Справа №2-1 \ 2007р. РІШЕННЯ
ІМЕН ЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2007 року Драбівський районний суд
Черкаської області в складі:
головуючого - Шевченка В.О.,
при секретарі - Герасімовій О.О.,
з участю адвокатів ОСОБА_1
ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Драбів справу за позовом
ОСОБА_4
до ОСОБА_5 ОСОБА_6 Фермерське господарство «Зоря» с Білоусівка Драбівського району Черкаської області (голова ФГ ОСОБА_6
Третя особа: ОСОБА_3
про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля недійсною, поділ спільного майна подружжя, виділення
частки майна спільної сумісної власності фермерського господарства «Зоря».
встановив:
Позивач звернулась з позовом до суду, в якому просила прийняти рішення, яким визнати договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21093, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 недійсним; провести поділ майна, яке є з ОСОБА_5 спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за нею право власності на частку 60% вартості 15 984 грн. 55 коп. (з урахуванням доповнень до позовних вимог від 30 листопада 2006 року) та виділити в натурі стінку меблеву вартістю 600 гривен, корову вартістю 3200 гривен, зобов'язавши відповідача решту належної частки майна компенсувати у грошовій формі в сумі 5790 гривен 73 коп; визнати за позивачем право власності на 1\4 частину майна, придбаного за час спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_6, та його дружиною ОСОБА_7 загальною вартістю 4 590 гривен, зобов'язавши відповідачів компенсувати її вартість у грошовій формі; визнати право власності за позивачем на 1\4 частину вартості майна селянського (фермерського) господарства «Зоря» с Білоусівка станом на 27 серпня 2002 року та зобов'язати вказане господарство сплатити її вартість, що складає 51 595 гривен 15 коп., а також стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з поданням позовної заяви, зокрема витрати на сплату судового збору, проведення експертиз, за надання юридичної допомоги.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і пояснила, що договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21093, який був укладений 8 листопада 2001 року між відповідачами є незаконним, так як це майно нажите під час шлюбу і без її згоди відповідач ОСОБА_5 не мав права його відчужувати. Крім того, виділити їй 60 відсотків з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини вартості майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй в натурі стінку меблеву вартістю 600 грн. та корову вартістю 3 200 грн. Протягом 1995 - 2001 років вона була членом фермерського господарства «Зоря», постійно і систематично там працювала, виконувала різні роботи. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 1\4 частину майна фермерського господарства та стягнути із господарства на її користь 51 595 грн. 15 коп. вартості її частки та стягнути судові витрати за сплачене державне мито в сумі 115 грн., за сплату судового збору за розгляд нової позовної вимоги в сумі 118 грн., витрати за проведені товарознавчі експертизи в сумі 513 грн. та за надану правову допомогу в сумі 250 грн.
2
Відповідач ОСОБА_5 вимогу про визнання недійсною угоди купівлі продажу не визнав повністю, інші заявлені вимоги визнав частково. Запропонував передати позивачу у власність магнітофон двохкасетний, автомагнітолу, стіл-тумбу, фотоапарат «Кодак» та велосипед «АІСТ», який відповідач забрала, коли переїжджала на інше місце проживання, за собою залишити стінку меблеву стінку, набір посуду, люстру з підвісками, решта майна на його думку поділу не підлягає так як воно придбавалось не за спільні кошти подружжя.
Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав і пояснив, що позивач ніколи не була членом фермерського господарства, головою якого він являється, а надані в судове засідання Статути є недійсними. Членами господарства були окрім сина ОСОБА_5 та дружини (яка померла) його дочка ОСОБА_3 та її чоловік, які хоч і працювали на постійних роботах у сільській раді по суботах та неділях трудилися у фермерському господарстві. Основні засоби придбавав за власні кошти свої та своєї дружини, а також і за рахунок реалізованої продукції фермерського господарства. У позові просить відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачів та їх представників, третіх осіб, ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи суд встановив, що позивач і відповідач перебували в шлюбі з 18.06.1994 року по 20.12.2002 року. 15.08.2001 року відповідач переїхала на постійне місце проживання в АР Крим. З пояснень позивача, стінку придбано за спільні кошти її та чоловіка, стосовно всього іншого майна, вона не могла ствердити, що воно придбано на кошти її та чоловіка, оскільки вони проживали однією сім'єю з батьками чоловіка в будинку його батька.
Позовна вимога про визнання договору купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21093 від 08 листопада 2001 року недійсним підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.23 КпШС України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.
Суд вважає, що строк позовної давності даної вимоги не закінчився, оскільки про порушення права на частку спірного автомобіля позивач дізналась в судовому засіданні, що підтверджується як її заявленою позовною вимогою, так і матеріалами цивільної справи, а право вимоги виникло після розірвання шлюбу в судовому порядку.
