Справа №2-2610/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2009 року Фастівський міськрайонний суд Киїської області в складі: головуючого судді - Остахновича А.В.,

при секретарі - Лебідь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що 07.07.2007 року сторони по справі уклали договір позики. Відповідно до умов даного договору позивач передає у власність відповідача грошові кошти в сумі 12 625, 00 гривень, з умовою повернення до 01.01.2008 року. До сьогоднішнього дня борг не повернуто.

На прохання розрахуватись відповідач направив відповідь про відсутність наявних коштів і запропонував провести розрахунок за договором шляхом передачі у власність земельної ділянки, власником якої є відповідач. З урахуванням даної пропозиції позивач подав до суду заяву про зміну та доповнення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснив суду, що в разі задоволення позову шляхом стягнення з відповідача грошових коштів, рішення суду залишиться без виконання, а його порушенні права не будуть відновлені, з цих підстав просить суд звернути стягнення на належну відповідачу земельну ділянку.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав та пояснив суду, що оскільки грощі в нього відсутні, а майна на яке можливо накласти стягнення недостатньо для погашення боргу. Просить звернути стягнення на земельну ділянку.

Оскільки позов визнано відповідачем і це не суперечить закону та не порушує права і інтереси третіх осіб, то суд вважає за можливе ухвалити рішення.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.07.2007 року між сторонами було укладено договір позики. Відповідно до умов даного договору відповідач отримує дані кошти під час укладення договору і зобов`язусться повернути до 01.01.2008 року. Оскільки у відповідача відсутні кошти та цінне майно, він запропонував провести розрахунок шляхом передачі у власність позивача належної йому земельної ділянки.

Позивач проти цього не заперечує, але наполягає на тому, щоби йому у власність перейшла земельна ділянка з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

Позивач стверджує, що в межах категорії земель за основним цільовим призначенням «землі сільськогосподарського призначення», в залежності від того, як і ким будуть використовуватися конкретні земельні ділянки, відповідно ч.3 ст.22 Земельного Кодексу України, існують такі види цільового використання земельних ділянок як: для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для ведення городництва, для сінокосіння та випасання худоби, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення підсобного сільського господарства.

Проаналізувавши застосування понять «використання» і «призначення», які вживаються у Земельному Кодексі України по відношенню до земель та земельних ділянок, суд дійшов наступного висновку.

Перелік категорій земель за основним цільовим призначенням міститься у ст.19 Земельного Кодексу України. Законодавство також визначає, які землі віднесені до тієї чи іншої категорії, і як вони можуть використовуватись, наприклад гл.5 Земельного Кодексу України - землі сільськогосподарського призначення.

В межах однієї категорії земель за основним цільовим призначенням, конкретні земельні ділянки можуть використовуватись для різних потреб.

Можливі, але не вичерпні, види використання земель сільськогосподарського призначення перераховані в пунктах ч.З ст.22; ч.6ст.118 Земельного Кодексу України.

Відповідно до п.2, підп.2.1, 2.2 «Українського класифікатора цільового використання землі», затвердженого Листом Держкомзему від 24.04.1998 року №14-1-7\1205 ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення садівництва - це можливі види цільового

використання земельних ділянок в межах такої ( за основним цільовим призначенням) категорії земель, як сільськогосподарські землі.

Висновок про те, що в межах призначення земельної ділянки існують різні види її цільового використання випливає з аналізу положень Земельного Кодексу України (ч.Зст.22; ч.З ст.35; ч.4 ст.116; ч.б ст.118; ст.121, ч.1 ст.131 Земельного Кодексу України).

Те, що в межах категорії земель за їх цільовим призначенням існують різні види використання конкретних земельних ділянок підтверджується також встановленим у Наказі Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року №377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, ба-зем, 6-б-зем, 2-зем)» розмежуванням останніх за різними видами економічної діяльності, що на даних земельних ділянках здійснюється.

Враховуючи все вищевикладене, зміна цільового використання земельних ділянок можлива.

Згідно ст.387 ЦПК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду у випадках, встанолених законом.

Відповідно до положень ст.140 Земельного Кодексу України однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора.

Частиною 2 ст.139 Земельного Кодексу України передбачено звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення сільськогосподарського виробництва, у випадках, коли у власників таких земельних ділянок відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 387, 525, 1049 ЦК України, ст.ст. 125, 139 ч.2, 140, п.г, ч.1 ст.143 ЗК України, ст.ст. 10, 60, 130 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити шляхом звернення стягнення на земельну ділянку розміром 1,1701 га., та земельну ділянку розміром 1,2779 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах земель Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області, які належать відповідачу ОСОБА_2 , на праві приватної власності на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №874480 та серії ЯЖ №874479 від 16.06.2009 року та зареєстовані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею і договорів оренди землі за № 01:09:923:00951 та 01:09:923:00952 відповідно.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 1,1701 га., та земельну ділянку розміром 1,2779 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах земель Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області, на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №874480 та серії ЯЖ №874479 від 16.06.2009 року та зареєстовані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею і договорів оренди землі за № 01:09:923:00951 та 01:09:923:00952 відповідно.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 1,1701 га., та земельну ділянку розміром 1,2779 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані в межах земель Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області, і належали ОСОБА_2 на підставі Державних актів серії ЯЖ №874480 та серії ЯЖ №874479 від 16.06.2009 року та зареєстовані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею ,і договорів оренди землі за № 01:09:923:00951 та 01:09:923:00952 відповідно.

Заборонити управлінню земельних ресурсів у Фастівському районі відмовляти ОСОБА_1 у наданні всіх висновків, а також погоджень технічної документації землеустрою, щодо виготовлення Державних актів на право власності на земльні ділянки для

ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_1 .

Заборонити головному управлінню земельних ресурсів у Київській області відмовляти ОСОБА_1 у наданні всіх висновків, а також погоджень технічної документації землеустрою, щодо виготовлення державних актів на право власності на ділянки для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_1 , що належали ОСОБА_2 , та у видачі чистих бланків Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, а також прийнятті та затвердженні заявки на видачу Державних актів.

Заборонити Київському обласному відділу Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», а у разі реорганізації - правонаступникам відмовляти ОСОБА_1 , у наданні усіх висновків, а також технічної документації з землеустрою, щодо виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_1 , яка належала ОСОБА_2 , та відмовляти у видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки, а також у прийнятті та замовленні заявки на видачу державних актів.

Рішення суду може бути оскаржено а апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд щляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: