Справа   № 1-237/10

     В И Р О К

                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

27 травня 2010 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі                          головуючого    судді                                                  Гримут В.І    

при секретарі                                                                  Тиводар В.І.

з участю прокурорів                                                  Братюк В.П.

         Рошинець В.А.

потерпілого                                                        ОСОБА_2  

захисника                                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  громадянина України, має середню освіта, не одруженого, раніше не судимого та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,  громадянина України, має середню  освіту, не одруженого, раніше не судимого,  обох, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

                                  В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2010 року, близько 20-ї години, в АДРЕСА_2, діючи умисно, за попередньою змовою підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою відкритого заволодіння грошовими коштами, підійшли з заду до ОСОБА_2, який відчиняв ворота на своєму подвір’ї,  і ОСОБА_5 наніс йому один удар рукою в область обличчя та поваливши його на землю, насильно утримував позбавляючи при цьому можливості вчиняти опір. Тоді ОСОБА_4, заздалегідь заготовленим лезом для гоління, перерізав ремінь поясної сумки потерпілого та відкрито заволодів нею і грошима в сумі 3578 гривень, які у ній знаходилися.

В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_4 свою вину визнав повністю. Показав,  що 12  лютого 2010 він попросив ОСОБА_5 допомогти йому викрасти гроші від ОСОБА_2, з яким працював у ТОВ «Еліта». Той деякий час вагався, а потім погодився. 13 лютого 2010 року, близько 20-ї години, вони з ОСОБА_5 чекали ОСОБА_2 біля його будинку в смт. Тересва на вулиці Воз’єднання. Він знав, що у потерпілого буде при собі значна сума грошей, так як той працював водієм – експедитором і того дня не встигав здати денну виручку у касу фірми. Час коли ОСОБА_2 повернеться додому він знав від вантажника ОСОБА_7, який був у рейсі разом з потерпілим. Він кілька разів телефонував на телефон ОСОБА_2 і коли той на його прохання давав ОСОБА_7 трубку, він запрошував його на пиво і ніби ненароком виясняв де вони знаходяться у даний час. Коли потерпілий під’їхав додому і відкривав ворота то ОСОБА_5  підійшов ззаду і наніс йому   удар в обличчя та повалив на землю, а він лезом відрізав поясну сумку з ременя ОСОБА_2 з якою вони з ОСОБА_5 втекли. Наступного дня вони з ОСОБА_5 порадилися і вирішили зізнатися у вчиненому та розповіли про пограбування власникові ТОВ «Еліта» ОСОБА_8 Через деякий час туди приїхали працівники міліції, яким вони видали гроші і написали явку з повинною. У вчиненому щиро розкаюється  і просить суворо його не карати.

Підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав повністю, дав суду пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_4. У вчиненому щиро розкаюється просить суворо його не карати.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину доведена повністю. Крім їхнього особистого визнання це підтверджується наступними доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що він працює водієм - експедитором у ТОВ «Еліта». 13 лютого 2010 року, близько 20-ї години, він повертався  додому  з рейсу. Того дня він не встиг здати денну виручку у касу фірми і при ньому знаходилося 3578 грв. Коли відкривав ворота на подвір’я свого будинку то хтось наніс йому удар  рукою в обличчя, і поваливши його на землю кілька секунд утримував його обличчям вниз. У цей час інша особа перерізала ремінь на його поясній сумці в якій знаходились гроші та накладні на товар ТзОВ «Еліта», і з цією сумкою обидва нападники втекли. Пізніше йому стало відомо, що це були ОСОБА_4 та ОСОБА_5. На даний час всі гроші повернуті і він не має до підсудних ніяких претензій. Просить їх суворо  не карати.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні ствердив, що  13.02.2010 року біля 21-ї години йому подзвонив один з працівників ТОВ і повідомив, що водія - експедитора ОСОБА_2 обікрали і побили. Тоді він підійшов до будинку ОСОБА_2 і вони викликали працівників міліції. 15 лютого до нього прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які повідомили йому, що напад на ОСОБА_2 вчинили вони і хотіли повернути йому гроші. Після цього прийшли працівники міліції, які вилучили гроші і склали відповідні документи.  

З показань свідка ОСОБА_7 даних ним на досудовому слідстві та оголошених у судовому засіданні у зв’язку з його неявкою вбачається, що він працює вантажником у ТОВ «Еліта». 13 лютого 2010 року він разом з водієм - експедитором ОСОБА_2 розвозили товар по районах Закарпатської області. Під кінець дня на мобільний телефон ОСОБА_2 декілька разів телефонував  ОСОБА_4, який просив ОСОБА_2 дати йому (ОСОБА_7 ) слухавку і запитував де вони знаходяться, коли приїдуть, і запрошував його на пиво. Йому це здалося досить дивним, так як він дружніх стосунків з ОСОБА_4 не підтримує (а.с. 37-39).

Протоколом від 13.02.2010 р.  стверджено, що місцем події являється частина вулиці Воз’єднання біля будинку АДРЕСА_2 (а.с. 4, 5).

З протоколу огляду та фототаблиці до нього від 17.02.2010 року вбачається, що в сумці яка була викрадена у ОСОБА_2 знаходилися накладні ТОВ «Еліта» та гроші в сумі 3578 грв. (а.с.82-96).

     Згідно висновку експерта № 138 від 17 лютого 2010 року у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синця та садна лівої підорбітальної ділянки. Вказані тілесні ушкодження відповідають строку виникнення події 13.02.2010 р.,  і відносяться до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я, чи незначну стійку втрату працездатності (а.с.145).

Таким чином, на підставі здобутих та досліджених доказів, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному суд приходить до висновку, що підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили відкрите викрадення майна у потерпілого заздалегідь домовившись про вчинення  злочину. Їхні дії суд  кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України по кваліфікуючій ознаці – відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи підсудним міру покарання суд враховує обставини, які його пом’якшують: характеризуються позитивно, вчинили злочин вперше, молоді за віком, свою вину визнали повністю і щиро розкаялися у вчиненому, сприяли слідству у розкритті злочину, повністю відшкодували шкоду заподіяну потерпілому;  обставин, які обтяжують покарання суд не знайшов.

Враховуючи наведені пом’якшуючі обставини, особу підсудних, тяжкість вчиненого ними злочину, їх поведінку після вчинення злочину, прохання потерпілого не позбавляти їх волі, суд вважає за можливе призначити їм покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

За таких обставин керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,

              З А С У Д И В :

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років  не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки.

    Покласти  на засудженого ОСОБА_4 обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, навчання або роботи.

ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного йому покарання, якщо він протягом двох років  не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов’язки.

    Покласти  на засудженого ОСОБА_5 обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію  про зміну місця проживання, навчання або роботи.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5   залишити попередній, підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: чорну поясну сумку, накладні ТОВ «Еліта» та гроші в сумі три тисячі п’ятсот сімдесят вісім гривень залишити у ОСОБА_2.

    На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення через Тячівський районний суд.

Головуючий:                                       Гримут В.І.