Спірний автомобіль був проданий відповідачем після від'їзду позивачки з с.Білоусівка Драбівського району до АР Крим. Про продаж вона не знала і не могла знати, так як автомобіль був проданий без її як усної так і письмової згоди, що підтверджується її поясненнями, поясненнями відповідача та відсутністю будь-яких письмових даних про надання нею згоди. Сам факт відчуження автомобіля сином батьку після фактичного розірвання шлюбних стосунків, коли автомобіль продовжував використовуватись членами однієї сім»ї, свідчить про намір формальної перереєстрації автомобіля, придбаного під час шлюбу на іншу особу. Відповідач підтвердив, що після укладення угоди він не оплачував вартість автомобіля. Відсутність квитанцій, чеків, інших платіжних документів, які б підтверджували факт оплати договору, свідчить про фіктивність укладеної угоди.
Беручи до уваги, що згідно ч.4 Прикінцевих положень до ЦК України 2003 року, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому підлягає застосуванню при вирішенні позову положення ЦК України 1963 року. Відповідно ст.48 ЦК України, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. На думку суду, угода не лише порушує вимоги ст.23 КпШС України, а й ущемлює майнові права неповнолітньої дитини, яка залишились проживати з матір»ю, а після продажу, спільно нажитий подружжям автомобіль формально перестав бути майном подружжя. Встановлені судом обставини об'єктивно підтверджують пояснення позивачки про те, що автомобіль був придбаний чоловіком за кошти, зароблені за кошти від роботи в фермерському господарстві та кошти, які їм давав батько відповідача. При цьому суд враховує, що відповідач в ході судового розгляду змінив свої пояснення про те, що автомобіль ВАЗ 21093 був придбаний саме батьком відповідача в 1999 році за кошти, виручені від продажу автомобіля ВАЗ 2106, яку отримала за заповітом мати відповідача в 1988 році та за рахунок заробітної плати і пенсії батьків відповідача, лише після того, як судом було витребувано з Золотоніського МРЕВ ДАІ дані про первинну реєстрацію автомобіля. Тому зміну його пояснень суд оцінює як спробу уникнути негативних для себе цивільно -правових наслідків. Таким чином судом встановлено, що при укладенні угоди купівлі -продажу відповідач діяв недобросовісно.
Згідно відповіді на запит суду від 22.04.2005 року та облікової карти транспортного засобу, автомобіль ВАЗ 21093, був зареєстрований 16.11.1999 року на ім'я ОСОБА_5 Після фактичного припинення шлюбних стосунків, 08.11.2001 року автомобіль по договору купівлі-продажу було перереєстроване в МРЕВ на ім'я ОСОБА_6
Відповідно ч.2 ст.48 ЦК України, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою. Тому автомобіль підлягає поділу як спільно нажите майно подружжя в загальному порядку.
Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 332-АТЗ від 11 серпня 2005 року, дійсна ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21093 ДН НОМЕР_1 1998 року випуску складає 11763,55 грн. Позов в частині поділу майна подружжя підлягає задоволенню частково з таких підстав. В судовому засіданні встановлено, що частина спірного майна, визначеного позивачем в позовній заяві, не належить подружжю на праві спільної сумісної власності.
3
Елекфична плита «Електа» вартістю 900 грн., пральна машина вартістю 50 грн., зварювальний напівавтомат «Пульсар» вартістю 600 грн., телевізор «Електрон» вартістю 600 грн., електродрель вартістю 400 грн., морозильна камера вартістю 200 грн., холодильник «НОРД' вартістю 500 грн. є власністю Фермерського господарства «Зоря» с.Білоусівка Драбівського району, оскільки придбані за кошти цього господарства, облікуються на балансі підприємства, а тому є майном юридичної особи і не перебувають у спільній сумісній власності подружжя, а тому поділу не підлягають. Даний факт підтверджується поясненнями відповідача, показами допитаного як свідка ОСОБА_6 та наданими суду інвентарними карточками обліку основних засобів ФГ «Зоря» № 3,10,16,18,22,23,25,26,29,30,31 та даними книги бухгалтерського обліку основних засобів.
ОСОБА_3 підтвердила пояснення відповідача про те, що штори вартістю 140 грн., тюль вартістю 90 грн., покривало вартістю 60 фн. вона купляла за кошти з пенсії, які давала їй покійна мати в 1996 році, тому дане майно не є спільно нажитим майном подружжя.
Жіночий велосипед «АІСТ» (згідно висновку товарознавчої експертизи від 10.07.2005 року -вартістю 55 грн.) не підлягає поділу, оскільки з пояснень відповідача, велосипед придбавався його батьком в 2000 році для його матері за кошти з її пенсії. Даний факт підтвердив ОСОБА_6 та позивачка.
З пояснень відповідача, свині були придбані батьком осінню 2001 року за його кошти, тобто після того, як позивачка переїхала жити на інше місце проживання, і на момент судового розгляду даних свиней в наявності немає. З пояснень ОСОБА_6, свині він купляв за свої кошти для всієї сім»ї та різав кожного року. З пояснень позивачки, на момент розірвання шлюбу 20.12.2002 року і фактичного роздільного проживання, свині, які були в господарстві ОСОБА_6, придбавались лише за кошти відповідача та його батька.
Відповідач пояснив також, що покриття на підлогу було придбане його батьками в 1996 році за їх спільні кошти, він та дружина своїми коштами участі в придбанні даного майна не брали. Вказані обставини підтвердив у своєму поясненні ОСОБА_6 Тому вказане майно поділу не підлягає, оскільки не є майном подружжя, нажитим під час шлюбу.
Суд вважає, що із переліку майна, набутого за час проживання у шлюбі, підлягає виключенню і корова, оскільки вона хоч і придбана в 1996 році, що підтверджується актом опису майна від 3 травня 2002 року та іншими матеріалами справи, проте придбавалась батьками відповідача за їх кошти, що підтверджується поясненням ОСОБА_6 про те, що корову придбано було за гроші, які він виручив від продажу старої корови, придбаної ним ще до шлюбу подружжя. Пояснення позивача про те, що корова придбана її чоловіком, спростовуються даними паспорта на корову, де власником вказано ОСОБА_6, а не її чоловіка. Відповідач заперечив, що корову придбано було для його сім»ї та за його кошти.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 262-ТЗ від 10 липня 2005 року, вартість корови становить 3200 грн., автомагнітоли 26 грн., велосипеда Аіст -55 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підлягає поділу наступне спільне майно подружжя: автомобіль ВАЗ 21093 вартістю 11763,55 грн., стінка меблева вартістю 600 грн., магнітофон двохкасетний вартістю 200 грн., автомагнітола вартістю 26 грн, стіл-тумба вартістю 30 грн., фотоапарат «Кодак» вартістю 50 грн., набір посуду вартістю 150 грн., люстра з підвісками вартістю 40 грн. Всього вартість майна, що є спільною сумісною власністю подружжя складає 12 859 грн. 55 коп.
Відповідно ст.22 КпШС України, який діяв на момент придбання майна, і підлягає застосуванню, так як спірні відносини виникли до набуття чинності Сімейним кодексом України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст.28 КпШС України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки визнаються рівними.
Згідно ст.29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення про поділ майна в натурі, якщо це неможливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.
Суд вважає за необхідне відступити від рівності в частках подружжя з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини позивача ОСОБА_9 та виділити їй із спільно нажитого майна частку у розмірі 55 відсотків від його загальної вартості.
За таких обставин суд вважає за необхідне провести поділ спільно нажитого майна подружжя в співвідношенні 55 відсотків позивачеві на 45 відсотків відповідачеві.
Враховуючи, що на момент судового розгляду автомобіль експлуатувався відповідачем та його батьком ОСОБА_6, тобто також фактично склався порядок користування майном, суд вважає за доцільне визнати право власності на нього за відповідачем ОСОБА_5 При цьому необхідно стягнути на користь позивача грошову компенсацію.
Таким чином виділити позивачеві частку у розмірі 55% вартості майна, набутого за час спільного проживання, як подружжя, в сумі 6472 грн. 55 коп. (12 859.55 грн. х 55% = 7072 фн.55 коп. - 600 грн. (вартість стінки меблевої = 6472 грн. 55 коп.).
4
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на 1\4 частину майна, придбаного, як вважає позивачка, за рахунок її коштів під час спільного проживання однією сім'єю із відповідачами ОСОБА_6, його дружиною та ОСОБА_5, оскільки позивачка не надала суду відповідних доказів. В той же час електрична плита «Електа» вартістю 900 грн., зварювальний напівавтомат «Пульсар» вартістю 600 грн., телевізор «Електрон» вартістю 600 грн., електродрель вартістю 400 грн., є власністю фермерського господарства «Зоря» с.Білоусівка Драбівського району, оскільки придбані за кошти цього господарства, облікуються на балансі підприємства, а тому є майном юридичної особи і не перебувають у спільній сумісній власності і поділу не підлягають. Даний факт підтверджується поясненнями відповідача, поясненнями ОСОБА_6 та наданими суду інвентарними карточками обліку основних засобів ФГ «Зоря» № 3,10,16,18,22,23,25,26,29,30,31 та даними книги бухгалтерського обліку основних засобів. Тюль, штори та покривало придбані також не за кошти позивача.
