при проведенні досудового слідства і при розгляді справи в суді                 першої інстанції не допущено порушень вимог кримінально – процесуального закону, які б ставили під сумнів  достовірність покладених в основу вироку доказів і висновків суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який він засуджений.  

        Вирішуючи питання про вид та міру покарання                ОСОБА_4,  суд першої інстанції врахував вчинення ним  злочину з необережності, дані про особу засудженого, який                             за місцем проживання характеризується позитивно, а також пом’якшуючі його покарання  обставини: відсутність судимостей                      та стан його здоров’я (оскільки він переніс внутрішньочерепну         травму з наслідками у вигляді помірного порушення функцій                       (т. 1 а. с.  228 – 231, 300 відповідно)).

        З огляду на вищевикладене, обране судом ОСОБА_4 остаточне покарання  є справедливим, призначено в межах санкції                 ч. 2 ст. 286 КК України і не є максимальним, а тому вважати його надмірно суворим колегія суддів  підстав не находить.

        Що стосується передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України додаткового покарання, то за  апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  вироком апеляційного суду Миколаївської області від 29 січня  2010 року  засудженому               ОСОБА_4 (як і засудженому ОСОБА_5) призначено додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

        З урахуванням  пом’якшуючих покарання обставин та даних про особу засудженого ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов  до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків.

        З огляду на вищевикладене,  відсутні підстави для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_4 та скасування вироку.

        Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -

                                                           У Х В А Л И Л А :

        Апеляцію  засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Первомайськ ого міськрайонного суду Миколаївської області  від 19 жовтня 2009 року відносно                     ОСОБА_4 – без змін.

                          Головуючий:                          

                          Судді: