Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем  України

„ 7 " березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді     Головчук С.В.

суддів:                                                 Павицької Т.М.,

Миніч Т.І.

при секретарі судового

засідання        Прищепа О.А.

з участю:                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Андрушівського районного суду від 2 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та розподіл майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила розділити майно на загальну суму 401430 грн., яке є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй автомобілі „Мазда-6" та „Форд", кафе-склад, земельну ділянку по АДРЕСА_2.

У лютому 2006 року ОСОБА_2 також звернувся до суду з позовом. Просив визнати кафе „Світанок" спільною сумісною власністю подружжя, включити в розподіл інше майно на загальну суму 63830 грн., виділивши йому майна на загальну суму 15200 грн. і приміщення складу вартістю 50000 грн.

Ухвалою від 17 лютого 2006 року зазначені позови об"єднані в одне провадження.

Ухвалою Андрушівського районного суду від 2 лютого 2007 року проведено заміну виду забезпечення позову, вжитого цим же судом ухвалою від 6 квітня 2006 року. Вилучено та передано на зберігання Державній  виконавчій  службі  в  Андрушівському  районі  меблі  та обладнання кафе „Світанок" по АДРЕСА_1. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду від 2 лютого 2007 року з вирішенням питання по суті, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального

Справа №22ц/631 Категорія 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Брагін В.І. Суддя-доповідач Миніч Т.І.

2

права. На думку апелянтки, в порушення вимог ч.1 ст.154 ЦПК, суд не запитав її згоду на заміну виду забезпечення позову. Вважає, що демонтаж обладнання кафе, без якого неможливо виконати ухвалу суду, призведе до більшого його псування, ніж використання за призначенням. Апелянт також зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд фактично припинив її діяльність як приватного підприємця.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз"яснень, що викладені в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з"ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб"єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Андрушівського районного суду від 6 квітня 2006 року за заявою ОСОБА_2 в порядку забезпечення позову був накладений арешт на кафе-склад, розміщений по АДРЕСА_1, та обладнання цього кафе, меблі, морозильну камеру, телевізор, холодильник, котел опалювальний, пральну машину, пилосос, кухонний комбайн та інше майно, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 і сторонам заборонено проводити відчуження вказаного майна. Зазначена ухвала виконана. Арештоване майно описане та передане на зберігання ОСОБА_1 (а.с158-159). Тобто, судом вжиті заходи до збереження спірного майна.

Змінюючи спосіб забезпечення позову суд не навів переконливих доказів про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 та про необхідність застосування саме обраного судом виду забезпечення позову.

Крім того, суд не врахував, що вилучивши обладнання кафе, він тим самим припинив діяльність приватних підприємців ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3, що є неприпустимим.

За таких обставин та відповідно до вимог п.2 ст.312 ЦПК ухвала підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.307,312-315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Ухвалу Андрушівського районного суду від 2 лютого 2007 року скасувати.

3

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про заміну виду забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про розподіл майна подружжя та за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про визнання права власності та розподіл майна подружжя за відсутністю підстав.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.