Позовні вимоги щодо виділення частки спільної сумісної власності фермерського господарства «Зоря» в розмірі 1\4 його частки підлягає до задоволення частково.
На підставі рішення Драбівської районної ради №53 від 30.03.1995 року «Про реєстрацію Статутів фермерських господарств ...»Зоря», оглянутого в судовому засіданні Статуту фермерського господарства «Зоря» с Білоусівка Драбівського району Черкаської області, наданого реєстратором Драбівської районної державної адміністрації, пояснень позивача, яка стверджує, що протягом 1995-2001 років, будучи дружиною ОСОБА_5, являючись членом фермерського господарства «Зоря» працювала там, виконуючи різну роботу, суд вважає доведеним факт членства позивача у фермерському господарстві «Зоря» с Білоусівка.
Ст. 112 Цивільного Кодексу України (в ред. 1963 року) розрізняє спільну власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фермерське (селянське) господарство» майно осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство належить їм на праві спільної сумісної власності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при виділі її із спільного майна. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі чи власними коштами.
Згідно зі ст. 115 ЦК України (в ред.. 1963 року) якщо угоди про спосіб виділу частки із спільного майна не досягнуто, то за позовом будь-кого із учасників майно ділиться в натурі в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 19 вересня 2006 року дійсна вартість основних засобів та іншого майна, яке перебуває на балансі фермерського господарства «Зоря» починаючи з березня 1995 року складає 206380 грн.
Із пояснень позивача, відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків по справі сестри позивача, свідка ОСОБА_9, будучи членом фермерського господарства сезонно виконувала роботи по прополці буряків, очистці зібраного урожаю зерна, приготуванні їжі в ході виконання зернозбиральних чи інших робіт. Власних коштів для придбання основних засобів чи іншого майна фермерського господарства не надавала. Не отримуючи заробітну платню, як член фермерського господарства, на потреби сім'ї, придбання одежі, продуктів харчування використовувала вирощену в господарстві продукцію - зерно та інш., тобто розрахунок з нею за роботу у фермерському господарстві проводився в натуральній формі. Значна частина основних засобів, техніки у фермерському господарстві була придбана не лише за кошти фермерського господарства, а і особисті кошти ОСОБА_6 та його дружини. Крім того, із пояснень відповідача - голови фермерського господарства «Зоря» ОСОБА_6 та наданих ним довідок про кредитні договори суд вважає, що вартість двох тракторів Т-150 визначена станом на час проведення товарознавчої експертизи, тобто після того, як у минулому та поточному роках були проведені їх відповідні капітальні ремонти. Інші засоби, зокрема сівалки, складалися самотужки у господарстві із старих запчастин, які за гроші не придбавалися.
Таким чином, виходячи із наведеного суд вважає, що частка позивача у спільній сумісній власності повинна складати 1\20 частку вартості основних засобів та іншого майна, або 10 тис. 315 грн. від загальної вартості.
Відповідно ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст.574.2, 88, 208,209,210,212,214,215 ЦПК України 2004 року, ст.ст.22.28,29 КпШС України, ст. 16 Закону України «Про фермерське (селянське) господарство» суд, ст. 115 ЦК України (в ред.. 1963 року),-
5
вирішив:
Позов ОСОБА_4 задоволити частково.
Визнати договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 21093 1998 року випуску державний номер НОМЕР_2, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_6 08 листопада 2001 року, недійсним у зв'язку з невідповідністю його вимогам ст.23 КпШС та зобов'язати вказаних осіб повернути один одному все, одержане за угодою у встановленому законом порядку.
ОСОБА_5 виділити автомобіль ВАЗ 21093 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 та визнати за ним право власності на вказане майно.
ОСОБА_4 виділити стінку меблеву вартістю 600 грн. та визнати право власності за нею на вказане майно.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 55% вартості спільної сумісної власності, набутої за час проживання, як подружжя, 6472 (шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн.. 55 коп.
В позовних вимогах про стягнення 1\4 частки спільної сумісної власності майна в сумі 4590 грн. ОСОБА_4 відмовити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1\20 частину основних засобів та іншого майна фермерського господарства «Зоря» с Білоусівка Драбівського району.
Стягнути із фермерського господарства «Зоря» с Білоусівка Драбівського району Черкаської області на користь ОСОБА_4 10 319 (десять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. грошової компенсації вартості 1\20 частки майна цього господарства.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 569 грн. (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 за проведення судової експертизи в сумі 513 (п'ятсот тринадцять) грн.
Стягнути із фермерського господарства «Зоря» на користь ОСОБА_4 за проведення судової експертизи 1 (одну тисячу) тис. грн.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Черкаської області через Драбівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: підпис
ВІРНО:
Суддя
Драбівського райсуде: В.О.Шевченко