№ 2-1519/10

Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 травня 2010року                                                                                                         м. Житомир

Богунський  районний суд міста  Житомира

в складі:                       суддя   -    Грибан І.О.

                                секретар    -    Шпаковська Ю.І.

розглянув у попередньому судовому засіданні  цивільну справу за  позовом    ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про визнання   права власності   на 1\2 ідеальну частку квартири, як  спільному майні подружжя , -

 ВСТАНОВИВ:

           Позивачка звернулася в суд з позовом про визнання за нею права власності на ? частину однокімнатною квартири АДРЕСА_1, що була придбана сторонами в справі в період перебування в зареєстрованому шлюбі шляхом кредитування через Житомирське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву». В обґрунтування позову вказувала, що повна вартість квартири складає 51880 грн. Оплачено за час перебування в шлюбі перший внесок в сумі 15812 грн. та остаточний внесок 2824 грн. Решта суми 34270грн. є кредитними коштами, отриманими на строк 15 років, що погашаються щомісячно. Залишок кредиту на час  розгляду справи становить 28470 грн. Кредитний договір та право власності на квартиру оформлені на відповідача. Враховуючи, що квартира є спільним майном, та посилаючись на норми сімейного права, позивачка просить визнати за нею право власності на  ? ідеальну частку. В суді позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в межах та з підстав , викладених у позовній заяві.

         Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували. Вказували, що на даний час квартира не є власністю а ні подружжя, а ні жодного з них, оскільки кредитування Фондом ( « Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву») здійснювалося на умовах іпотеки. Згідно кредитного та іпотечного договору кредитор має право володіти та користуватися вказаною квартирою, але права розпорядження не набуває до здійснення остаточних розрахунків з Фондом по кредиту. Крім того, вказували, що перший внесок також не сплачувався сторонами, оскільки коштів у подружжя не було, і гроші позичалися у батьків відповідача та його знайомих в загальній сумі 20300грн.

         Позивачка твердження відповідача не спростувала, відмовилася надавати пояснення хто і в якій сумі надавав кошти подружжю для сплати  першого внеску для придбання квартири.

           Суд,розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані по справі докази,  приходить до наступного висновку.

           Відносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом України, Відповідно до вимог ст.. 60, 67,69,70 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута в період шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не  припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

           Відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених в п.24 постанови Пленуму  №11 від 21.12.2007року, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч.4 ст.65 СК України).

           Судом встановлено, що сторони 14.09.2002року зареєстрували шлюб в органах РАЦС (а.с.5).   Фактично припинили подружні стосунки, спільне проживання  та ведення спільного господарства з серпня 2009року. Шлюб розірвано в листопаді 2009р.(а.с.29).

             06.10.2004р. відповідач  уклав договір з Житомирським регіональним управлінням державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на кредитування  придбання житла та 08.10.2004р. відповідач уклав договір про дольову участь у будівництві житла договору купівлі-продажу  однокімнатну №28 по пров. Червоному,45 в м. Житомирі. В забезпечення кредитного договору між відповідачем та Фондом укладено іпотечний договір ( а.с.31-49). Вартість квартири складала з вартості будівництва - 52910грн., з яких в кредит отримано 36537 грн.  Відповідно до п.2.1  кредитної угоди ( а.с.43-44)  позичальник самостійно сплачує не менше 3% попереднього внеску та кошти на страхування в сумі 15812 грн.  Кошти на виконання укладених відповідачем договорів, останній позичав у гр.. ОСОБА_3 в сумі 5300грн., а решта була надана його батьком. Дані факти не спростовані  позивачем.

          Таким чином, загальна сума зобов’язань подружжя за будівництво квартири становить – 68722 грн. (52910 + 15812). За кредитом під час спільного проживання подружжям сплачено 5800 грн. Тобто участь позивачки у придбанні житла визначається сумою 2900 грн.

            На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність вимог первісного позивача щодо визнання за ним права власності на ? частку спільної квартири.

            Крім того,  оскільки квартира будувалася подружжям на підставі договору про дольову участь і за кредитні кошти, то до моменту проведення повного  розрахунку за кредитним договором подружжя не набуває права власності на квартиру, а лише  право користування та володіння квартирою. Посилання позивача на те, що право власності на квартиру набуто відповідно до свідоцтва про право власності безпідставні, оскільки право власності на новоутворену річ набувається сторонами на підставі цивільно-правових угод, зокрема угоди про дольову участь у будівництві, кредитної угоди та договору про іпотеку, які в свою чергу і визначають порядок та строки набуття права власності на спірну квартиру.

           Таким чином, на час розірвання шлюбу  позивачка набула лише право на частку в сплаченому пайовому внеску в розмірі 2900 грн.

           Керуючись ст.. ст.. 11, 15, 60, 213, 215 ЦПК України, ст. 60, 70   СК  України, 364 ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

            В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про визнання   права власності   на 1\2 ідеальну частку квартири, як  спільному майні подружжя відмовити.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області  шляхом подання через Богунський районний суд протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги .

            Рішення набирає законної сили  після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження , якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.

Суддя :